Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?кт украiнська фольклористика першоi половини XIX ст.), змiнюються перiодами, коли вiдбуваються стрибкоподiбнi, або мутацiйнi трансформацii 6. Такi мутацii можуть охоплювати бiльш вузьке або ширше коло явищ i обумовленi насамперед зовнiшнiми стосовно фольклору чинниками змiнами в полiтичнiй, соцiальнiй, економiчнiй обстановцi та повязаними з ним виплесками, користуючись термiном Л.М.Гумiльова, "пасiонарностi". Враховуючи принципову традицiйнiсть фольклору, мiжетнiчний контекст i на пiзнiх фазах розвитку впливи лiтератури, важче уявити мутацii, що мали б лише внутрiшньофольклорнi, iманентнi поштовхи.
Коли розташувати вiдомi мутацii украiнського фольклору на умовнiй дiахронiчнiй шкалi, то першою, мабуть, доведеться поставити конденсацiю та трансформацiю племiнних та iноетнiчних шлюбних звичаiв, що привела до утворення традицiйного украiнського весiлля (див.: 7.8). Ближче до нас у часi постання нового героiчного епосу, думового, що вiдбулося, на вiдмiну вiд першою мутацii, в кризовiй для етносу iсторичнiй ситуацii. Ще пiзнiшим, i таким, що повстало на тлi вже релiгiйноi кризи, було кардинальне переформування календарноi обрядовостi з переносом центру святкувань та ритуалiв у родинне коло (див.: 7.4). Останньою, багато в чому обумовленою внутрiшнiми процесами розвитку нацiональноi культури, такою мутацiСФю було створення сучасного канону украiнськоi лiричноi пiснi вироблення ii своСФрiдноi метрики, поетичноi системи та музичноi форми: як встановив М.В.Лисенко, побудована на старогрецьких тетрахордах та на середньовiчних церковних ладах з квартовим та квiнтовим устроСФм, вона була пiддана тодi хроматизацii 7.
Ми зупинимося лише на другiй iз згаданих мутацiй на тiй, що призвела до зникнення в Украiнi билин i до постання нового нацiонального епосу, дум.
Билини, не раз вже згаданi на цих сторiнках, це епiчнi пiснi, що iх в XIX ст. на росiйськiй Пiвночi непрофесiональнi спiвцi-селяни виконували речитативом, без музичного супроводу. Вiрш билини тонiчний, неримований, засобом його впорядкування СФ витримування 34 наголосiв у рядку та обовязковоi дактилiчноi клаузули. Оповiдь билини будуСФться з використанням традицiйного сюжету за допомогою розгорнутоi системи епiчних формул i "тем".
Сюжети билин розподiлено мiж двома епiчними центрами КиСФвом, де править з дружиною богатирiв князь Володимир, i Новгородом, в якому мешкають богатирi Василь БуслаСФв i Садко, кожному з котрих присвячено по два сюжети. Бiльшiсть билинних сюжетiв належать до першого, киiвського циклу. Найпопулярнiшими богатирями його СФ РЖлля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович; про Святогора-Самсона та Чурила ПлСФнковича розповiдаСФться в кiлькох сюжетах; iншi богатирi зявляються кожний в однiй, присвяченiй йому билинi, а СФ й такi, що тiльки згадуються в перелiках богатирiв. Богатир (первiсна назва "хъробръ") зображаСФться iстотою напiвмiфiчною за силою: вiн самотужки бСФться з ворожим вiйськом або з таким же напiвмiфiчним противником, частiше теж богатирем (Соловiй Розбiйник, Тугарин ЗмiСФвич, РЖдолище, Змiй).
За умов, коли в билинах киiвського циклу йдеться про Киiв як полiтичний центр Русi, а також про Чернiгiв, Овруч та iншi украiнськi мiста, яскраво змальовано природу Украiнi (див. спостереження О.Ф.Гiльфердинга: 1.3), цiлком природною виглядаСФ думка, що тут, на територii теперiшньоi Украiни бiльшiсть з цих епiчних пiсень i було складено. Проте час од часу зявляються спроби реанiмувати вiдкинуту наукою концепцiю новгородського (читай: росiйського) походження билин, що розроблялася М.П.Погодiним, М.РЖ.Костомаровим, В.С.МiллСФром. Так, С.РЖ.ДмитрiСФву суцiльне картографування билинних записiв переконуСФ, що "вiдома нам билинна традицiя СФ новгородською iнтерпретацiСФю руського ("русского" С.Р.) епосу", а також, що вже в XIVXV ст. билин не було "в Украiнi та Бiлорусi" 8. Проте свiдчення XVXVIII ст., з одного боку, i вiдбитки билинного епосу в творах украiнського фольклору, з iншого (див. останнiй огляд: 9), доводять, що протягом кiлькох "пiслякиiвських" столiть билини залишалися живим явищем украiнськоi фольклорноi традицii.
Саме в цьому контекстi аналiзував билини киiвського циклу М.С.Грушевський (Грушевський, 4. Кн. 2). Зроблене iсториком необхiдно переглянути, виходячи з сучасного стану дослiдження билин 10 i свiтового епосознавства. ВиникаСФ можливiсть пiти далi, спробувавши реконструювати ту версiю билинного епосу, що побутувала в Украiнi XVXVIII ст., i не обмежуватися перелiком сюжетiв, а вiдтворити гiпотетичнi архетипи (сюжетна схема, топонiми, персонажi та деякi стилiстичнi конструкцii) окремих билин, починаючи з билини про Сухана: окрiм пiвнiчноросiйських записiв цiСФi безперечно пiвденноруськоi (киiвськоi) билини, маСФмо й ранню (XVII ст.) ii московську переробку.
Що ж до мутацii в пiсенному епосi Украiни, то йдеться не про СФдиномоментну замiну билин на думи, а про паралельне побутування якийсь час обох жанрiв. РЖнакше не можна пояснити загадки дуже неповного набору в думах ознак "класичного" епосу, що контрастуСФ з iншими прикметами iх саме епiчноi природи (див.: 6.3). Загадка ця розвязуСФться, коли зважити на неповторнiсть ситуацii: жанр дум створювався, сюжетний склад iх формувався в стосунку, якщо вжити математичний термiн, доповнюваностi з давнiшим епосом, билинами. Творцi нового жанру взагалi не мали необхiдностi складати думи про "героiчне сватання", наприклад, або на iншi "романiчнi" епiчнi сюжети i просто через те, що такi пiсн