Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
них дiтей велику роль вiдiграють емоцiСЧ, що iнколи стають мотивами соцiальноСЧ поведiнки. Воля i почуття на даному вiковому етапi розвиваються в органiчнiй СФдностi, проте почуття й емоцiСЧ здатнi як сприяти формуванню вольових навичок, так i гальмувати утворення останнiх.
Для розвитку вольових якостей у першому класi слiд вчити дiтей планувати своСЧ дiСЧ, почавши з вiдтворення учнем послiдовностi дiй iншоСЧ людини (тварини, героя лiтературного твору тощо) чи СЧх продовження. В результатi цього учень оволодiваСФ мислительними засобами iнших на основi розвитку рефлексiСЧ як усвiдомлення своСЧх реальних можливостей. ПочинаСФ формуватися самостiйний рефлексивний досвiд дитини.
Майже всi дiти приходять до школи з прагненням учитися, тобто iз позитивною учбовою мотивацiСФю [72]. У першi днi навчання вони сумлiнно ставляться до учбовоСЧ дiяльностi, у кожного з них виникаСФ уявлення про iдеального учня. Проте через деякий час ставлення окремих дiтей до школи змiнюСФться, що повязано iз недосконалiстю навчально-виховного процесу, недостатньою активiзацiСФю учiння першокласникiв, недолiками у розвитку пiзнавальних процесiв, надмiрним захопленням вправами, спрямованими на формування автоматизованих поведiнкових дiй.
Мотиви позитивного ставлення до навчання спочатку зумовлюються самою учбовою дiяльнiстю, проте з часом на перший план у детермiнацiСЧ учiння виходять соцiальнi мотиви (статус у середовищi ровесникiв та iн.).
Таким чином, учбова дiяльнiсть шестирiчного першокласника та СЧСЧ успiшнiсть значною мiрою залежать вiд таких психологiчних передумов:
- вмiння сприйняти навчальну задачу, повязане з орiСФнтуванням на певний спосiб дiСЧ. Практика свiдчить, що дiти 6 рокiв часто не вiдокремлюють способу вiд результату i не усвiдомлюють його. Вимога виконати роботу певним способом СФ для них новою складною задачею;
- розвиток довiльностi, що спочатку формуСФться як пiдпорядкування дiй дитини словесним вказiвкам дорослого, i лише згодом переростаСФ у здатнiсть реалiзувати своСЧ намiри. Високий рiвень розвитку довiльностi передбачаСФ умiння зосереджувати увагу на виконаннi певноСЧ дiяльностi, цiлеспрямоване запамятовування матерiалу, списування тексту без помилок тощо;
- умiння планувати своСЧ дiСЧ та наявнiсть самоконтролю у виконаннi учбових завдань (здатностi оцiнити результати власних дiСЧ на основi спiввiдношення СЧх iз певним зразком, еталоном);
- розвиток пiзнавальних процесiв;
- включення гри в учбову дiяльнiсть школярiв для оптимального оволодiння навичками учiння;
- гуманiзацiя навчального спiлкування та органiзацiя навчального спiвробiтництва.
РОЗДРЖЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛРЖДЖЕННЯ МОТИВАЦРЖЙНОРЗ ГОТОВНОСТРЖ ПЕРШОКЛАСНИКРЖВ ДО ШКРЖЛЬНОГО НАВЧАННЯ
2.1 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження
Експериментальне дослiдження проводилося у навчально-виховному комплексi Школа дитячий садок с. Маркова Монастирського району ТернопiльськоСЧ областi. Ним було охоплено 25 учнiв експериментального i 28 учнiв контрольного класiв. Наше дослiдження особливостей мотивацiйноСЧ готовностi першокласникiв до шкiльного навчання проводилось у два етапи: 1) теоретичний етап (2006-2007 навчальний рiк) визначалася сфера i проблема дослiдження; аналiзувалася психолого-педагогiчна лiтература з даноСЧ проблеми; формувалася гiпотеза та завдання дослiдження, проводився констатуючий експеримент; 2) експериментальний етап (2007-2008 навчальний рiк) проводився формуючий експеримент, тобто вiдбувалося цiлеспрямоване й систематичне формування позитивноСЧ мотивацiСЧ учiння першокласникiв у процесi навчальноСЧ дiяльностi, вивчалася його ефективнiсть та практична значущiсть.
Дiагностичний етап формуючого експерименту передбачав зясування первинного рiвня мотивацiйноСЧ готовностi першокласникiв до шкiльного навчання на початку навчального року i ТСрунтувався на використаннi комплексу психодiагностичних методiв i методик.
Теоретико-узагальнюючий етап формуючого експерименту передбачав виявлення ефективностi запропонованого пiдходу через порiвняння особливостей та рiвня позитивноСЧ учбовоСЧ мотивацiСЧ учнiв контрольного та експериментального класiв (повторне психодiагностичне обстеження). Також проводився аналiз i узагальнення результатiв експерименту, оформлення роботи та зясування подальших перспектив запропонованого пiдходу у формуваннi мотивацiйноСЧ готовностi у першокласникiв до навчання.
ПроаналiзуСФмо конкретнi методики експериментального дослiдження.
Мета спостереження визначалася завданнями та гiпотезою дослiдження i конкретизувалася реСФстрованими показниками мотивацiСЧ учiння:
- рiзнi ознаки активностi першокласникiв на уроках (особливостi учбовоСЧ дiяльностi; умiння диференцiювати спосiб (як?) i результати (що? i для чого?) своСЧх дiй; характер запитань до вчителя (вiдносно змiсту матерiалу чи стосовно формальних елементiв навчальноСЧ роботи; вiдносно сутностi, закономiрностей, причинних звязкiв явищ чи стосовно суспiльноСЧ значущостi i практичного використання одержаних знань i т.д.));
- характер вiдповiдей учнiв (за власним бажанням чи iнiцiативою вчителя, змiстовнi чи лише формальнi i т. iн.);
- загальний рiвень та вибiрковiсть пiзнавальноСЧ активностi на уроках;
- ступiнь самостiйностi у постановцi учбових цiлей i задач;
- ставлення до пiдказок;
- ставлення до позитивного i негативного оцiнного судження учителя;
- уважнiсть на уроцi (iз врахув