Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл 1. Психолого-педагогiчнi основи формування мотивацiйноСЧ готовностi до навчання у шестирiчних першокласникiв
- Поняття i змiст мотивацiйноСЧ сфери першокласникiв
- Прояви мотивацiйноСЧ готовностi дитини до навчання у школi
- Психологiчнi особливостi дiтей шестирiчного вiку
Роздiл 2. Експериментальне дослiдження мотивацiйноСЧ готовностi першокласникiв до шкiльного навчання
- Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження
- Якiсний та кiлькiсний аналiз результатiв дослiдження
Висновки
Список використаноСЧ лiтератури
Додатки
Вступ
У дошкiльному вiцi вiдбуваються значнi зрушення у формуваннi особистостi дитини. Змiнюються СЧСЧ спосiб життя, змiст i форми спiлкування з iншими людьми, рiзко зростають можливостi фiзичного i психiчного розвитку, породжуючи новi потреби, iнтереси, а отже, й новi спонукання до дедалi бiльш рiзноманiтних видiв дiяльностi. Проте цi змiни ще загострюються на початку шкiльного навчання, коли дитина переживаСФ значну психологiчну кризу. Зменшити iнтенсивнiсть протiкання останньоСЧ даСФ змогу цiлеспрямована пiдготовка дiтей до школи.
Пiд готовнiстю до шкiльного навчання розумiСФться необхiдний i достатнiй рiвень психiчного розвитку дитини для освоСФння шкiльноСЧ навчальноСЧ програми в умовах навчання в колективi однолiткiв [22, 6]. Готовнiсть дитини до шкiльного навчання це один iз найважливiших пiдсумкiв психiчного розвитку особистостi в перiод дошкiльного дитинства.
Проблема готовностi дiтей до шкiльного навчання останнiм часом стала предметом гострих дискусiй як серед науковцiв, так i серед широкого кола громадськостi. Для нього СФ вагомi як обСФктивнi так i субСФктивнi причини. ОднiСФю з головних СФ та, що загальноприйнятий термiн готовнiсть дитини до шкiльного навчання не досить точно передаСФ суть складного соцiального явища, яке вiн позначаСФ.
Широта iнтерпретацiСЧ нього термiна наштовхуСФ на думку, що начебто може iснувати певний набiр соцiально-психологiчних чинникiв, якi самi по собi, поза конкретною шкiльною системою, незалежно вiд соцiальних умов та ряду iнших зовнiшнiх обставин, а лише за рахунок особистiсних характеристик дитини визначають СЧСЧ готовнiсть/неготовнiсть до шкiльного навчання. Проте це далеко не так. Кожна людська iстота з моменту свого народження готова до навчання, вона перебуваСФ в станi набуття нових знань, тобто навчаСФться. Школа, в свою чергу, це всього лиш навчально-виховний заклад для навчання, освiти i виховання, тобто мiiе, де навчання здiйснюСФться у певних формах та за програмами, регламентованими суспiльними потребами.
Успiшне розвязання завдань розвитку особистостi дитини, пiдвищення ефективностi навчання багато в чому визначаСФться тим, наскiльки правильно враховуСФться рiвень пiдготовки дiтей до школи. У сучаснiй психологiСЧ i педагогiцi, на жаль, поки що не iснуСФ СФдиного i чiткого визначення поняття готовностi" чи "шкiльноСЧ зрiлостi".
А. Анастазi трактуСФ поняття шкiльноСЧ зрiлостi як оволодiння умiннями, знаннями, здiбностями, мотивацiСФю та iншими необхiдними для оптимального рiвня засвоСФння шкiльноСЧ програми поведiнковими характери-стиками [3, 42]. РЖ. Шванцара визначаСФ шкiльну зрiлiсть як досягнення такого рiвня розвитку, коли дитина "стаСФ здатною брати участь у шкiльному навчаннi" [9, 21]. Як компоненти готовностi до навчання в школi автор видiляСФ розумовий, соцiальний та емоцiональний.
Г. Кравцов, Е. Кравцова видiляють показники готовностi до школи, повязанi з розвитком рiзних видiв ставлень дитини до навколишнього свiту [35, 21-24]. У цьому випадку основними сторонами готовностi дiтей до школи СФ три сфери: ставлення до дорослого, ставлення до однолiтка, ставлення до себе.
Л. Божович зазначала, що готовнiсть до навчання в школi складаСФться з певного рiвня розвитку мислительноСЧ дiяльностi, пiзнавальних iнтересiв, готовностi до довiльноСЧ регуляцiСЧ своСФСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi i до соцiальноСЧ позицiСЧ школяра. Аналогiчнi погляди розвивав О. Запорожець, зазначаючи, що готовнiсть до навчання в школi складаСФ цiлiсну систему взаСФмоповязаних якостей дитячоСЧ особистостi, включаючи особливостi СЧСЧ мотивацiСЧ, рiвня розвитку пiзнавальноСЧ, аналiтико-синтетичноСЧ дiяльностi, рiвень сформованостi механiзмiв вольовоСЧ регуляцiСЧ дiй та iн. [30-31].
Пiдготовка дiтей до школи завдання комплексне, що охоплюСФ всi сфери життя дитини. Всерединi цього аспекту видiляються рiзнi пiдходи:
1. Дослiдження, спрямованi на формування у дiтей дошкiльного вiку визначених умiнь i навичок, необхiдних для навчання в школi [5, 36].
2. Дослiдження новоутворень i змiн у психiцi дитини [16, 132].
3. Дослiдження генезису окремих компонентiв навчальноСЧ дiяльностi й виявлення шляхiв СЧхнього формування [37, 32].
4. Вивчення умiнь дитини свiдомо пiдкоряти своСЧ дiСЧ, при послiдовному виконаннi словесних указiвок дорослого. Це умiння повязуСФться iз володiнням загальними способами виконання словесних указiвок дорослого [38, 32].
Можна видiлити наступнi цiлi, котрi повиннi досягатися при визначеннi готовностi дитини до школи:
1. Розумiння особливостей психiчного розвитку дiтей з метою визначення iндивiдуального пiдходу до них у навчально-виховному процесi [33].
2. Виявлення дiтей, не готових до шкiльного навчання, iз метою проведення з ними розвиваючоСЧ роботи, спрямованоСЧ на профiлактику шкiльноСЧ неуспiшностi [60].
3. Розподiл майбутнiх першокласни