Ситуацiя як засiб формування соцiолiнгвiстичноСЧ та соцiокультурноСЧ компетенцiСЧ мовця
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?монiмiСЧ, полiсемiСЧ. РЖснуСФ також явище тАЮкультурноСЧ диглосiСЧтАЭ, тобто належнiсть носiя до двох та бiльше культур (в соцiолiнгвiстицi бiлiнгвiзм i полiлiнгвiзм). В дiахронiСЧ можливi процеси взаСФмодiСЧ, нашарування культур (появи культурних субстратiв, адстратiв, суперстратiв), спiвставлюванi з аналогiчними процесами у мовнiй сферi, що отримали такi ж позначення в лiнгвiстицi [28, с. 43]. Вихiдне посилання стосовно певного iзоморфiзму мови i культури лежить також в основi тих дослiджень, якi використовують однаковий категорiальний апарат для опису цих двох явищ [28, с. 43]. тАЮОчевидно, що за такого пiдходу мова розглядаСФться як суверенний культурi феномен, як певна по вiдношенню до культури освiтатАЭ, стверджуСФ академiк Д.С.Лiхачов. За його словами, мова нацiСЧ СФ сама по собi стисненим, алгебраСЧчним рiвнянням всiСФСЧ культури нацiСЧ [28, с. 43]. Дiйсно, мова СФ дзеркалом культури певного етносу, вiдображаючи не тiльки фрагмент реального свiту етнiчноСЧ спiльноти в безпосередньому сприйняттi, але спосiб життя, свiтобачення i свiтосприйняття, нацiональний характер, темперамент, систему цiнностей. В.Гумбольдт впевнений, що мови це iСФроглiфи, в яке людина вкладаСФ свiт та свою уяву [28, с. 43].
З iншого боку, мова може розглядатися як складова, iнтегративна частина культури, адже тАЮ...мова не iснуСФ ...поза культурою, тобто соцiально успадкованою сукупнiстю практичних навичок та iдей, характеризуючи наш спосiб життятАЭ [28, с. 44]. У такiй iпостасi можна розглядати мову як одну iз форм збереження культури та СЧСЧ знаряддя. Мова як форма збереження культури СФ скарбницею культурних цiнностей етносу i засобом СЧхньоСЧ трансляцiСЧ в майбутнСФ. З одного боку, мова вiдображаСФ пiдсвiдомi iнтуСЧцiСЧ народу свого носiя про навколишнiй свiт, з iншого зберiгаСФ iнформацiю про значнi iсторичнi подiСЧ в життi етносу. Проте мова СФ не тiльки руслом, по якому культура здiйснюСФ свiй потiк, мова це знаряддя культури, що духовно формуСФ свого носiя, навязуСФ йому втiлене в мовних формах бачення свiту та визначаСФ образ думок i почуттiв користувача мовою. Мова СФ регулятором сприйняттi свiту своСЧми носiями, пiдживлюючи останнiх сiткою значущих категорiй, через яку фiльтруСФться досвiд буття. Оволодiваючи мовою, людина засвоюСФ закладенi в мовних семантичних матрицях iнформацiю про свiт, побут, спосiб життя, вiдносини мiж людьми, що обумовлюСФ формування СЧСЧ культурноСЧ свiдомостi та нацiонально-культурноСЧ iдентичностi. В контекстi поданоСЧ iпостасi звязку мiж мовою та культурою логiчно припустити, що успiх мiжкультурного спiлкування знаходиться в прямо пропорцiйноСЧ залежностi вiд ступенi близькостi (генетичноСЧ та типологiчноСЧ) мов, котрi обслуговують поданi культури. [28, с. 44]
Мова в багатствi своСЧх форм та значень утримуСФ вiдповiдi до таСФмниць мiркувального унiверсаму певноСЧ культури, до пiзнання способу мислення народу, особливостей менталiтету його носiСЧв; надаСФ можливiсть вiдслiдкувати, тАЮ...якою тАЮсiткою координаттАЭ даний народ сприймаСФ свiт i, вiдповiдно, який простiр виникаСФ перед його очима. Цей особливий тАЮповороттАЭ, в якому постаСФ буття даному народу, - i складаСФ нацiональний образ свiтутАЭ [28, с. 44]. Пiд нацiональним образом чи моделлю свiту автор розумiСФ особливу структуру спiввiдношень спiльних для всiх народiв елементiв, яка, якщо не осягаСФться iндивiдом, то необмiнно буде вiдхилена як щось неприйнятне. Представники певноСЧ культури зазвичай вважають своСЧ вчинки та розумiння навколишнього свiту, своСЧ форми та значення правильними. Тому, коли в iншiй культурi використовуються вiдмiннi форми i значення, це неправильно. [28, с. 45] Наприклад, у американськiй культурi свист СФ емоцiйною формою вираження згоди, схвалення, так само, як i аплодисменти. Для росiйськоСЧ та украСЧнськоСЧ культур характернi негативнi конотацiСЧ цього акту (свист Соловя-розбiйника, освистування поганих акторiв, ораторiв i гравцiв, свистiти значить тАЮговорити неправду, версти нiсенiтницютАЭ, повiря про те, що свист призводить до нестачi грошей). УкраСЧнцю, який вперше приСЧхав до Китаю, китайцi можуть видатись вялими, байдужими, iнертними, малоемоцiйними, що значно пiдсилюСФ культурний шок вiд зустрiчi з такою самобутньою культурою, якою СФ китайська. Насправдi, це не так, бо китаСФць навчений вгамовувати в собi почуття, до чого його змушують столiтнi звичаСЧ рiдноСЧ культури. Виходить, що етноцентризм, який вiдображаСФться в колективних уявленнях про прiоритетнiсть своСФСЧ етнiчноСЧ групи, а також в схильностi оцiнювати якостi iнших народiв через призму своСФСЧ етнiчноСЧ системи цiнностей, повинен бути повнiстю нейтралiзованим на iндивiдуально-етнiчному авторському рiвнi при мiжкультурному спiвставленнi.
Що стосуСФться проблеми спiввiдношення мови та культури, Ю.М.Лотман висловлюСФ думку, що людина змушена жити в культурi так само, як вiн живе у бiосферi. [28, с. 47] Звiдси випливаСФ той факт, що мова, яка обслуговуСФ ту чи iншу культуру, вiдтворюСФ насамперед образ користувача цiСФСЧ культури та мови, образ етнiчноСЧ мовноСЧ особистостi. Самореалiзовуючись у численних актах мовноСЧ словотворчостi, етнiчна людина висуваСФ певнi параметри культурного простору мови, характер яких детермiнуСФться особливостями його сприйняття i оцiнки свiту. Номiнативнi акти, що матерiалiзуються в нацiонально-мовних формах, дають вiдповiдь на те, яким саме способом культура вiдноситься до мови, на яких контрапунктах культурна семантика iнтенсивнiше взаСФмодiСФ з мовою.
Не можна не погодитись з Е.Сепiром, який заперечував тАЮспiльну кореляцiютАЭ мiж культурним типом i структурою мови: тАЮ ...