Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
жави не означаСФ того, що закони, де втiлено загальнодержавну волю i волю iнших полiтичних субСФктiв, взагалi не регулюють вiдносини мiж церковними органiзацiями i державними органами. Як церковнi органiзацiСЧ так i державнi заклади допомагають пiдлiткам з особливими потребами, але в релiгiйних органiзацiях пiдлiтки почуваються бiльш порiбними та люблячими, вони вiдчувають турботу з боку працiвникiв.
Релiгiя СФ складовою частиною суспiльства. Релiгiйнi вiдносини виступають змiстовним елементом неполiтичних стосункiв громадянського суспiльства, тому держава зобовязана захищати i надiйно регулювати такi вiдносини. Але суспiльство складаСФться з релiгiйних i нерелiгiйних груп населення, тому держава через законодавство також регулюСФ вiдносини мiж цими категорiями громадян.
У нашiй краСЧнi законодавче закрiплюються такi умови для здiйснення свободи совiстi:
1. Полiтико-правовi в обмеженнi можливостей церкви втручатися у державнi справи; для цього церква вiдокремлюСФться вiд держави; здiйснюСФться певна секуляризацiя державно-правових вiдносин та народноСЧ освiти; юридичне забезпечуСФться право сповiдати будь-яку релiгiю або не сповiдати нiякоСЧ, вiдправляти релiгiйнi культи або вести гуманiстичну пропаганду.
2. РЖдеологiчнi в доступностi масам освiти, науки, культури; у забезпеченнi права особи на всебiчний розвиток.
Глава КонституцiСЧ УкраСЧни "Права, свободи та обовязки людини i громадянина" розглядаСФ характер взаСФмовiдносин особи i суспiльства, громадянина i держави.
Релiгiя визнаСФться особистою справою у тому разi й у тiй мiрi, якщо вона не завдаСФ шкоди iнтересам держави i суспiльства. Забезпечуючи свободу совiстi, держава дозволяСФ дiяльнiсть релiгiйних органiзацiй за умов, що вони додержуються чинного законодавства, вiдправлення культiв не приводить до порушення громадського порядку i не супроводжуСФться посяганням на права вiруючих.
В нашiй краСЧнi дiСФ Закон "Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiСЧ" вiд 23 квiтня 1991 р. з наступними доповненнями й внесеннями. Цей закон та iншi законодавчi акти, виданi вiдповiдно до нього, складають законодавство УкраСЧни про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiСЧ.
Надзвичайно вагомий блок проблем охоплено ст. 6 Закону, який стосуСФться вiдокремлення школи вiд церкви (релiгiйних органiзацiй). Вiдповiдно до нового закону переглянуто програми навчання в усiх ланках державноСЧ системи народноСЧ освiти, налагоджуСФться на приватних засадах мережа релiгiйних закладiв навчання i освiти обраною мовою, iндивiдуально або спiльно, дiтей i дорослих, з використанням для цього церковних примiщень або тих, що надаються СЧм у користування. Закон передбачаСФ, що релiгiйнi органiзацiСЧ створюють навчальнi заклади i групи згiдно з власними внутрiшнiми настановами, а викладачi i проповiдники зобовязанi виховувати своСЧх слухачiв у дусi терпимостi й поваги до громадян, якi не сповiдують релiгiСЧ, та до вiруючих iнших вiросповiдань.
У другому роздiлi закону констатуСФться, що релiгiйнi органiзацiСЧ в УкраСЧнi утворюються з метою задоволення релiгiйних потреб громадян сповiдувати i поширювати вiру i дiють вiдповiдно до своСФСЧ iСФрархiчноСЧ та iнституцiйноСЧ структури. Релiгiйними органiзацiями СФ релiгiйнi громади, релiгiйнi братства, релiгiйнi управлiння i центри, монастирi, мiсiонерськi товариства (мiсiСЧ), духовнi навчальнi заклади, а також обСФднання, що складаються з вищезазначених релiгiйних органiзацiй. Саме цi релiгiйнi органiзацiСЧ (Лярш, Вiра i свiтло, а також навчально-реабiлiтацiйний заклад Джерело, Карiта та iншi) найбiльше допомагають дiтям та молодi з особливими потребами стати повноцiнними членами нашого суспiльства, вiдчути себе порiбними та всезагально прийнятими людьми.
Релiгiйнi органiзацiСЧ приймають своСЧ статути (основнi положення), якi вiдповiдно до цивiльного законодавства визначають СЧхню правоздатнiсть, пiдлягають реСФстрацiСЧ.
Статут (положення) релiгiйноСЧ органiзацiСЧ повинен мiстити такi вiдомостi: вид релiгiйноСЧ органiзацiСЧ, СЧСЧ вiросповiдну приналежнiсть i мiiезнаходження; мiiе релiгiйноСЧ органiзацiСЧ в органiзацiйнiй структурi релiгiйного обСФднання; майновий стан релiгiйноСЧ органiзацiСЧ; права релiгiйноСЧ органiзацiСЧ на заснування пiдприСФмства, засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ, iнших релiгiйних органiзацiй, створення навчальних закладiв; порядок внесення змiн i доповнень до статуту (положення) релiгiйноСЧ органiзацiСЧ; порядок вирiшення майнових та iнших питань у разi припинення дiяльностi релiгiйноСЧ органiзацiСЧ.
Релiгiйна органiзацiя маСФ право приймати на роботу громадян. Умови працi встановлюються за угодою мiж релiгiйною органiзацiСФю та працiвником i визначаються трудовим договором, який укладаСФться у письмовiй формi. Релiгiйна органiзацiя зобовязана в установленому порядку зареСФструвати трудовий договiр.
У такому самому порядку реСФструються документи, що визначають умови оплати працi священнослужителiв, церковнослужителiв i осiб, якi працюють у релiгiйнiй органiзацiСЧ на виборних посадах.
Законодавство надiляСФ релiгiйнi органiзацiСЧ i громадян широкими правами, якi повязанi зi свободою вiросповiдання. За ст. 21 релiгiйнi органiзацiСЧ мають право засновувати i утримувати вiльнодоступнi мiiя богослужiнь або релiгiйних зiбрань, а також мiiя, шанованi в тiй чи iншiй релiгiСЧ (мiсiя, паломництво).
Отже, релiгiйнi органiзацiСЧ створюються майже у всiх мiстах УкраСЧни. Вони реСФструютьс