Самостiйна робота як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?амках яких проблема самостiйноСЧ дiяльностi обговорюСФться впродовж багатьох вiкiв розвитку школи.
Представниками першого напрямку можна вважати давньогрецьких вчених (Сократ, Платон, Арiстотель), якi глибоко i всебiчно обТСрунтували значення активного i самостiйного оволодiння учнями знань. В своСЧх судженнях вони виходили з того, що розвиток мислення людини успiшно протiкаСФ тiльки в процесi самостiйноСЧ дiяльностi, а удосконалення особистостi i розвиток СЧСЧ здiбностей - шляхом самопiзнання (Сократ). Така дiяльнiсть даСФ дитинi радiсть. Цi положення стали основою суджень багатьох теоретикiв педагогiки минулого - Р. Рабле, Томаса Мора, Томазо Кампанелли, якi в епоху середньовiччя наголошували на необхiдностi навчити дитину самостiйностi, виховувати потребу у дiСФвих знаннях. Для цього йому слiд самостiйно оволодiвати знання, самому обирати шлях пiзнання. Розвивалися цi iдеСЧ на сторiнках педагогiчних праць Я. Коменського, Ж-Ж. Руссо, Г. Песталоццi, Г. Сковороди, К. Ушинського. Значний внесок у розвиток iдей забезпечення активностi i самостiйноСЧ дiяльностi учнiв вносять О. Радищев, РЖ. Якушкiн та iншi демократично налаштованi вiтчизнянi та зарубiжнi громадськi дiячi.
Другий напрямок бере свiй початок у працях Я. Коменського, змiстом якого СФ розробка органiзацiйно-практичних питань учнiв в самостiйнiй дiяльностi. При цьому предметом теоретичного обТСрунтування основних положень проблеми виступаСФ дiяльнiсть вчителя без достатньо глибокого дослiдження i аналiзу природи дiяльностi самого учня.
Третiй напрямок характеризуСФться тим, що самостiйна дiяльнiсть учнiв не тiльки декларуСФться як педагогiчний засiб або метод викладання, але i СФ предметом дослiдження. Цей напрямок бере свiй початок у працях К.Д. Ушинського.
Зауважимо, що на початку XX столiття iдея виховання в школярiв активностi й самостiйностi в навчаннi належала до фундаментальних прогресивних iдей педагогiки. К. Ушинський був першим, хто заявив, що вправи для дитини в мовi - необхiдна умова розвитку. Це рiзноманiтнi уснi i письмовi, якi по можливостi повиннi бути самостiйними, систематичними i логiчними. Завдання повиннi привчати дитину до логiчного мислення. Не варто звертати увагу на вправи, якi роблять заняття дiтей нудними i сприяють механiчному заучуванню. К. Ушинський видiлив метод активноСЧ роботи: аналiз i синтез, спостереження. В цьому випадку прагнення до активностi необхiдно використовувати для розвитку i виховання дитини. Завдання школи полягаСФ не тiльки в тому, щоб передавати знання i розвивати мислення Вона повинна викликати в учня "бажання серйозноСЧ працi". Для дiтей молодшого шкiльного вiку iнтерес до оточуючого повинен формуватися пiд час навчання. Тому вчитель повинен зробити все, щоб учнi не просто вбивали час пiд час урокiв. Вiн пропонуСФ умови, якi сприяють розвитку звички до активноСЧ навчальноСЧ працi:
- не вчити учня, а тiльки допомагати йому вчитися;
- привчати до працi поступово;
- змiнювати види дiяльностi [60].
Зокрема, ще К.Д. Ушинський висловив думку, яка i нинi СФ найважливiшою для теорiСЧ i практики навчання: Слiд постiйно памятати, що треба передавати учневi не тiльки тi чи iншi знання, але й розвивати в ньому бажання i здатнiсть самостiйно, без вчителя, засвоювати новi знання [60, с.345]. Тому цiлком закономiрно, що Н. Крупська, А. Луначарський бачили в цiй iдеСЧ надiйний засiб революцiйноСЧ перебудови староСЧ школи.
А. Луначарський вбачав основний шлях необхiдностi перебудови школи у пошуку нових принципiв, змiсту, методiв навчання i виховання. В 1918 роцi на 1-му Всеросiйському зСЧздi були прийнятi проекти документiв: "Положення про СФдину трудову школу". Згiдно цих документiв вводились новi принципи органiзацiСЧ шкiльного навчання, якi пiдкреслюють значення самостiйноСЧ учбовоСЧ дiяльностi школярiв:
- для вчителiв та учнiв необхiдно було створити умови для творчого i широкого експериментування;
- форми i методи навчання повиннi будуватися на активностi i самостiйностi учнiв.
В цi роки велику увагу придiляли активним методам навчання, коли учнi здобували знання не iз слiв вчителя, а шляхом самостiйного пошуку, використовували спостереження, збiр фактiв. "Ми повиннi дати учням вмiння працювати самостiйно... Самостiйному дослiдженню i творчостi, роботi i дiяльностi учнiв при цiй системi немаСФ мiiя: вона для цього не пристосована" [22, с.447], вона вiдiграСФ другорядну роль i не привчаСФ до активноСЧ роботи. Замiсть такоСЧ органiзацiСЧ навчання пропонувалась i вводилася самостiйна робота пiд керiвництвом вчителя i з його допомогою, що вважалось активною формою навчання.
Найбiльш успiшним рiшенням новоСЧ задачi в роботi станцiй провiдне мiiе займала станцiя пiд керiвництвом С. Шацького. Вчитель заздалегiдь складав план роботи на день, в якому крiм теми називались види самостiйноСЧ роботи, потрiбнi пiдручники, прилади i вчитель перед початком навчального дня знайомив СЧх з планом роботи. Використовували рiзноманiтнi методи: дослiду, який на друге мiiе ставив пiдручник; (навчись самостiйно пiзнавати свiт, користуйся власними спостереженнями, а потiм користуйся книгою).
Пильна увага до проблеми активностi й пiзнавальноСЧ самостiйностi школярiв у процесi навчання характерна для всiх перiодiв розвитку школи. Практичне розвязання цiСФСЧ проблеми тiсно повязане iз соцiальними завданнями в галузi народноСЧ освiти. Так, ще на зорi становлення школи Н. Крупська писала: Нам треба навчити пiдростаюче поко