Ситуацiя як засiб формування соцiолiнгвiстичноСЧ та соцiокультурноСЧ компетенцiСЧ мовця
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
иймаСФться значення невербальних знакiв.
Росiйський психолог О.РДрмолаСФва пропонуСФ класифiкувати жести за СЧх функцiями й подiляСФ жести на жести-симптоми експресивнi знаки самовираження, жести-регулятори, якi реалiзують регулятивно-комунiкативну, спонукальну функцiю, й жести-iнформатори, що несуть iнформацiю про предмет [60, с. 130]. Розподiл цей певною мiрою умовний, бо бiльшiсть жестiв СФ полiфункцiональними, вони можуть нести iнформацiю про особистiсть мовця, про його ставлення до змiсту мовлення й так чи iнакше впливати на слухача. Однак якась одна функцiя руху завжди виявляСФться домiнантною, що й створило пiдстави для такоСЧ класифiкацiСЧ.
Важливо, за словами В. Томалiна, не тiльки вмiти контролювати своСЧ жести тАЬсамовираженнятАЭ, а й розкодовувати жести-симптоми слухачiв, щоб своСФчасно помiтити першi ознаки втрати уваги, переключити СЧСЧ, знайти засоби викликати iнтерес, зняти психiчну напругу, зробити паузу для вiдпочинку [60, с. 125].
Жести-регулятори, як i жести-симптоми, значною мiрою традицiйнi, автоматичнi, загальнозрозумiлi. У спiлкуваннi це переважно знаки початку контакту чи його завершення, це жести привiтання чи прощання, початку чи кiнця певноСЧ стадiСЧ комунiкацiСЧ [60, с. 130].
Жести-iнформатори насамперед пiдсилюють предметно-логiчне сприймання навчального матерiалу. Цi жести можуть вiдбивати предмет, рухами рук змальовуючи його розмiри, форму, чи вказувати на нього, спрямовуючи й загострюючи увагу, передавати ставлення мовця до предмета обговорення через використання невербальних засобiв, що виявляють логiко-структурну органiзацiю матерiалу. Економними й дiйовими СФ жести, якi можуть замiнити мовленнСФвi форми згоди / незгоди, схвалення/несхвалення, це поворот голови, кивок, рух руки й тощо [60, с. 134] .
На думку В. Томалiна, порухи рук, якi змальовують предмет, викликають додатковi зоровi асоцiацiСЧ, допомагають створити образ цього предмета. Жести-iнформатори нерiдко використовуються з метою пiдкреслення структурних компонентiв цiСФСЧ форми спiлкування. Серед таких жестiв жест перерахування (загинання пальцiв руки), який вiдзначаСФ кiлькiсть аргументiв чи питань, що розглядаються; жести-наголошення на певному аспектi питання (стиснутий кулак), пропозицiя зважати на якийсь план або оцiнити якусь дiю (долоня, обернута догори), жести на означення зСФднання (зустрiчний рух рук, зСФднання долонь, стискання пальцiв в кулак) чи розСФднання (розведення рук), наближення й вiддалення (рухи рук до себе й вiд себе), пiдкреслювання (рiзкий горизонтальний рух руки), незгоди, презирства, вiдмови (долоня, обернута донизу); вказiвнi жести, якi видiляють окремi складовi запису, схеми, таблицi, репродукцiСЧ, iлюстрацiСЧ в книзi чи на дошцi [60, с. 137].
РЖнформацiйно-ритмiчнi жести (тАЬдиригуваннятАЭ, постукування рукою чи ногою в такт мовленню) допомагають вiдчути членування тексту на мовнi такти, його мелодику, визначити визначити вiршовий розмiр.
Розрiзняють три рiвнi, на яких можна жестикулювати: нижнiй рiвень (вiд попереку вниз), середнiй (мiж попереком i плечима) i високий (вiд плечей угору). Жести на нижньому рiвнi виражають думки й почуття, найчастiше повязанi з негативними почуттями такими, як злiсть, ненависть, незгода, опiр. На верхньому рiвнi жестикулюють, коли говорять про величнi iдеали i коли звертаються до високих почуттiв.
В. Томалiн виокремлюСФ ще один засiб невербальноСЧ комунiкацiСЧ це мiмiка: значущi рухи (чи статичний вираз) мязiв обличчя, якi виражають внутрiшнiй емоцiйний стан людини. Мiмiка "вiдбиваСФ" й iндивiдуальнiсть обличчя людини, й ситуативно обумовленi прояви його емоцiй. Очi, погляд, обличчя людини можуть сказати бiльше, нiж СЧСЧ слова. Упевненiсть тАЬпрочитаннятАЭ виразу обличчя комунiканта, адекватнiсть реакцiСЧ на його мовлення залежить вiд глибини й однозначностi почуттiв мовця. Допомогти зрозумiти мимовiльнi знаки мiмiки, якi СФ вiддзеркаленням взаСФмозвязку думок й почуттiв, можуть добре розвиненi iнтуСЧцiя та здатнiсть до спiвпереживання. Легше сприймаються й розумiються людиною позитивнi емоцiСЧпартнера по комунiкацiСЧ радiсть, любов, подив, важче сприймаються негативнi, такi як туга, страх, вiдраза [60, с. 140].
Насамперед комунiканту необхiдно навчитися розрiзняти знаки зосередженостi, активноСЧ роботи думки, втоми, втрати зацiкавленостi. Серед мiмiчних ознак уваги вченi насамперед видiляють фiксований зацiкавлений погляд, напруженiсть мязiв обличчя, дещо зсунутi до перенiсся брови, нерiдко пошуки зорового контакту. Головним критерiСФм зосередженостi вважаСФться стiйкiсть погляду в напрямку мовця чи предметного джерела iнформацiСЧ (книги, наочностi). Блиск очей i виразнiсть погляду свiдчать про зацiкавленiсть спiврозмовником, предметом обговорення. Такий партнер за спiлкуванню охоче вiдгукуСФться на звертання, на питання, навiть риторичне, посмiшку, вiн готовий вступити в дiалог, пiдтримати розвиток теми обговорення. Реплiка-реакцiя цього комунiканта пролунаСФ одразу пiсля запитання спiврозмовника (вчителя чи однокласника), що дозволить зберегти цiлiснiсть структури бесiди чи дискусiСЧ та СЧСЧ темп [60, с. 141].
Пiднятi брови, запитливий погляд свiдчать про подив, сумнiви, потребу в додатковому розясненнi сказаного чи в наведеннi нових аргументiв. Напруженiсть i мiмiки, й пози учня в поСФднаннi з жестами незгоди (заперечне похитування головою, рухи рук на знак протесту) повiдомляють про високий рiвень сумнiвiв, що можуть перерости в незгоду. Емоцiйна наповненiсть цих знакiв може бути рiзною. Якщо спiврозмовник нахиляСФться впер