Ситуацiя як засiб формування соцiолiнгвiстичноСЧ та соцiокультурноСЧ компетенцiСЧ мовця
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ультурного шоку, який означаСФ труднощi на пiдсвiдомому рiвнi, якi переживаСФ людина пiд час iнтеграцiСЧ у нове суспiльство.
У межах власноСЧ культури складаСФться стiйка iлюзiя свого бачення свiту, способу життя, менталiтету, i т. п. як СФдиного можливого, i, головним чином, СФдиного прийнятного. Бiльшiсть носiСЧв однiСФСЧ мови не усвiдомлюють себе в якостi продукту своСФСЧ культури, навiть у тих рiдких випадках, коли розумiють, що поведiнка представникiв iнших культур визначаСФться СЧх iншою культурою. Тiльки виходячи за межi своСФСЧ культури, тобто зiткнувшись з iншим свiтобаченням, свiтовiдчуттям i т. п., можна зрозумiти специфiку своСФСЧ суспiльноСЧ свiдомостi, можна побачити вiдмiнностi i конфлiкт культур. Ю. В. Бромлей стверджуСФ, що в якостi етнiчних символiв можуть виступати елементи як матерiальноСЧ, так i звуковоСЧ культури, але етнознакова функцiя не СФ СЧх внутрiшньоСЧ властивiстю. Вона виявляСФться лише за умови контактiв мiж етносами. Тому один i той же елемент культури може в одному випадку виражати етнiчну специфiку i не мати СЧСЧ в iншому[6, с. 66].
Культурний барСФр, таким чином, бiльш небезпечний нiж мовний барСФр. Небезпечний вiн тим, що культурнi помилки зазвичай важче сприймаються, нiж мовнi помилки, не дивлячись на те, що культурнi вiдмiнностi не узагальненi у збiрниках правил, як мовнi вiдмiнностi, не iснуСФ нi граматик, нi словникiв культур.
Всi тонкощi i глибина проблем мiжмовноСЧ та мiжкультурноСЧ комунiкацiСЧ стають особливо наглядними , а iнодi i просто усвiдомлюваними , при спiвставленнi iноземних мов з рiдними i чужоСЧ культури зi своСФю, звичною. Ось чому потрiбно, якщо дозволяють можливостi, вивчати мову, включаючи СЧСЧ соцiокультурнi та соцiолiнгвiстичнi аспекти, з двох сторiн, у виглядi паралельних курсiв: один носiСФм мови та культури мови, яка вивчаСФться, iнший носiСФм рiдноСЧ мови та культури [39, с. 348].
Це дозволяСФ отримати бiльш повне i багатогранне знання культури носiСЧв мови, яка вивчаСФться, оскiльки СЧхнiй свiт представлений, по-перше, так, як вiн виглядаСФ, i, по-друге, через призму рiдноСЧ, для бажаючих опанувати мову, культури, через зiткнення цих культур, що даСФ можливiсть усвiдомлювати вiдмiнностi цих культур i уникнути культурний шок при реальнiй комунiкацiСЧ з представниками чужоСЧ культури.
А. Макiн у своСЧй книзi Le testament francais(Французький заповiт) говорить про те, що вся його росiйська рiдня прислухались до думки його бабусi француженки Шарлотти особливою повагою та цiкавiстю, оскiльки вона приСЧхала до РосiСЧ iз ФранцiСЧ добровiльно, за власним вибором, бачила росiйське життя через призму iншоСЧ культури тi вiдкривала СЧм очi на деякi неочiкуванi аспекти СЧхнього життя:
Справа в тому, що Шарлотта нiби зберiгала свою екстериторiальнiсть пiд росiйським небом. Жорстока iсторiя величезноСЧ iмперiСЧ, з СЧСЧ голодом, революцiями, громадянськими вiйнами, не стосувалась СЧСЧтАжУ нас, росiян, не було вибору. Але вона? Дивлячись на Росiю очима Шарлотти, вони не впiзнавали своСФСЧ краСЧни, оскiльки то був погляд iноземки, iнодi наСЧвноСЧ, але частiше бiльш проникливоСЧ, нiж вони самi. В очах Шарлотти вiдображався тривожний, наповнений стихiйними вiдображеннями свiт незвична Росiя, котру СЧм потрiбно було пiзнати [24, с. 49].
РЖ ще одна цитата В. Гумбольдта: Через багатограннiсть мов для нас вiдкриваСФться багатство свiту i багатограннiсть того, що ми пiзнаСФмо у ньому; i людське буття стаСФ для нас ширшим, оскiльки мови в вiдчутних i дiСФвих рисах надають нам рiзнi способи мислення i сприйняття[12, с. 349]. Вчений маСФ на увазi, що носiСЧ мови, якi не знають iноземних мов. Звичайно не бачать нi конфлiкту культур, нi конфлiкту мов.
Цей конфлiкт виявляСФться на рiзних рiвнях. Вивчення його СФ дуже важливим, особливо коли цi труднощi СФ прихованими вiд учасникiв комунiкацiСЧ, в тому числi i вiд учасникiв процесу навчання мови. Найбiльш очевидним СФ конфлiкт у лексицi, так як саме ця частина мови маСФ через лексичне значення прямий та безпосереднiй вихiд у реальний свiт, у позамовну дiяльнiсть.
Дiзнавшись нове слово, яке СФ еквiвалентом рiдному, потрiбно бути дуже обережним з його вживанням: за словом стоСЧть поняття, за поняттям предмет чи явище реальностi свiту, а це свiт iншоСЧ краСЧни iноземний та чужий. Слiд звертати увагу на вживання, тому що саме в процесi породження мовлення, тобто при реалiзацiСЧ активних навичок використання мови (комунiкацiя, писемне мовлення), особливо гостро постаСФ проблема культурного барСФру, культурного компоненту, наявностi культурних фонових знань про свiт мови, що вивчаСФться. Справдi, для того щоб не лише дiзнатись, розпiзнати значення слова у текстi, породженого кимось, а й самому породити цей текст, потрiбно знати не тiльки власне значення слова, але й якомога бiльше про те, що стоСЧть за словом, про предмет поняття (thing meant), про його мiiе та функцiСЧ у тому свiтi, де подана мова використовуСФться в якостi реального засобу спiлкування [39, с. 318].
Завдяки спiвставленню мов з СЧх соцiолiнгвiстичними та соцiокультурними особливостями можливо виявляти та запобiгати прихованим труднощам породження мовлення та комунiкацiСЧ. Зокрема, С. Г. Тер-Мiнасова виокремлюСФ двi основнi причини, якi ускладнюють комунiкацiю взагалi, а iншомовну тим бiльше: колокацiйнi, або лексико-фразеологiчнi, обмеження, що регулюють використання мови та конфлiкт мiж культурними уявленнями [39, с. 319].
Розглянемо детальнiше цi причини. Колокацiйнi, або лексико-фразеологiчнi, обмеження, що регулюють використання мови означають, що кожне слово кожноСЧ мови маСФ своСФ,