Самостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
о виявляСФться в доцiльному варiюваннi способiв дiй, легкiсть i швидкiсть переходу вiд мислення, що спираСФться на реальнi або зображенi предмети, до мислення з опорою на графiчнi схеми, числовi, буквенi формули.
У розумовому розвитку в учнiв початкових класiв СФ iндивiдуальнi вiдмiнностi. Вони виявляються в загальних здiбностях учитись i в спецiальних здiбностях (до математики, малювання, музики, технiчного конструювання та iн.). РЖндивiдуальнi вiдмiнностi проявляються в швидкостi виконання навчальних завдань, в СЧх якостi, в успiшностi, хоч остання залежить не тiльки вiд здiбностей, а й вiд iнших властивостей учнiв, зокрема вiд СЧх ставлення до навчання, умiння вчитися.
Наявнiсть iндивiдуальних вiдмiнностей у темпi роботи та якiсних особливостях розумового розвитку молодших школярiв вказуСФ на важливiсть iндивiдуального пiдходу до них у процесi навчання. Завдання його полягаСФ не в тому, щоб нiвелювати цi вiдмiнностi, а в тому, щоб допомогти кожному учневi успiшно вчитися, оволодiвати знаннями, вмiннями i навичками вiдповiдно до його можливостей. Цi можливостi зумовлюються не тiльки умовами життя кожноСЧ дитини, СЧСЧ вихованням поза школою, а й особливостями нервовоСЧ системи. Експериментальними дослiдженнями (В. Д. Небилiцин та iн.) показано, що iндивiдуальнi варiацiСЧ в основних властивостях нервово-фiзiологiчних процесiв (силi, рухливостi, зрiвноваженостi та iн.) не тiльки виявляються в психiчнiй дiяльностi, а й впливають на СЧСЧ перебiг.
Отже, вчитель маСФ прагнути не до того, щоб усiх учнiв робити однаковими за розумовими здiбностями, а до того, щоб створювати оптимальнi навчально-виховнi умови для всебiчного розвитку кожноСЧ дитини вiдповiдно до СЧСЧ можливостей.
РЖндивiдуальнi вiдмiнностi виявляються, зокрема, i в тому, що в одних учнiв краще розвиненi мислительнi компоненти, у других мнемiчнi, у третiх перцептивнi. Трапляються учнi з тимчасовою затримкою розумового розвитку. Встановивши дiагноз (олiгофренiя), таких дiтей переводять у допомiжнi школи.
Властивостi пiдростаючоСЧ особистостi проявляються не тiльки в СЧСЧ iнтелектуальнiй, а й у емоцiйнiй сферi. Основним джерелом емоцiй у молодших школярiв СФ учбова та iгрова дiяльнiсть. До емоцiйноСЧ сфери особистостi молодших школярiв належать переживання нового, здивування, сумнiву, радощiв пiзнання, якi стають основою формування пiзнавальних iнтересiв, допитливостi учнiв. Колективнi заняття та iгри сприяють розвитку в учнiв моральних почуттiв i формуванню таких рис характеру, як вiдповiдальнiсть, товариськiсть, колективiзм.
Важливу роль у розвитку самостiйностi учнiв вiдiграють iндивiдуально-типологiчнi особливостi. На формуваннi вольових та iнших якостей особистостi молодшого школяра позначаСФться тип його нервовоСЧ системи, що СФ основою його темпераменту. Учнi молодшого шкiльного вiку, як i дорослi, бувають сангвiнiчного, холеричного, флегматичного i меланхолiчного темпераменту.
Дiти iз сангвiнiчним темпераментом характеризуються легкою збудливiстю почуттiв. Вони швидкi й рухливi, енергiйнi, активнi, однак довго не витримують одноманiтноСЧ ситуацiСЧ, здебiльшого не соромливi, але стриманi. Учнi-сангвiнiки здебiльшого легко спiлкуються, користуються повагою ровесникiв. Вони не образливi. Цi дiти охоче i з задоволенням включаються у громадську роботу класу i школи.
Дiти холеричного темпераменту характеризуються легкою збудливiстю почуттiв, силою й стiйкiстю СЧх у часi. Поведiнка СЧх енергiйна й рiзка. Вони сильно реагують на всi подразники, через силу переключаються на спокiйну справу, перебувають у постiйному русi. У класному колективi вони часто видiляються прагненням до самоствердження, люблять органiзовувати iгри, охоче включаються у громадську роботу. За правильних умов виховання цi дiти виявляють активнiсть i наполегливiсть у роботi, а за неправильних стають неслухняними, запальними, образливими. У роботi з ними потрiбно зважати на СЧхнi особливостi, спокiйними, доброзичливими, але вимогливими вiдносинами формувати в них стриманiсть.
У дiтей флегматичного темпераменту почуття важко збуджуванi, однак тривалi й стiйкi. Молодший школяр-флегматик повiльний, вiн здебiльшого неохоче спiлкуСФться, часто нехтуСФ справами, що вимагають вiд нього швидкостi, турбот, зайвих рухiв. Дитина-флегматик ухиляСФться вiд конфлiктiв, СЧСЧ важко образити, але коли вступаСФ в конфлiкт, то переживаСФ глибоко, хоч зовнi це не виявляСФться так яскраво, як у дiтей вищезгаданих типiв. Щоб посилити активнiсть флегматикiв, слiд залучати СЧх до iгор, спорту. За сприятливих виховних умов з таких дiтей, як правило, виростають вдумливi, слухнянi, органiзованi школярi, якi добре сприймають зауваження дорослих i виправляють своСЧ помилки. За несприятливих обставин вони можуть стати лiнивими, байдужими, апатичними, громадське пасивними учнями.
Дiти з меланхолiйним темпераментом надзвичайно чутливi, почуття у них виникають легко, вони мiцнi й стiйкi у часi. Такi дiти здебiльшого соромязливi, малоактивнi, важко пристосовуються до нових обставин. Вони вiдзначаються хворобливою вразливiстю, швидкою втомлюванiстю, невпевненiстю в своСЧх силах, поганою пристосованiстю до нових обставин, зниженим настроСФм, острахом перед труднощами. Надмiрно побоюючись труднощiв i будучи невпевненими у своСЧх силах, меланхолiки часто губляться при опитуваннi, виконаннi контрольних робiт, хоч i мають хорошi знання. Чуйне ставлення учителiв i батькiв до таких учнiв, постiйне пiдбадьорювання, доброзичлива i