Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?вчення про розвиток людини у всiх СЧСЧ духовно-душевно-тiлесних iпостасях.
В основi християнськоСЧ антропологiСЧ як СЧСЧ центральна iдея лежить учення про образ Бога в людинi. Саме завдяки тому, що людина образом i подобою Божа, вона здатна усвiдомлювати вiчне, нескiнченне, неминуче, духовне й ототожнювати себе з ним.
У своСФму наявному, емпiричному буттi у життi конкретноСЧ земноСЧ особистостi людина виявляСФ себе як така, що не вiдповiдаСФ своСФму Прототиповi. Вiн виявляСФться нерозривно поСФднаним iз природним, тiлесним, обмеженим, тимчасовим, смертним; образ Божий у людинi вiдсунуто у тiнь несправжнього земного буття. Це затьмарення справжньоСЧ природи людини називають у християнствi грiховнiстю. Грiх це викривлення справжньоСЧ природи людини, духовна хвороба, властива всьому людському роду пiсля грiхопадiння.
Християнсько орiСФнтований пiдхiд маСФ особливе значення у соцiально-педагогiчнiй та психологiчнiй роботi з дiтьми з особливими потребами, оскiльки педагоги та психологи повиннi бути гуманними, емпатiйними, доброзичливими i вони повиннi вмiти любити i вiддавати цю любов дiтям з розумовими вадами.
Соцiально-педагогiчна робота iз пiдлiтками з особливими потребами сприяСФ пiдвищенню рiвня соцiальноСЧ адаптацiСЧ iндивiда або групи, профiлактицi явищ дезадаптацiСЧ, соцiокультурнiй реабiлiтацiСЧ та розвитку людини.
Про функцiю соцiальноСЧ адаптацiСЧ можна говорити як про тАЬшвидку допомогутАЭ, яка в iдеалi спiвпадаСФ з розвитком несприятливих подiй, якi загрожують кризою дезадаптацiСЧ. Профiлактика спрямована на протидiю можливим, прогнозованим негативним факторам i наслiдкам впливу несприятливих ситуацiй. Функцiя реабiлiтацiСЧ здiйснюСФться тодi, коли певнi порушення уже вiдбулися i призвели до деяких тАЬускладненьтАЭ в життi людини. Саме цi рiзноманiтнi наслiдки певноСЧ несприятливоСЧ подiСЧ i прагне змiнити клiСФнт при пiдтримцi соцiального педагога. В реальнiй практицi одна i та ж дiя соцiального педагога може мати адаптацiйне, профiлактичне i реабiлiтацiйне значення. Але, працюючи з конкретною категорiСФю клiСФнтiв, можна виявити домiнуючу функцiю в змiстi соцiально-педагогiчноСЧ дiяльностi. Так, скажiмо, у роботi з сiмСФю, яка виховуСФ дитину з особливими потребами, провiдною функцiСФю СФ реабiлiтацiя. Це повязане з тим, що дитина з розумовою неповносправнiстю досить часто стаСФ причиною глибокоСЧ й тривалоСЧ соцiальноСЧ дезадаптацiСЧ всiСФСЧ сiмСЧ, для розумiння причин якоСЧ необхiдно звернутися до аналiзу проблеми розумовоСЧ вiдсталостi.
Змiст соцiально-педагогiчноСЧ роботи з пiдлiтками з особливими потребами, якi мають розумове обмеження, як правило, включаСФ такi напрями:
- вивчення соцiально-психологiчного стану клiСФнта;
- соцiально-педагогiчне дослiдження особливостей соцiалiзацiСЧ дитини;
- побутова реалiзацiя (навчання елементам самообслуговування та дотриманню найпростiших норм поведiнки в рiзних мiкросоцiумах);
- психологiчне консультування дiтей;
- консультування членiв сiмей, де виховуються дiти-iнвалiди, з правових та психолого-педагогiчних питань;
- розвиток потенцiйних творчих можливостей дiтей;
- формування особистiсних якостей дiтей спецiальними засобами психологiчного тренiнгу;
- органiзацiя культурно-розважальноСЧ дiяльностi дiтей спецiальними засобами психологiчного тренiнгу;
- органiзацiя дозвiлля дiтей через проектування та впровадження рiзноманiтних програм та форм роботи соцiальних служб;
- професiйна орiСФнтацiя пiдлiткiв з вадами здоровя;
- лобiювання пропозицiй на рiвнi органiв мiiевоСЧ влади i самоврядування щодо полiпшення роботи з пiдлiтками з вадами здоровя; координацiя дiяльностi рiзних соцiальних iнститутiв, що опiкуються проблемами дiтей з особливими потребами.
Основна роль у корекцiСЧ розумовоСЧ вiдсталостi належить психолого-педагогiчному процесу. Дитина своСФчасно повинна отримати освiту за програмою, доступнiй його рiвню iнтелекту. Велике значення маСФ виявлення i розвиток у дiтей з розумовою вiдсталiстю пiдлягаючих зберiганню здiбностей: у одних фiзичноСЧ спритностi, у iнших музичностi, у третiх схильнiсть до малювання. Вибiр терапiСЧ обумовлюСФться у вiдповiдностi зi структурою психопатологiчного синдрому, вiком, соматичним станом.
Рис. 3.2 Основнi психокорекцiйнi методи роботи з розумово вiдсталими дiтьми
Одним iз ефективних шляхiв психологiчноСЧ i педагогiчноСЧ пiдтримки дiтей розумово неповносправних метод арт-терапiСЧ. В.Певна, Н.Цикан звернули увагу на ефективнiсть цього СФ методу, що ТСрунтуСФться на розумiннi людини як творчоСЧ особистостi, котра з певних причин обмежена фiзичними i психiчними вадами. Це один iз гуманних i природних методiв психотерапевтичного впливу на людину.
Термiн арт-терапiя в перекладi з англiйськоСЧ означаСФ тАЬлiкування, засноване на заняттях художньою творчiстютАЭ, хоча як засiб лiкування душi пластичнi мистецтва були вiдомi задовго до виникнення поняття про терапевтичнi методи. У змiстi арт-терапiСЧ знаходять свiй розвиток поведiнковi, психоаналiтичнi концепцiСЧ. Арт-терапiя даСФ змогу побачити всю людину в цiлому, а не тiльки якусь СЧСЧ систему, тому що у творчому процесi беруть участь виключно всi вiдчуття людини. При цьому ураженим вiдчуттям (психологiчним, сенсорним, зоровим, кiнестетичним) допомагають розвиненi.
Один iз видатних засновникiв гуманiстичноСЧ психологiСЧ К.Роджерс вважав, що вся психотерапiя повинна ТСрунтуватися на науц