Самостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
екiлька разiв текст, зiставити його з ранiш прочитаним) забезпечуСФ глибоке, осмислене, свiдоме i мiцне засвоСФння знань, застосування СЧх до рiшення навчальних завдань.
Навчання учнiв умiнню працювати з книгою, навчання читанню, у широкому значеннi цього слова, у початкових класах здiйснюСФться на уроках читання i природознавства, на уроках математики i граматики.
У початкових класах широко застосовуСФться самостiйна робота з дидактичним матерiалом. Творцем цiлоСЧ системи рiзноманiтного дидактичного матерiалу для самостiйних занять дiтей у школi СФ педагог Ю. Фаусск (1863 1943). Нею були складеш книги-саморобки для читання, альбоми для занять по природознавству, численнi картки для списування i т.п.
В даний час дидактичний матерiал, що використовуСФться в початкових класах, дуже рiзноманiтний. Це набiр карток з малюнками, буквами, складами, словами, текстом, цифрами, задачами; розрiзна абетка; лiчильний матерiал палички, кружечки; моделi геометричних фiгур; трафарети овочiв, тварин i т.д.
Дидактичний матерiал може бути трьох видiв:
один для закрiплення i повторення придбаних дiтьми знань, умiнь i навичок, отже, складений вiдповiдно програмi;
другий пропедевтичний по своСФму змiстi, теж складений по програмi, але ведучий дiтей вперед i допомагаючи СЧм легше i швидше засвоювати дослiджуваний матерiал;
третiй не стосовний до програми, але розширюющий кругозiр дiтей, що збуджуСФ в них iнтерес до знання, що прищеплюСФ любов до розумовоСЧ роботи.
СвоСФрiднiсть самостiйноСЧ роботи з дидактичним матерiалом полягаСФ в тому, що в ходi цiСФСЧ роботи дiти мають справу з речами, предметами. Вони можуть СЧх тримати в руках, складати, перекладати, комбiнувати i т.д. Останнiм часом стали одержувати поширення самостiйнi роботи з таким матерiалом, як навчальний фiльм i дiафiльм, радiо- i телепередача i т.п.
3. Самостiйнi роботи розрiзняються за характером дiяльностi учнiв.
З цього погляду розрiзняють роботи:
- по заданому зразку (наприклад, лист букв, цифр, склеювання коробочки i т.п.), тобто роботи, заснованi головним чином на наслiдуваннi;
- за правилом чи цiлою системою правил. Це роботи, що вимагають вiд дiтей самостiйного застосування знань, умiнь, засвоСФних ранiше пiд посiбником учителя;
- конструктивного, якi потребують творчого пiдходу. При цьому або вказуСФться предмет, який треба сконструювати, або вказуСФться питання, тема, яку потрiбно розкрити. Наприклад: зробити яку-небудь iграшку для дiтей пiдшефного дитячого саду, написати твiр на таку-то тему i т.п. Тут учню даСФться значна воля, самостiйнiсть яку визначеннi змiсту, так i у виборi прийомiв роботи.
Поступове наростання самостiйностi учнiв у виконаннi самостiйноСЧ роботи проiлюструСФмо на прикладi оволодiння орфографiчною навичкою.
Для того щоб навчитися користатися вивченим правилом учнi перш за все повиннi навчитися розпiзнавати в текстi, що вони пишуть, засвоюванi орфограми. Цьому сприяють рiзноманiтнi вправи, серед яких визначене мiiе займаСФ такий вид дiяльностi учнiв, як списування з завданням. Так, при вивченнi теми Правопис ненаголошених голосних у коренях слiв широко поширенi завдання типу: списати i вставити пропущену букву в словi. Наприклад, на дошцi запис:
... -гр-чi... -стр-ка
... - стр-ла... - д-ска
Задача: до слiв, у яких пропущена голосна буква в ненаголошеному складi, пiдiбрати i замiсть крапок написати перевiрочне слово, позначити наголос, а потiм уже вставити пропущену букву, довести, чому СЧСЧ потрiбно писати в словi. У данiй вправi пiдказана орфограма, що вимагаСФ перевiрки, i учень всю свою увагу зосереджуСФ на нiй. РЖншими словами, виконуючи дану вправу, учнi вправляються в застосуваннi правила в тiм мiii, де в словi пропущена буква.
Однак учень тодi навчиться самостiйно застосовувати правило, коли буде не тiльки знати i умiти використовувати це там, де зазначено, але i буде вмiти сам знаходити в словi мiiе застосування цього правила, тобто знаходити орфограму, яка вимагаСФ перевiрки. Тому поряд iз зазначеними вище вправами (вставити пропущену букву) значне мiiе на уроцi потрiбно вiдводити вправам, що розвивають орфографiчну пильнiсть: вибiрковим диктантам i вибiрковому списуванню (пишуть тiльки слова з ненаголошеними голосними, що перевiряються, у коренi), запису пропозицiй з попереднiм пiдрахунком кiлькостi слiв з ненаголошеними голосними, що перевiряються, у коренi, виписуванню з тексту пропозицiй зi словами, у яких СФ ненаголошенi голоснi в коренi, i iн.
В усiх вищезгаданих вправах учень вирiшуСФ одну з орфографiчних задач, звязаних iз застосуванням правила: або застосування правила в зазначеному мiii, або встановлення обСФкта застосування правила.
Бiльш складною самостiйною роботою, спрямованоСЧ на вироблення навичок, СФ контрольний диктант, у процесi якого учнi одночасно вирiшують обидвi задачi, розподiляючи свою увагу мiж орфограмами, знову дослiджуваними i ранiше засвоСФними. Але на цьому, як вiдомо, робота не закiнчуСФться. Задача полягаСФ в тому, щоб орфографiчно правильний лист став не тiльки свiдомим умiнням писати за правилами, а навичкою, тобто автоматизованою дiСФю.
Для цього потрiбно так органiзувати роботу учнiв, щоб орфографiчна правильнiсть була лише однiСФСЧ зi сторiн рiшення задачi. Предметом розумовоСЧ дiяльностi учня СФ виклад змiсту, порядок думок, "СЧхнСФ оформлення. Звичайно, учень пiклуСФться про грамотнiсть, але не вона СФ нейтральноСЧ. Це i створюСФ умови для вироблення орфограф