Ситуацiя як засiб формування соцiолiнгвiстичноСЧ та соцiокультурноСЧ компетенцiСЧ мовця
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ормуСФться спiввiднесенням вроджених знань та набутого мовного матерiалу Поняття компетенцiя вперше стало використовуватись в США в 60-i роки в контекстi дiяльнiсноСЧ освiти (performance-based education), мета якоСЧ полягала у тому, щоб пiдготувати професiоналiв, що були б здатнi успiшно конкурувати на ринку працi. Спочатку компетенцiя зводилась до простих практичних навичок, котрi формувались у результатi автоматизацiСЧ знань в традицiях бiхевiоризму. Такий пiдхiд пiддавався справедливiй критицi, яка полягала у тому, що компетенцiСЧ у виглядi практичних знань були недостатнiми для розвитку творчостi та iндивiдуальностi тих, хто вивчаСФ мову. Було запропоновано розрiзняти два поняття: компетентнiсть i компетенцiСЧ (competence and competencies). Компетентнiсть стала розглядатись як особистiсна категорiя, а компетенцiСЧ скомпонували анатомiю компетентностi [27, с. 31].
Так, Р.П.Мiльруд вважаСФ, що компетенцiСЧ нерiдко використовуються для характеристики потенцiйних можливостей спецiалiста отримати роботу на ринку працi [55, с. 300]. Для цього потрiбно володiти, принаймнi, ключовими компетенцiя ми. У сучасному свiтi вони охоплюють рiвень грамотностi володiння мовою (literacy), компютерну грамотнiсть (information technology skills), володiння способами вирiшення проблем (problem-solving skills), гнучке iнновацiйне мислення (flexibility and adaptability to innovations), схильнiсть i здатнiсть до безперервного навчання (life-long learning). Ключевi компетенцiСЧ показують, що мовне навчання може вiдповiдати життСФвим потребам, якщо у вузькому розумiннi комунiкативна компетенцiя (як готовнiсть до ефективного спiлкування) буде доповнена пiдготовкою до реального життСФвого спiлкування [55, с. 300].
В свою чергу, на думку Р.П.Мiльруд, компетентнiсть можна представити як комплекс компетенцiй, таким чином, компетентнiсть це комплексний особистiсний курс, що забезпечуСФ можливiсть ефективноСЧ взаСФмодiСЧ з навколишнiм свiтом i тiй чи iншiй сферi i який залежить вiд необхiдних для цього компетенцiй [55, с. 322].
Д. Хаймс застосував термiн комунiкативна компетенцiя, протиставляючи його термiну лiнгвiстична компетенцiя, застосованого Н. Хомським. Науковець стверджував, що людина, яка маСФ лише лiнгвiстичну компетенцiю буде неспроможна спiлкуватись, так як породжуватиме лише граматичнi структури [53, с. 121].
Що стосуСФться компетенцiСЧ, то iснуСФ така загальноприйнята класифiкацiя компетенцiСЧ:
- предметна компетенцiя, яка полягаСФ у розумiннi свiту, його компонентiв та СЧх системних та структурних звязкiв, функцiй, тенденцiй розвитку та змiн.
- культурна компетенцiя, яка виявляСФться у здатностi особистостi орiСФнтуватись у певнiй культурi через яку людина сприймаСФ свiт;
- лiнгвiстична компетенцiя , що полягаСФ у здатностi належним чином використовувати засоби мови, СЧСЧ структури та категорiСЧ на усiх рiвнях;
- комунiкативна компетенцiя, що виявляСФться у здатностi використовувати мову у певних контекстах та комунiкативних ситуацiях, а також здатнiсть здiйснювати вплив на спiврозмовникiв [53, с. 121].
У нашому дослiдженнi наiiкавить саме комунiкативна компетенцiя як iнформативна основа в процесi комунiкацiСЧ.
Комунiкативна компетенцiя СФ складним, системним утворенням. За твердженням Р.Белла, у сучаснiй соцiолiнгвiстицi СЧСЧ розумiють саме як систему, що виконуСФ функцiю балансування iснуючих мовних форм, якi визначаються з опорою на мовну компетенцiю комунi канта на тлi певних соцiальних функцiй [71]. А вiдтак, починаючи з 80-х рокiв, зявляються окремi моделi СЧСЧ як системи. У 1980 р. М.Кенел та М.Свейн запропонували структуру комунiкативноСЧ компетенцiСЧ, що складаСФться з чотирьох компонентiв (видiв компетенцiСЧ):
- дискурсивна компетенцiя здатнiсть поСФднувати окремi речення у звязне усне або письмове повiдомлення, дискурс, використовуючи для цього рiзноманiтнi синтаксичнi та семантичнi засоби когезiСЧ;
- соцiолiнгвiстична компетенцiя здатнiсть розумiти та продукувати словосполучення з такою формою та таким значенням, якi вiдповiдають певному соцiолiнгвiстичному контексту iлокутивного акту комунiкацiСЧ (iлокутивний акт втiлення у висловлюваннi, породжуваному в ходi мовлення, певноСЧ комунiкативноСЧ мети; цiлеспрямованiсть; функцiя впливу на спiврозмовника);
- стратегiчна компетенцiя здатнiсть ефективно брати участь у спiлкуваннi, обираючи для цього вiрну стратегiю дискурсу, якщо комунiкацiСЧ загрожуСФ розрив через шум, недостатню компетенцiю та iн., а також адекватну стратегiю для пiдвищення ефективностi комунiкацiСЧ;
- лiнгвiстична компетенцiя здатнiсть розумiти та продукувати вивченi або аналогiчнi СЧм висловлювання, а також потенцiйна здатнiсть розумiти новi невивченi висловлювання [46, с. 33].
Л.Бахман i А.Палмер у 1982р. запропонували таку модель комунiкативноСЧ компетенцiСЧ:
- лiнгвiстична компетенцiя (яка складаСФться з органiзацiйноСЧ, прагматичноСЧ, функцiональноСЧ та соцiолiнгвiстичноСЧ компетенцiСЧ);
- стратегiчна компетенцiя;
- психомоторнi вмiння, когнiтивнi процеси [66].
Пiзнiше Л.Бахман додав ще iлокутивну компетенцiю, яка передбачаСФ здатнiсть належним способом формувати iлокутивний (мовний) акт (попросити щось, запросити, поiнформувати когось) вiдповiдно до ситуацiСЧ спiлкування [66].
Модель М.Халдiя виходить iз взаСФмозвязку трьох свiтiв - тексту, його iдеСЧ (концепцiСЧ) та iнтерпретаторiв. Учений зробив припущення, що свiти тексту та його iдеСЧ, тобто норми та змiст речень тексту. Мають iнший ступiнь визначеностi, нiж с