Ситуацiя як засiб формування соцiолiнгвiстичноСЧ та соцiокультурноСЧ компетенцiСЧ мовця
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?стант, означаСФ тАЮсоцiальнi очiкуваннятАЭ щодо представникiв групи за статтю. До найрадикальнiших конструктивiстських елементiв гендерноСЧ теорiСЧ належить твердження про те, що трансформацiя бiологiчного у соцiальне здiйснюСФться через тАЮнабiр умовностейтАЭ i , отже, сам гендер, тАЮсоцiальна статьтАЭ це продукт тАЮдоговорутАЭ, тАЮгритАЭ, тАЮвипадкутАЭ, конвенцiйностi, навiть iсторичноСЧ потреби, але у жодному разi не бiологiчноСЧ неминучостi [45, с. 70].
Стереотип виступаСФ реальним засобом вiдтворення певного типу гендерних вiдносин, оскiльки на мовленнСФвому, ментальному i поведiнковому рiвнi фiксуСФ тАЬочiкуваннятАЭ соцiуму i нормативну вiдповiдь iндивiдiв. Якщо змiнити стереотипи - змiниться i гендерна песпектива. Переконанiсть у тАЬсоцiальнiй сконструйованостiтАЭ cитуацiСЧ маСФ своСЧм наслiдком вiру у можливiсть СЧСЧ реконструювати. На користь можливостi соцiального моделювання у гендернiй сферi свiдчить змiннiсть образiв чоловiчого та жiночого в iсторичному часi, рiзниця моделей мiжстатевих вiдносин, розмаСЧття символiв фемiнiнностi та маскулiнностi й нормативних тверджень про стать у рiзни культурах.
Жiнка, присутня у соцiальному життi, активно домагаСФться своСФСЧ присутностi у дискурсi. Спричинена фемiнiстичними рухами i теоретичними дослiдженнями сенситивiзацiя гендерноСЧ проблематики поширилась не лише на iдеологiчний концептуальний рiвень дискурсу, а й на саму систему мовних одиниць. В англiйськiй мовi були запропонованi альтернативи усiм формам звертань та гендерних номiнацiй, якi вiдтворювали андроцентричнi iенарiСЧ i могли нести дискримiнацiйний пiдтекст у модернiй соцiальнiй комунiкацiСЧ. Найбiльше клопоту завдавала вiдсутнiсть слова на позначення осiб обох статей, на зразок украСЧнського тАЬлюдинатАЭ. В англiйськiй мовi традицiйно використовувалося тАЬmanтАЭ (тАЬчоловiктАЭ) i у тих випадках, коли iшлося про стать, i тодi, коли згадано будь-якого представника популяцiСЧ гомо сапiСФнс. Запропонованi альтернативи тАЬoneтАЭ (кожен), тАЬpersonтАЭ (особа), тАЬhumanbeingтАЭ (людська iстота) - впроваджували доволi послiдовно. Фраза iз видання БiблiСЧ 1952-го року тАЬMandoesnotlivebybreadaloneтАЭ у ревiзованому стандартi 1990 року маСФ вигляд тАЬOne doesnotlivebybreadaloneтАЭ ("Не хлiбом СФдиним живе людина"). У назвах посад запропоновано замiнювати компонент тАЮmanтАЭ (тАЮчоловiктАЭ) на нейтральне тАЮpersonтАЭ (тАЮособатАЭ): businessperson, spokeperson. Замiсть тАЮMrsтАЭ (панi) i тАЮMissтАЭ (панночка) традицiйних маркувань рiзницi сiмейного статусу, використовують тАЮMsтАЭ, яке блокуСФ стереотипнi емоцiСЧ у разi, якщо жiнка-професiонал неодружена.
Деякi вченi-лiнгвiсти навiть дослiдили та створили системи, в яких чiтко зафiксованi моделi спiлкування, що характернi для жiнок та чоловiкiв. Зокрема, Р. Лакофф визначив характернi риси мовного застосування жiнкою: жiнки уникають прямоСЧ вiдповiдi, вони використовують ввiчливi форми, використовують цитати, особливу лексику та таке iнше [30, с. 22].
Дослiджуючи гендер, ми бачимо його вiдмiнне вiдображення та трактування у рiзних мовах, а це означаСФ, що незнання такого аспекту може призвести до труднощiв за умови iншомовного спiлкування.
Слiд звертати увагу також на паралiнгвiстичнi засоби мови, якi постiйно супроводжують комунiкацiю, але вiдрiзняються вiд суспiльства до суспiльства, необiзнанiсть в яких може спричинити комунiкативний, а таким чином i мiжкультурний барСФр.
На думку Е. Холла однiСФю з важливих складових невербальноСЧ системи СФ тАЬпроксимiкатАЭ[30, с. 22]. Дистанцiя, що виявляСФться оптимальною для комунiкацiСЧ, в рiзних ситуацiях спiлкування змiнюСФться. Антропологи вживають термiн тАЬособиста територiятАЭ, що означаСФ простiр, який людина вважаСФ своСЧм, нiби вiн СФ продовженням СЧСЧ фiзичного тiла, тобто це вiдстань, на якiй людина намагаСФться триматися вiд iнших для того, щоб почуватися комфортно. Традицiйно видiляють чотири зонитАЭ особистоСЧ просторовоСЧ територiСЧ людинитАЭ:
1.РЖнтимна зона (вiд 15 до 46 см) порушення СЧСЧ сприймаСФться людиною боляче. На таку дистанцiю можуть наближатися тiльки люди, що знаходяться в тiсному емоцiйному контактi (подружжя, мати й дитина).
2.Особиста зона (вiд 46 см до 1,2 м) вiдстань руки, протягнутоСЧ для рукостискання. Така вiдстань оптимальна при розмовi з товаришем.
Учитель повинен памятати, що порушення цих двох зон людиною. яка не маСФ на це права, викликаСФ у партнера по комунiкацiСЧ негативну реакцiю, яка не може не заважати продуктивному спiлкуванню.
3.Зона соцiального спiлкування (вiд 1,2 м до 3,6 м) вiдстань найбiльш прийнятна для соцiально-побутового й дiлового спiлкування (з колегами тощо).
4.Суспiльна зона (вiд 3,6 м i бiльше) [30, с. 22] .
Цiлком очевидно, що для ефективного спiлкування необхiдно слiдувати правила дистанцiйного знаходження i зберiгати доречну в певнiй ситуацiСЧ вiдстань. Вимiри вiдстаней також варiюються вiд суспiльства до суспiльства, вiд мови до мови, тому важливо адекватно реагувати на загальноприйнятi традицiСЧ.
В основi сприймання усного мовлення комунiканта лежить акустика, принципи якоСЧ у кожноСЧ мови рiзнi i трактуються по-рiзному. А. Меребiан стверджуСФ, що 38% значення повiдомлення переданого протягом розмови вiч-на-вiч передаСФться голосом голосовими реплiками. Часто так трапляСФться, що як певна iнформацiя сказана означаСФ що сказано [30, с. 38].
Голосовi реплiки, якi супроводжують мовлення називаються парамовою [31, с. 110]. Серед елементiв парамови СФ тон, гучнiсть, швидкiсть та паузи. Успiшними комунi кантами зазвичай СФ тi, якi нiколи нейтрально не реалiзовують слово, i вони знають яким чином використовувати елементи парамови для того, щоб пер