Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В·мальовуСФться.
Все це живо нагадуСФ спостереження нiмецького теоретика лiтератури Е.Ауербаха, зробленi при зiставленнi бiблiйноi оповiдi про офiрування Авраама (Буття. 22:118) та одного з епiзодiв "Одисеi": в бiблiйнiй оповiдi "з явищ вихоплюСФться лише те, що СФ важливим для кiнцевоi мети дii, все iнше покрите iмлою; пiдкреслюються лише кульмiнацiйнi моменти дii , думки i почуття не виказанi, iх лише пiдказують нам мовчання i уривчастi слова". Натомiсть у епiзодi "Одисеi" теоретик знаходить "закiнчений i наочний абрис рiвним свiтлом освiтлених, визначених у часi i просторi, без зяянь i провалiв зСФднаних одне з одним явищ, що висунутi на переднiй план; думки i почуття виказанi; подii вiдбуваються неквапливо, повагом, без великоi напруги"31. Очевидно, наративна технiка украiнського фольклору ближча в цьому вимiрi до першого з розглянутих Е.Ауербахом типових стилiв, а умовно, знов таки в загальнiй свiтовiй iсторико-культурнiй перспективi ближча до манери Е.Хемiнгвея, анiж М.Пруста.
РЖ нарештi, прийоми, котрi Б.М.Соколов лише назвав: "виключення одиничного" i "ствердження виключеного". Перший прийом використано, наприклад, на початку думи "Три брати самарськi", де кобзар прорецитував, що усi поля самарськi пожарами погорiли,
Только не горiло два терни дрiбнесеньких,
Два байраки зелененьких,
Бо там подлi iх лежало три брата рiдненькi.
Пояснення, чому два байраки не "погорiли", фантастичне i надлишкове для розвитку сюжету, змушуСФ згадати таку рису мiфологiчного мислення, як намагання знайти причинний звязок там, де нашому сучасниковi це й на думку би не спало. Другий прийом ми вже спостерiгали в замовляннi "на любощi", в котрому чарiвне зiлля терлич мало "прикликати" десятьох козакiв,
А з десятьох девятьох,
А з девятьох восьмерох,
А з восьмерох семерох
А з трьох двох,
А з двох одного
Та доброго.
Тут "ствердження виключеного" маСФ безперечно магiчний характер, але цей же прийом використано i в рекрутськiй пiснi, де вiн допомагаСФ саркастично зобразити "справедливiсть" влади:
А де пять там не брать.
Де чотири не велять.
А де три не бери.
А де два там не йди.
РДсть у вдови iден син
Взяти б його пiд аршин.
(Руданський. С. 206)
Тепер про загальнi iнтерпретацii отриманоi нами доволi строкатоi картини. Автор останнього огляду деяких з розглянутих тут прийомiв, Г.Л.Венедиктов трактуСФ iх як реалiзацiю "позалогiчного, емоцiйного боку" нашого мовлення. Вiн згадуСФ мiркування РЖ.П.Павлова про першу сигнальну систему, "спiльну в нас iз тваринами", та працю Л.Левi-Брюля, де йдеться про асоцiацii таких вiдчуттiв, "спiвпричетностi". Це i СФ, на думку Г.Л.Венедиктова, чуттСФвий, емоцiйний пiдклад "дологiчних прийомiв" поетики фольклору.
Цю iнтерпретацiю не можна прийняти в усякому разi, стосовно розглянутого украiнського уснопоетичного матерiалу. Справа в тому, що розумiння мислення "дикунiв" як "дологiчного", популярне в З0-тi рр., фактично вже вiдкинуто свiтовою наукою; вiдмовився вiд цiСФi своСФi концепцii, як згадувалося, i сам Л.Левi-Брюль.
ТРрунтовну критику концепцii "дологiчного мислення" подав К.Левi-Строс у вже згаданiй монографii "Примiтивне мислення" (1962). Вiн переконливо доводить, що мислення первiсноi людини (i людностi сучасних "примiтивних" племен) СФ, навпаки, вже цiлком логiчним, навiть у певному сенсi "науковим", тiльки логiка ця своСФрiдна, "мiфологiчна" (або ще "примiтивна"). Вiд тiСФi формальноi, з якою ми знайомимося в школi, ii вiдрiзняСФ тiсний звязок з тотемiзмом, оперування вiдчуваннями, конкретнiсть. "Мiфологiчна" логiка користуСФться методом кружного способу пiзнання "iнтелектуального бриколажа" та методом "калейдоскопа", роль скелець якого виконують образи-знаки, кiлькiсть котрих обмежена i мiж котрими можливий взаСФмообмiн функцiями. З конкретностi та образностi цiСФi логiки випливаСФ ii метафоричнiсть.
Не може бути сумнiву, що розглянутi в пiдроздiлi способи органiзацii поетичного фольклорного тексту багатi на рудименти вiдкритоi К.Левi-Стросом "примiтивноi" логiки. Певнi вiдгуки тотемiзму давно вже знаходили в образностi "природноi" частини паралелiзмiв. Конкретнiсть "примiтивноi" логiки проглядаСФ в прийомах "типiзацii" ("iз день-години", "пiдо Львовом, пiд Краковом" та iн.), де фольклорна поетика нiби уникаСФ узагальнених визначень. Логiка ж "калейдоскопа" найяскравiшу паралель знаходить у вiльностi комбiнувань формул i "тем" у структурi лiричноi пiснi (див.: 7.7). Легко знайти в традицiйнiй фольклорнiй поетицi i подiбностi до принциповоi метафоричностi "мiфологiчного мислення", при якому змiст явища розкриваСФться шляхом послiдовних зiставлень та перетворень певних вiдчувань та символiв-знакiв. Ось приклад лiричного монологу, де зiбралися майже всi уснопоетичнi аналоги прийомам "примiтивноi" логiки:
Ой якби ж я сiра пава,
То б я крильця мала.
Тодi б свою Украiну
Усю б облiтала,
То б я свого миленького
По шапцi б пiзнала.
Хоть по шапцi, не по шапцi,
Так по козирочку
Що у мене, що у тебе
Брови по шнурочку...
(Грiнченко, 3. С. 177)
Глибока архаiчнiсть застосованих тут прийомiв поетики ще не означаСФ, що реконструйована К.Левi-Стросом "мiфологiчна" логiка панувала i в свiдомостi тiСФi спiвачки з с. Полствин на Канiвщинi, вiд котроi н