Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? i мистецтвi, якi здатнi проникати у внутрiшнiй свiт людини, бути особистiсно орiСФнтованими.
Музика, театр, танок, живопис, екраннi мистецтва сприяють самовираженню самоекспертними засобами рухiв, звукiв, письма. Особливо велике значення маСФ мистецтво i художня творчiсть у життi людини з функцiональними обмеженнями, зокрема з порушеннями опорно-рухового апарату i ДЦП. Про це свiдчать численнi приклади малювання ротом, гри на фортепiано пальцями нiг, вишивання зубами тощо. Конкурси i фестивалi художньоСЧ творчостi людей iз функцiональними обмеження демонструють СЧхнiй великий потяг до мистецтва, бажання подiлитися результатами своСФСЧ працi, вiдчути, що вони спроможнi щось зробити самостiйно. Досить копiткоСЧ роботи, концентрацiСЧ уваги i памятi вимагають заняття з вишивання й аплiкацiСЧ iз соломки.
Творча дiяльнiсть стимулюСФ бажання дитини з особливими потребами спiлкуватися, розширювати мiжособистiснi стосунки. Це один iз способiв помякшити стан вiдмежованостi вiд iнших i запевнити себе в приналежностi до життя не тiльки своСФСЧ соцiальноСЧ групи, а й суспiльства в цiлому.
Вiдомо, що деструктивнi стани зявляються як наслiдок вiдсутностi задоволення позитивних потреб або СЧх викривлення, особливо це спостерiгаСФться, коли дитина з особливими потребами втрачаСФ внутрiшню енергiю для саморозвитку. ПосилюСФться дискомфорт, що призводить до негативних почуттiв i емоцiй, а також неконструктивних механiзмiв психологiчного захисту.
Сьогоднi все бiльше звертаСФться увага на роль екранного мистецтва (кiно, вiдео, телебачення) у формуваннi емоцiйноСЧ сфери людини, СЧСЧ емоцiйно-естетичного ставлення до навколишньоСЧ дiйсностi i до самоСЧ себе, до культури вiдчуттiв i сприймання. Структура екранноСЧ реальностi, крiм свого прямого призначення, активiзуСФ досвiд спiлкування мiж людьми i спiлкування з iншими видами мистецтва лiтературою (форма оповiдання), музикою (час, темп, ритм), образотворчим мистецтвом, фотографiСФю (композицiя кадру, свiтло, колiр), театром (простiр, час).
Для профiлактичноСЧ i терапевтичноСЧ допомоги дiтям з розумовою вiдсталiстю можна продуктивно використовувати образотворче мистецтво. Малювання це творчий акт, що дозволяСФ клiСФнту вiдчути i зрозумiти самого себе, виявити думки i почуття, звiльнитися вiд конфлiктiв, розвинути емпатiю, бути самим собою, вiльно висловлювати своСЧ мрiСЧ i сподiвання.
У психотерапiСЧ застосовуСФться метод холдiнга (холдiнг-терапiя), розроблений Мартою Велш з Материнського центру в Нью-Йорку. Процедура складаСФться з того, що мати притискаСФ до себе дитину, мiцно обiймаСФ СЧСЧ (обличчям до обличчя), намагаючись встановити контакт очима. Бажано, щоб у цьому брали участь усi члени сiмСЧ. При цьому мати притискуСФ до себе дитину, а батько (бабуся, дiдусь) пiдтримують матiр. Батько може тримати на руках iнших дiтей (братiв, сестер). Практика доктора Велш пiдтвердила, що в багатьох випадках, особливо коли холдiнг-терапiя застосовувалася при ранньому аутизмi, вона давала позитивнi результати (за виключенням тих випадкiв, коли батьки переривали терапiю або вiдмовлялися вiд неСЧ).
У розвитку дитини з порушеннями опорно-рухового апарату, ДЦП велику роль вiдiграСФ мати, i особливо в першi роки життя. За Пето, кондуктивна педагогiка - це спосiб життя, заснований на iнтенсивнiй кооперацiСЧ мiж дитиною i матiрю (чи iншою людиною, близькою до дитини), у якому центральне мiiе вiдводиться мотивацiСЧ. Мати в своСЧй дiяльностi керуСФться потребами дитини i робить все для того, щоб вона розвивалася. Бiльшiсть лiкарiв вважають ДЦП хворобою, яку не можна вилiкувати i тому не застосовують систему Пето. А педагоги не придiляють СЧй належноСЧ уваги через те, що вона одночасно й медична. Дослiдження, якi були проведенi угорськими лiкарями, а також подружжям Акошiв, свiдчать про те, що кондуктивна педагогiка маСФ вирiшальне значення для розвитку здiбностей людини до адаптацiСЧ за таких порушень у дiтей як ДЦП, спинально-моторна дисфункцiя, периферична моторна дисфункцiя. За допомогою матерi функцiональнi порушення, причиною яких СФ порушення мозку, можуть бути компенсованi за умови нормального спiвробiтництва мiж матiрю i дитиною (перша фаза антропогенного кооперування). Розвиток дитини забезпечуСФться завдяки здiбностi матерi запобiгати тому, що неприСФмно СЧй, i не робити те, що дитинi не подобаСФться. Отримуючи спецiальнi рекомендацiСЧ, мати повинна навчити дитину тих самих навичок, що й мати здоровоСЧ дитини. Це позитивно впливаСФ на дитину, вона вчиться компенсувати своСЧ недолiки, СЧСЧ поведiнка з часом нормалiзуСФться, тiльки для цього необхiдно бiльше часу, фiзичних i моральних зусиль.
Основнi етапи корекцiйного процесу з використанням методу проективного малювання:
- попереднiй орiСФнтацiйний етап (ознайомлення з обставинами, образотворчими матерiалами, вивчення обмежень у використаннi);
- вибiр теми, емоцiйне залучення до процесу малювання;
- пошук адекватних форм виявлення;
- розвиток форм у напрямку бiльш повного, глибокого самовиявлення, конкретизацiСЧ;
- вирiшення конфлiктiв травмуючоСЧ ситуацiСЧ в символiчнiй формi.
Проективне малювання розглядаСФться деякими авторами як допомiжний метод у груповiй роботi. Вiн дозволяСФ дiагностувати i iнтерпретувати труднощi у спiлкуваннi, емоцiйнi проблеми. Теми малюнкiв пiдбираються так, щоб учасники могли виразити почуття та думки. Метод дозволяСФ працювати з почуттями, якi субСФкт не усвiдомлюСФ з тих чи iнших причин.
У проективному малюваннi використовують та