Самостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
своСФчасна допомога сприяють створенню в них життСФрадiсного настрою, змiцнюють СЧх волю i прагнення до успiху.
Темперамент дитини не визначаСФ СЧСЧ iнтересiв i здiбностей, але впливаСФ на стиль СЧСЧ поведiнки й дiяльностi, наприклад, на швидкiсть включення в роботу, переключення з одного виду дiяльностi на iнший i тим самим на СЧСЧ результативнiсть. На основi однiСФСЧ i тiСФСЧ самоСЧ риси темпераменту в молодших школярiв формуються рiзнi риси характеру i, навпаки, одна й та сама риса характеру часто буваСФ в дiтей з рiзним темпераментом. Досить помiтнi вiдмiнностi в емоцiйних рисах характеру молодших школярiв. Особливо яскравою рисою деяких учнiв РЖII класiв СФ iмпульсивнiсть. Водночас СФ й школярi бiльш схильнi до обдумування.
Уже на початку навчання в школi першокласники вiдрiзняються один вiд одного рiвнем обiзнаностi з навколишнiм свiтом, спостережливiстю, вмiнням думати, запамятовувати й вiдтворювати, висловлювати своСЧ думки за допомогою усного мовлення та iн. РЖндивiдуальнi вiдмiнностi виявляються i в шкiльнiй учбовiй дiяльностi молодших школярiв, в СЧСЧ результативностi. У процесi оволодiння технiкою читання, обчислювальними навичками у РЖ класi та в першiй чвертi II класу вiн зростаСФ, а потiм зменшуСФться, в оволодiннi розвязуванням математичних задач розширюСФться.
Свiдоме й активне набування молодшими школярами передбачених шкiльними програмами знань, умiнь i навичок СФ основним фактором розвитку СЧх здiбностей. Виробляються уважнiсть, спостережливiсть, якостi памятi, уяви, мислення й мовлення, а також емоцiйнi й вольовi властивостi. Показниками здiбностей СФ самостiйнiсть, правильнiсть, швидкiсть розвязування задач, ступiнь допомоги, якоСЧ потребують учнi при цьому.
Розвиток цих компонентiв вiдбуваСФться в молодшому шкiльному вiцi нерiвномiрно. Повiльнiше розвиваються перцептивнi, мнемiчнi компоненти, порiвняно бiльших прогресивних змiн зазнають якостi, повязанi з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоцiйнi, вольовi компоненти здiбностей учнiв. До них належать упевненiсть, наполегливiсть, самоконтроль у роботi, терпеливiсть, витримка, здатнiсть чинити опiр навiюванню. ЗасвоСФння учнями моральних норм i правил поведiнки вiдбуваСФться поступово. Завдяки набутих знань розвиваСФться СЧх свiдомiсть i самосвiдомiсть.
Формуванню самосвiдомостi молодших школярiв сприяСФ усвiдомлення ними структури власноСЧ мовноСЧ дiяльностi, дальше оволодiння мовленням, зокрема читанням i письмом. У процесi засвоСФння мови, зокрема граматики, обСФктами аналiзу й синтезу дiтей стають не тiльки предмети, дiСЧ та стани, якi означаються словами, а й самi цi слова як одиницi СЧх мовлення. Фiзичнi й психiчнi стани, дiСЧ та вчинки дитини вiдображаються в них узагальнено, у формi певних уявлень i почасти понять. Завдяки цьому i про себе саму дитина починаСФ думати в узагальнених формах, якi становлять важливу основу для формування поняття про себе на наступних етапах СЧСЧ життя i розвитку.
II. Проблеми органiзацiСЧ самостiйноСЧ учбовоСЧ дiяльностi молодших школярiв у практицi роботи вчителiв початковоСЧ школи
2.1 Пiдвищення ефективностi самостiйноСЧ роботи на рiзних етапах навчання молодших школярiв в практицi роботи масовоСЧ початковоСЧ школи
Самостiйною на уроцi вважаСФться така робота, яку учнi виконують без участi вчителя, а лише за його завданням у спецiально визначений час. При цьому вони свiдомо прагнуть досягти поставленоСЧ мети, виявляючи своСЧ зусилля в тих чи iнших розумових i фiзичних дiях.
Самостiйнiсть учнiв у навчаннi СФ найважливiшою передумовою свiдомого й мiцного оволодiння знаннями. Часто застосовувана самостiйна робота розвиваСФ зосередженiсть, цiлеспрямованiсть, умiння мiркувати, запобiгаСФ формалiзму в засвоСФннi знань i взагалi формуСФ самостiйнiсть як особливiсть мислення i рису характеру дитини.
Основними недолiками в практицi органiзацiСЧ самостiйних робiт СФ слабке керування цим процесом i репродуктивний характер багатьох завдань (списати, прочитати, вивчити, повторити та iн.). Звичайно подiбнi завдання необхiднi, але обмежувати самостiйну роботу i тiльки наслiдувальними дiями не можна, бо, це гальмуСФ i розвиток пiзнавальних здiбностей учнiв.
РЖстотним недолiком органiзацiСЧ самостiйноСЧ роботи СФ випадковiсть, непродуманiсть самостiйних завдань, що порушуСФ порядок опрацювання теми створюСФ безсистемнiсть у засвоСФннi учнями матерiалу. Часто дiтям пропонують завдання, технiку виконання яких вони ще не засвоСЧли. РЖнодi вчителi одразу або пiсля пояснення правила пропонують вправи на цiлком самостiйне його застосування. У таких випадках учнi роблять багато помилок, формально заучують правило, не усвiдомлюючи його практичного значення.
Щоб самостiйна робота на уроцi була достатньо ефективною, слiд чiтко уявляти СЧСЧ залежнiсть вiд ряду дидактичних умов.
Самостiйна робота на уроцi це органiчна частина навчального процесу. Тому методи СЧСЧ проведення визначаються специфiчними особливостями кожного предмету, змiстом теми, рiвнем пiдготовленостi учнiв.
Плануючи самостiйну роботу, вчитель повинен визначити СЧСЧ мiiе на уроцi залежно вiд рiвня вимог до учнiв на даному етапi оволодiння матерiалом, передбачити труднощi, якi можуть виникнути пiд час роботи в рiзних групах дiтей, змiст та обсяг завдань i форму, у якiй вони будуть запропонованi, тривалiсть самостiйноСЧ роботи, дидактичний матерiал, який треба пiдготувати, спосiб перевiрки роботи. Розглянемо можливостi забезпечення цих умов.