Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?а з iншими здiйснюються на двох рiвнях: на рiвнi зовнiшньоСЧ комунiкацiСЧ та у виглядi "присутностi" iнших у субСФктивному свiтi особистостi. Це вказуСФ на те, що основним i природним способом iснування особистостi СФ СЧСЧ звязки з iншими людьми, спiлкування з ними. Спiлкуючись iз людьми, котрi замкнулись у своСФму внутрiшньому свiтi, ми вiдчуваСФмо деякий дискомфорт.
Вчителю необхiдно знайти золоту середину, яка б забезпечувала взаСФмодiю, взаСФмоприйняття, взаСФморозумiння без видiлення когось iз партнерiв як домiнуючого. Така позицiя, безумовно, вимагатиме значноСЧ роботи не лише з боку вчителя, але й з боку розумово вiдсталих дiтей, до чого обидвi сторони спiлкування мають бути готовi. Дiалогiчне спiлкування в педагогiчнiй дiяльностi стане правилом тiльки за умови формування гуманiстичного за своСЧм характером комунiкативного ядра особистостi, як у педагога, так i у школяра.
Отже, мiжособистiсна взаСФмодiя розумово неповносправних пiдлiткiв з друзями, вчителями, батьками та оточуючими людьми СФ життСФво важлива для них, оскiльки завдяки СЧм вони здобувають знання, вмiння i навички. Вчителевi у своСЧй роботi слiд використовувати дiалогiчне спiлкування, щоб дiти могли вiльно висловлювати свою думку з даного питання, а також задавати запитання.
Висновки з другого роздiлу
Розвиток будь-якоСЧ особистостi залежить вiд того, наскiльки умови навчання та виховання вiдповiдають СЧСЧ можливостям. Не випадково у нашiй краСЧнi створено рiзнi типи навчальних закладiв спецiальних шкiл та навчально-реабiлiтацiйних закладiв для дiтей, що мають вiдхилення в психiчному розвитку. Це школи, дошкiльнi та навчально-реабiлiтацiйнi заклади для дiтей, що мають сенсорнi порушення, мовнi недолiки, дитячий церебральний паралiч, нервовi захворювання, затримку психiчного розвитку, розумову вiдсталiсть. У всiх дiтей, що навчаються у названих спецiальних школах, вiдхилення у розвитку повязаннi з органiчною поразкою центральноСЧ нервовоСЧ системи або з недолiками функцiонування органiв вiдчуття - зору, слуху.
Провiвши експериментальне дослiдження в навчально-реабiлiтацiйному центрi Джерело м. Львiв ми отримали наступнi результати з яких бачимо, що розумово неповносправнi пiдлiтки розрiзняють кольори, предмети i форми. Увага в них мимовiльна, нестiйка та малопродуктивна. Це виявляСФться через те, що вони гiперактивнi, не можуть довго займатись однiСФю справою дуже довго. Вони СФ дуже активними, енергiйними i тому нестiйкими у навчаннi. Водночас розумово вiдсталi пiдлiтки здебiльшого добре орiСФнтуються в просторi, що дозволяСФ СЧм самостiйно пересуватися по вулицях мiста.
Вчителi задоволенi своСФю роботою i допомагають пiдлiткам в навчаннi, в елементарному самообслуговуваннi. Допомагають СЧм здобути знання, вмiння i навички.
Спiлкування посiдаСФ важливе мiiе у життi розумово неповносправного пiдлiтка. У спiлкуваннi розумово вiдсталi пiдлiтки СФ щирими, вiдкритими. Вони вмiють довiряти людям i любити СЧх такими, якими вони СФ, простими, засмученими та недовiрливими. Вони спiлкуються з усiма: як iз знайомими так i з малознайомими. До незнайомих людей вони вiдносяться ввiчливо, привiтно. Вони до всiх посмiхаються, легко iдуть на контакт i цим самим показують нам, що не потрiбно всього в життi остерiгатись, а потрiбно довiряти iншим, любити СЧх i поважати.
Вчитель пiд час навчання повинен використовувати дiалогiчне спiлкування з учнями. Щоб розумово вiдсталi пiдлiтки брали активну участь у викладеннi матерiалу i щоб вони вiдчували, що вони також багато знають i дiзнаються ще бiльше.
РОЗДРЖЛ 3. СПЕЦИФРЖКА РОБОТИ З ПРЖДЛРЖТКАМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В РАМКАХ РЕЛРЖГРЖЙНОГО ВИХОВАНН
3.1 Особливостi украСЧнського закону про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiСЧ
Вiтчизняна психологiчна допомога перебуваСФ в процесi активного становлення й розвитку. Водночас розумово вiдстала дитина маСФ своСЧ вiдмiнностi й потребуСФ специфiчноСЧ допомоги. Назрiла необхiднiсть у розробцi такого напряму психологiчноСЧ допомоги, який би спирався на духовнi, фiлософськi, культурнi традицiСЧ. РЗх пiдТСрунтя християнське вчення.
Нинi ми спостерiгаСФмо пробудження iнтересу до екзистенцiйних, релiгiйних, християнських питань життя. Усе частiше в запитах людей звучить традицiйна для нашоСЧ культури проблематика: розумiння людини i свiту; ставлення до себе, до свiту, до iншого, до Бога, до абсолютних цiнностей життя i смертi, свободи i вiдповiдальностi, добра i зла, духовностi i бездуховностi. Необхiдну душевну й духовну пiдтримку людинi, духовну ортопедiю (за П.Флоренським) може надати вiра в Бога. Витоки такоСЧ допомоги ми бачимо в релiгiйних ученнях, зокрема в текстах Священного Писання, у яких увесь спектр емоцiйно-смисловоСЧ, духовноСЧ пiдтримки людини.
Релiгiйiсть - характеристика свiдомостi i поведiнки окремих людей, СЧх груп i спiльностей. Ознаки релiгiйностi це вiра в Бога, в безсмертя душi тощо, ототожнення себе з вiруючими певноСЧ конфесiСЧ, позитивне вiдношення до релiгiйних цiнностей i норм. Нарiвнi з цими ознаками в сферi свiдомостi враховуються ознаки в сферi поведiнки: участь в колективних культових дiях, в дiяльностi релiгiйних органiзацiй, iндивiдуальнi культовi дiСЧ в домашнiй обстановцi (молитви тощо). За допомогою релiгiйних ознак пiдлiток з особливими потребами вiдчуваСФться повноцiнним членом суспiльства. Вiдношення вiруючих християн до них СФ доброзичливим та альтруСЧстичним.
Вiдокремлення церкви вiд дер