Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
цих напрямках зосереджено педагогiчнi цiлi, якi базуються на практичному досвiдi роботи з розумово обмеженими дiтьми.
Навчально-виховний процес проводиться в умовах конкретних ситуацiй i спрямовуСФться на формування у пiдлiткiв життСФво необхiдних умiнь, навичок i, в цiлому, стереотипноСЧ поведiнки, що СФ компенсаторним механiзмом розумово обмежених дiтей. Всi заходи базуються на розвитку особистостi в цiлому.
Соцiально-педагогiчна допомога сiмСЧ, яка виховуСФ дитину з особливими потребами це сiмейно-центрована практика, що спрямована на соцiалiзацiю дитини. Узагальнення дослiджень, що ведуться у рiзних напрямах, та досвiду роботи з дiтьми з особливими потребами у всiх краСЧнах свiту даСФ пiдставу видiлити два рiвнi соцiалiзацiСЧ дiтей з особливими потребами. Перший рiвень - фiзична реабiлiтацiя, педагогiчна та психологiчна корекцiя, якi здiйснюються на iндивiдуальнiй основi. На цьому рiвнi вирiшуються особливi проблеми та задовольняються особливi потреби дитини. Так, реабiлiтацiя пiдлiтка, який хворий на полiомiСФлiт, залежить вiд важкостi захворювання. Деякi дiти потребують спецiальних вправ та iгор, iншi ортопедичних апаратiв. Кожна дитина ретельно обстежуСФться з метою визначення найбiльш ефективних методiв соцiально-педагогiчноСЧ допомоги. Чим ранiше виявляються специфiчнi потреби пiдлiтка, тим бiльш дiСФвим буде процес реабiлiтацiСЧ.
Другий рiвень - соцiально-педагогiчна реабiлiтацiя, пiд час якоСЧ реалiзуються потреби дитини: участь у сiмейних справах, iграх, навчання у школi чи вдома, потреба в дружбi, любовi, подорожах, пригодах, участi у громадському життi. На цьому рiвнi дитина iдентифiкуСФ себе до певноСЧ соцiальноСЧ групи, колективу, активно засвоюСФ соцiальну поведiнку, груповi норми i цiнностi. Дитина виробляСФ навички творчоСЧ спрямованостi в соцiальнiй ситуацiСЧ, виявляСФ свою соцiальну активнiсть завдяки соцiальнiй адаптацiСЧ.
Отже, в категорiю соцiальноСЧ активностi закладено iдею про те, що хвору дитину не можна розглядати поза сiмСФю i середовищем. Це ще раз пiдкреслюСФ, що збереження i розвиток iнтелектуального, творчого потенцiалу, формування у пiдлiтка з особливими потребами здатностi i готовностi до самодопомоги у власному життСФзабезпеченнi СФ важливим аспектом процесу соцiальноСЧ реабiлiтацiСЧ, що вiдображаСФться в категорiСЧ поняття соцiальноСЧ активностi.
Залежно вiд того, як взаСФмодiя спецiалiстiв iз батьками, можна окреслити пять основних тактик соцiально-реабiлiтацiйноСЧ роботи.
За А.Й. Капською, у практицi використовуються довготермiновi i короткотермiновi моделi роботи. Серед короткотермiнових варто назвати кризово-iнтервентну i проблемно-орiСФнтовану моделi взаСФмодiСЧ.
Кризово-iнтервентна модель роботи з клiСФнтом передбачаСФ надання допомоги безпосередньо у кризових ситуацiях, якi можуть бути обумовленi змiнами в природному циклi чи випадковими травмуючими подiями. Проте, не зважаючи на iндивiдуальнi вiдмiнностi i багатоаспектнiсть причин, якi призводять iндивiда до кризового стану, його тривалiсть обмежена, як свiдчить практика, приблизно 6-7 тижнями. РЖ втручання спецiалiстiв у такий перiод СФ досить ефективним, оскiльки в перiод кризовоСЧ ситуацiСЧ людина особливо сприйнятлива i швидко вiдгукуСФться на прояв допомоги. В такий перiод використовуються як внутрiшнi, так i зовнiшнi ресурси. Незалежно вiд того, що призвело клiСФнта до кризового стану, завданням соцiального педагога СФ надання емоцiйноСЧ пiдтримки i спроба помякшити вплив стресовоСЧ ситуацiСЧ.
Допомогу можна вважати успiшною, якщо вдаСФться зняти гостру тривожнiсть, напругу, агресивнiсть, коли зявиться нове розумiння проблеми i почне розвиватися адаптивна реакцiя.
Поява в сiмСЧ дитини з певними фiзичними чи психiчними вадами СФ також причиною стресiв. З метою попередження негативних наслiдкiв цiСФСЧ проблеми, сiмСЧ надаСФться допомога соцiального педагога, який оперативно втручаСФться в життСФву ситуацiю i допомагаСФ мобiлiзувати усi сили на пiдтримку батькiв i дитини. Звичайно, психологiчна допомога СФ домiнуючою. Проте i втручання соцiального педагога СФ виправданим, оскiльки допомога маСФ бути не стiльки глибоко психологiчною, скiльки комплексною i широкою за обсягом проблем та учасникiв подiй, чию увагу потрiбно привернути до проблеми сiмСЧ.
Щоб попередити вiдмову вiд дитини i залучити сiмю до процесу реабiлiтацiСЧ, необхiдно, щоб вона мала реальну увагу про перспективи пiдлiтка i про ту роль, яку сiмя може вiдiграти в СЧСЧ життi. Головним у цiй ситуацiСЧ СФ допомога сiмСЧ у подоланнi пригнiченостi, розгубленостi, вiдчаю, батькам у формуваннi активноСЧ позицiСЧ у реабiлiтацiСЧ дитини.
З цiСФю метою спецiалiст надаСФ освiтню iнформацiйну допомогу, яка дозволяСФ сiмСЧ тАЬпобачититАЭ етапи вiдновлювального лiкування i перспективу пiдлiтка, повiдомляСФ про можливостi визнання тимчасовоСЧ iнвалiдностi i повязаних iз нею пiльг. Крiм того, i соцiальний педагог, i соцiальний працiвник виступають посередниками мiж iншими спецiалiстами, установами i сiмСФю.
Втручання у кризову ситуацiю, зазвичай, СФ першою сходинкою взаСФмодiСЧ соцiального педагога з сiмСФю, яка виховуСФ дитину з особливими потребами. Наступною сходинкою СФ проблемно-орiСФнтована модель взаСФмодiСЧ, яка СФ короткотермiновою стратегiСФю роботи, тривалiсть якоСЧ не перевищуСФ 4 мiсяцiв i передбачаСФ приблизно 10-12 контактiв iз клiСФнтом.
Проблемно-орiСФнтована модель маСФ на метi вирiшення практичних питань, зосереджуСФться лише на тiй проблемi, яку усвiдомлюСФ клiСФнт i над якою вiн готовий прац