Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ни з Богом.
Психолог повинен у своСЧй роботi використовувати християнсько-орiСФнтований пiдхiд для того, щоб краще розумiти людей, щоб бути доброзичливим та терплячим.
Соцiально-педагогiчна робота iз пiдлiтками з особливими потребами сприяСФ пiдвищенню рiвня соцiальноСЧ адаптацiСЧ iндивiда або групи, профiлактицi явищ дезадаптацiСЧ, соцiокультурнiй реабiлiтацiСЧ та розвитку людини.
Один iз компонентiв соцiально-педагогiчноСЧ допомоги виховання гармонiйноСЧ особистостi, формування СЧСЧ цiннiсних орiСФнтацiй, а також формування у дiтей з особливими потребами духовних цiнностей. ОбСФктом цiСФСЧ дiяльностi СФ дiти з особливими потребами, сiмя i найближче соцiальне оточення. Соцiальний педагог, а також психолог спочатку повинен працювати з сiмСФю, яка виховуСФ дитини розумово вiдсталу, а потiм вже з самою дитиною. Найбiльш поширеною формою роботи, що прямо чи опосередковано сприяСФ адаптацiСЧ дiтей з особливими потребами СФ групи взаСФмодопомоги батькiв. На думку американських авторiв, цi групи базуються на припущеннi, що батьки часто СФ бiльшими професiонали нiж хтось iнший. Процес взаСФмодопомоги - не стихiйний процес, а старанно пiдготовлений соцiальним працiвником (педагогом).
Психокорекцiйна робота з дiтьми розумово неповносправними включаСФ такi методи роботи як: фармакотерапiя, арт-терапiСЧ, музикотерапiя, iндивiдуальне консультування.
Основна роль у корекцiСЧ розумовоСЧ вiдсталостi належить психолого-педагогiчному процесу. Дитина своСФчасно повинна отримати освiту за програмою, доступнiй його рiвню iнтелекту. Велике значення маСФ виявлення i розвиток у дiтей з розумовою вiдсталiстю пiдлягаючих зберiганню здiбностей: у одних фiзичноСЧ спритностi, у iнших музичностi, у третiх схильнiсть до малювання.
Отже, соцiальний педагог через просвiтницьку i посередницьку допомогу досягаСФ ефекту психологiчноСЧ пiдтримки, впливаСФ на почуття сумнiвiв i страху, якi заважають контролю над ситуацiСФю.
Досвiд роботи з дiтьми з особливими потребами СФ великий як в УкраСЧнi, так i за кордоном. Багато навчально-реабiлiтацiйних центрiв допомагають дiтям з особливими потребами, щоб вони себе вiдчували потрiбними в цьому свiтi, адже саме завдяки СЧм ми вчимося як правильно жити, саме вони дарують нам свою любов, усмiшку не потребуючи нiчого взамiн.
ВИСНОВКИ
Розумова вiдсталiсть вiдхилення, яким страждаСФ близько 120 млн. людей в усьому свiтi, це одна з найбiльш частих причин iнвалiдностi на все життя. Розумова вiдсталiсть це стан загального недорозвинення психiки, унаслiдок якого вiдбуваСФться значне зниження загального рiвня розумового розвитку i спостерiгаються значнi труднощi в пристосуваннi до життя чи взагалi неможливiсть такого пристосування.
Розумово неповносправнi пiдлiтки мають рiзнi ступенi захворюваностi. Це легкий, помiрний, важкий та глибокий.
Соцiалiзацiя пiдлiткiв з вадами розумового розвитку при глибокiй ступенi захворюваностi неможлива, оскiльки вони не орiСФнтуються в просторi, вони живуть в своСФму свiтi. А вже пiдлiтки з легким та помiрним ступенем мають певнi навички самообслуговування, вони орiСФнтуються в просторi, можуть самостiйно прогулюватися мiстом, вони спiлкуються з людьми, що СЧх оточують.
Досвiду соцiальноСЧ взаСФмодiСЧ вони засвоюють, оскiльки пiдлiтки орiСФнтуються в просторi, вони вчаться в школах, а пiсля закiнчення школи можуть iти працювати. Це стосуСФться пiдлiткiв з легким та помiрним ступенем розумовоСЧ вiдсталостi. Що ж до дiтей з важким та глибоким ступенем, то вони не засвоюють соцiальну взаСФмодiю.
Бiльшiсть громадян в УкраСЧнi ставиться до розумово вiдсталих як до людей стигматизозаних, спотворених своСФю вадою. Зазвичай таке ставлення переноситься i на членiв СЧх родин, у звязку з чим i вся родина пiддаСФться соцiальному остракiзму. Проте цi люди СФ членами нашого суспiльства, чиСЧмись рiдними й близькими, членами родин друзiв, сусiдiв чи знайомих.
Найбiльше пiдтримки та любовi пiдлiткiв отримують саме вiд своСЧх батькiв. Але СФ випадки коли один iз члени родини (це переважно батько) залишаСФ свою сiмю через народження розумово неповносправноСЧ дитини.
Сiмя вiдiграСФ важливу роль у становленнi особистостi дитини. З перших хвилин життя вона розвиваСФться як соцiальна iстота. У стосунках з батьками дитина засвоюСФ поведiнковi навички, навички мiжособистiсного спiлкування, статево-рольовi зразки поведiнки.
Батькiвське ставлення один з найважливiших аспектiв мiжособистiсних стосункiв у сiмСЧ.
Сiмя маСФ стати середовищем розвитку i пiдтримки для дитини з розумовими вадами. Здоровий психологiчний клiмат СФ запорукою гармонiйного розвитку та сприяСФ виявленню потенцiйних можливостей дитини. Багато в чому це залежить вiд прийняття батьками iнформацiСЧ про СЧСЧ захворювання, вибору стилю i тактики виховання, адекватного сприйняття захворювання на всiх етапах розвитку дитини збереження позитивноСЧ психологiчноСЧ атмосфери, уваги та поваги до всiх членiв сiмСЧ.
Крiм того, батьки, якi мають дитину з розумовою вiдсталiстю, часто емоцiйно вiдкидають або ставляться до неСЧ амбiвалентно (РЖ.С. Багдасарян). Таке ставлення до дитини з вадами iнтелекту не сприяСФ СЧСЧ особистiсному розвитку, може бути причиною поведiнкових та емоцiйних порушень (гiперактивнiсть, тривожнiсть, агресивнiсть).
Отже, сприятливий психологiчний клiмат у сiмСЧ основа позитивного розвитку дитини i, навпаки, дезорганiзацiя сiмейного життя дуже впливаСФ на розвиток дитини i пiдвищуСФ ризик виникнен