Самостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Магiстерська робота
тАЮСамостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiвтАЭ
Змiст
Вступ
Роздiл РЖ. Теоретичнi основи органiзацiСЧ самостiйноСЧ дiяльностi учнiв у навчальному процесi
- Активнiсть i самостiйнiсть школяра в навчальнiй роботi як наукова проблема
- Педагогiчнi умови використання самостiйноСЧ роботи учнiв у навчальному процесi
- Психолого-педагогiчнi особливостi молодших школярiв i забезпечення СЧх самостiйностi в учбовiй дiяльностi
Роздiл II. Проблеми органiзацiСЧ самостiйноСЧ учбовоСЧ дiяльностi молодших школярiв у практицi роботи вчителiв початковоСЧ школи
2.1 Пiдвищення ефективностi самостiйноСЧ роботи на рiзних етапах навчання молодших школярiв в практицi роботи передових вчителiв
2.2 Органiзацiя самостiйноСЧ учбовоСЧ дiяльностi молодших школярiв творчими вчителями сучасноСЧ початковоСЧ школи
- Самостiйна робота на уроках читання та мови
- Самостiйна робота на уроках природознавства
- Особливостi самостiйноСЧ роботи на уроках математики
2.3. Органiзацiя та пiдсумки експериментального дослiдження
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
В умовах, коли якiсть навчання майбутнiх випускникiв школи набуваСФ особливого значення, проблема самостiйностi i самостiйноСЧ навчально-пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв у навчальному процесi повстаСФ особливо гостро. У державних документах про освiту Освiта. УкраСЧна XXI столiття, Доктрина нацiональноСЧ освiти в УкраСЧнi та iнших йдеться про необхiднiсть докорiнного реформування навчального процесу у сучаснiй школi, про забезпечення особистiсно-орiСФнтованого навчального процесу, з чим i пов`язаний перехiд до концептуально новоСЧ органiзацiСЧ учбовоСЧ органiзацiСЧ школярiв.
На сьогоднiшнiй день зростаСФ значення початковоСЧ освiти. Початкова ланка школи повинна не тiльки дати учням певну суму знань, а й формувати в них навички самостiйного учiння. Для цього проводяться пошуки таких методiв i органiзацiйних форм навчання, якi сприятимуть розвитку самостiйностi учнiв.
Проблема розвитку самостiйностi учнiв у дидактицi СФ традицiйною. Вона привертала увагу багатьох видатних педагогiв минулого.
Розвитком самостiйностi в процесi навчальноСЧ дiяльностi займалися такi вченi, як В. Буряк, РЖ. Малкiн, П. Пiдкасiстий, Б. РДсипов. Вони стверджували, що самостiйнiсть включаСФ в себе такi сторони: ставлення вчителя до проявiв самостiйностi учня; умiння учнiв самостiйно планувати свою навчальну роботу; умiння видiляти головне i другорядне; оцiнку учнем труднощiв у вивченнi матерiалу; наявнiсть або вiдсутнiсть в учня iнтересу до матерiалу, який вивчаСФться; самостiйне застосування засвоСФних знань; оцiнка учнем своСФСЧ роботи i СЧСЧ результатiв.
Аналiз розвитку iдей з проблеми дозволяСФ видiлити 3 напрямки, в рамках яких проблема самостiйноСЧ дiяльностi обговорюСФться впродовж багатьох вiкiв розвитку школи.
Представниками першого напрямку можна вважати давньогрецьких вчених (Сократ, Платон, Арiстотель), якi глибоко i всебiчно обТСрунтували значення активного i самостiйного оволодiння учнями знань.
Другий напрямок бере свiй початок у працях Я. Коменського, змiстом якого СФ розробка органiзацiйно-практичних питань учнiв в самостiйнiй дiяльностi.
Третiй напрямок характеризуСФться тим, що самостiйна дiяльнiсть учнiв не тiльки декларуСФться як педагогiчний засiб або метод викладання, але i СФ предметом дослiдження.
У працях прогресивних мислителiв i педагогiв минулого ЗахiдноСЧ РДвропи Я. Коменського, Ж.Ж. Руссо, РЖ. Песталоццi, Ф. Дiстервега не раз пiдкреслювалось значення самостiйностi учнiв в оволодiннi знаннями, вмiннями i навичками. Я. Коменський у "Великiй дидактицi" писав, що: Людей необхiдно вчити спостерiгати самим природу, а не тiльки памятати чужi спостереження i пояснення з книжок [26, с.179].
Помiтним явищем в теорiСЧ розвитку самостiйностi учнiв на той час були роботи РД. Голанта, у яких учений визначив три види самостiйностi школярiв: органiзацiйно-технiчну самостiйнiсть, самостiйнiсть у практичнiй дiяльностi, самостiйнiсть у процесi пiзнавальноСЧ дiяльностi.
Про значення самостiйноСЧ роботи, яка сприяСФ розвитку розумових здiбностей дитини, писали i визначнi дiячi прогресивноСЧ педагогiки, зокрема К. Ушинський, М. Бунаков, В. Водовозов, О. Герд, П. Лесгафт, В. ВахтСФров та iн. Так К. Ушинський вважав, що навчання дiтей повинно здiйснюватися переважно на основi вражень, здобутих ними безпосередньо з навколишнього свiту. Вiн висунув i розробив положення про значення знань, здобутих самими дiтьми [64, с.252].
Вихованню самостiйностi учнiв особливого значення надавав вiдомий учений методист О. Герд. У своСЧх працях вiн зазначав, що вчитель повинен розвинути в учнiв iнтерес до самостiйного вивчення явищ природи, передавати СЧм потрiбнi практичнi вiдомостi i прийоми. Його книжки i методичнi посiбники мiстять десятки класних i домашнiх завдань для самостiйноСЧ роботи учнiв.
Самостiйна робота - це вища форма навчальноСЧ дiяльностi учня, що СФ формою самоосвiти.
В. Буряк розглядав самостiйну роботу як вид учбовоСЧ дiяльностi школярiв. Вона маСФ бути передусiм досвiдченою, внутрiшньо вмотивованою дiяльнiстю. Самостiйна робота СФ рiзнобiчним, полiфункцiональним явищем i маСФ не тiльки навчальне, а й особистiсне, суспiльне значенн