Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
спонукаСФться найрiзноманiтнiшими зовнiшнiми мотивами, наприклад, самоутвердження, престижностi, обовязку, необхiдностi, досягнення i т. iн.
Для учбовоСЧ дiяльностi особливо важливими СФ мотиви iнтелектуально-пiзнавального характеру [21]; вони усвiдомлюються людиною як потреба в знаннях, необхiднiсть у СЧх засвоСФннi, прагнення до розширення свiтогляду, поглиблення, систематизацiСЧ знань. Це саме та група мотивiв, що спiввiдноситься iз специфiчно людською пiзнавальною дiяльнiстю, iнтелектуальною потребою позитивного емоцiйного забарвлення [14]. Керуючись такими мотивами, школяр, не звертаючи уваги на втому, час, iншi спонукання, розвязуСФ учбову задачу.
Для аналiзу мотивацiйноСЧ сфери учiння школярiв важлива характеристика СЧхнього ставлення до нього. А.К. Маркова визначаСФ три типи ставлення негативне, нейтральне та позитивне, чiтко диференцiюСФ останнСФ на основi включеностi учня в навчальний процес, що дуже важливо для управлiння учбовою дiяльнiстю школярiв. Автор подiляСФ позитивне ставлення до учiння на:
а) позитивне, наявне, активне (готовнiсть учня вчитися);
б) позитивне, активне, пiзнавальне;
в) позитивне, активне, особистiсно-пристрасне[42].
РЖншими словами , мотивацiйна сфера субСФкта учбовоСЧ дiяльностi не лише багатокомпонентна, а й рiзнорiдна та рiзнорiвнева.
У дослiдженнях проблеми учбовоСЧ мотивацiСЧ вiдзначаСФться звязок рiвня розумового розвитку учнiв та розвитку i формування СЧх мотивацiйноСЧ сфери. На матерiалi дослiдження молодших школярiв М.В. Матюхiна виявила розвиток мотивацiСЧ, що корелюСФ з психiчним розвитком. Це даСФ змогу стверджувати, що тАЬвисокий початковий рiвень розумового розвитку СФ, з одного боку, важливою умовою реалiзацiСЧ початкового рiвня мотивацiСЧ дитини, з iншого умовою формування позитивноСЧ мотивацiСЧ в процесi учбовоСЧ дiяльностiтАЭ [44, с.27]. При цьому встановлюСФться пряма залежнiсть мiж високим рiвнем розумового розвитку та позитивними мотивацiйними тенденцiями, i навпаки. У той же час виявлено залежнiсть мiж мотивацiСФю як передумовою учбовоСЧ дiяльностi та успiшнiстю навчання дiтей з високою та середньою мотивацiСФю.
Стiйкiсть учбовоСЧ мотивацiСЧ дослiджувалась на матерiалi вивчення школярiв в рамках концепцiСЧ А.К. МарковоСЧ [41-43]. психологiчно стiйкiсть визначаСФться як здатнiсть пiдтримувати необхiдний рiвень психiчноСЧ активностi при широкому варiюваннi факторiв, що дiють на людину. Стосовно учбовоСЧ мотивацiСЧ СЧСЧ стiйкiсть це така динамiчна характеристика, яка забезпечуСФ вiдносну тривалiсть i високу продуктивнiсть дiяльностi як в нормальних, так i в екстремальних умовах. ТРрунтуючись на системному визначеннi стiйкостi, дослiдники [5,17,58 та iн] розглядають СЧСЧ в комплексi з такими характеристиками учбовоСЧ мотивацiСЧ, як сила, усвiдомленiсть, дiСФвiсть, сформованiсть смислоутворюючого мотиву дiяльностi, орiСФнтацiя на процес i т. д.
Таким чином, сформованiсть мотивацiСЧ учiння школярiв СФ передумовою засвоСФння знань, умiнь i навичок, всебiчного розвитку особистостi.
1.2 Прояви мотивацiйноСЧ готовностi дитини до навчання у школi
Пiд час кожноСЧ реформи системи освiти проблема шкiльноСЧ готовностi постаСФ знову й знову як одна iз найактуальнiших. Причиною цього явища не в останню чергу й те, що, попри всi змiни в системi освiти, не мiняСФться основне взаСФмовiдносини дитини i школи. Зараз, як i багато рокiв тому обговорюСФться те, яка дитина вiдповiдаСФ вимогам школи, хоча, можливо, доцiльнiше було б перейти до вирiшення питання, якi iнколи або навчальнi системи могли б задовольнити потреби нормальноСЧ, фiзично i психiчно здоровоСЧ дитини. Однак, поки стоСЧть проблема дитини для школи, а не школи для дитини, доти актуальною залишаСФться i проблема готовностi дошкiльника до навчання у школi.
Водночас, визнаючи наявнiсть проблеми, педагогам i психологам слiд чiтко визначити мету пiдготовки дитини до школи [20, 154]. Адже саме по собi визнання дитини готовою чи неготовою до шкiльного навчання не тiльки позбавлене сенсу, але й соцiально небезпечне, оскiльки може ставати i, на жаль, досить часто стаСФ, засобом штучноСЧ селекцiСЧ дiтей, що базуСФться, зокрема, на хибному уявленнi частини педагогiв про фатальну зумовленiсть низького рiння готовностi дитини до навчання спадковими факторами. На основi визначення рiвня готовностi практикуСФться вiдбiр до елiтних шкiл, лiцейних, гiмназiйних i особливих класiв. При цьому абсолютно не враховуСФться те, що мозок дитини з 6-7 рокiв перебуваСФ в стадiСЧ стрiмкого i нерiвномiрного розвитку, а критерiСЧ готовностi, якi не розкривають потенцiал у дитини, вiдбивають лише актуальний рiвень тренованостi ментальних умiнь, що в свою чергу залежить як вiд бiологiчно обумовлених (меншою мiрою), так i бiологiчно не обумовлених (значно бiльшою мiрою) соцiальних чинникiв. Саме рiвень i якiсть виховного впливу на дитину в дошкiльний перiод вiдiграСФ провiдну роль у СЧСЧ готовностi до шкiльного навчання.
З переходом дiтей до шкiльного навчання змiнюСФться загальна спрямованiсть СЧх особистостi i, отже, значення основних мотивiв у СЧх дiяльностi. Якщо в дошкiльному вiцi провiдними були iгровi мотиви, то в шкiльному вони змiнюються навчальними [20, 156]. Ця змiна вiдбуваСФться не раптово, а готуСФться за допомогою цiлого комплексу навчально-виховних заходiв, що здiйснюються з дiтьми в старшому дошкiльному вiцi. Основна мета цих заходiв формування у дитини психологiчноСЧ готовностi до шкiльного навчання [9, 23]. Одним з найважливiших серед них СФ виховання у дитини баж