Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? дитячому садку, там не потрiбно спати, пiсля урокiв можна бiгати на подвiрСЧ, скiльки захочеш"; "Менi подобаються у школi перерви можна виходити у коридор".
Третю групу складають вiдповiдi, що свiдчать про начебто правильне уявлення дiтей про тi вимоги, якi ставить школа, i разом з тим викривають СЧхнi побоювання, навiть страхи:
"Я боюсь, що не почую, що говорить вчителька"; "Я, напевне, не зумiю зробити те, що вчителька скаже"; "У школi дуже важко, я не знаю, чи хочу я йти до школи, якось страшно".
Зрозумiло, що правильне уявлення дитини про школу i вiдповiднi мотиви учiння формуватимуться безпосередньо у самiй школi, в процесi учбовоСЧ дiяльностi. Однак тi передумови, з якими дiти починають навчання, багато в чому визначають як майбутнi досягнення, так i труднощi [59, 45].
Якщо в дошкiльника сформувалось бажання йти до школи, вчитися, що узгоджуСФться з адекватними уявленнями про школу, про тi вимоги, якi вона ставить, то це один з найсприятливiших чинникiв нормального переходу до шкiльного дитинства, учбовоСЧ дiяльностi. Така дитина з готовнiстю сприймаСФ шкiльнi правила, завдання, умови, вимоги, СЧй легше призвичаСЧтись до них.
Дiтей, вiдповiдi яких належать до другоСЧ групи, найчастiше очiкують значнi труднощi. СЧхнСФ бажання йти до школи було викликане привабливими зовнiшнiми атрибутами. Певних радикальних змiн у власнiй поведiнцi, у ходi занять, повязаних з необхiднiстю узгоджувати СЧх з вимогами школи, вони не передбачали. РЖ, отже, вiд самого початку таких дiтей у школi можуть спiткати бiльшi чи меншi розчарування i хорошу оцiнку не заробиш, i крутитися не можна, i вчителька не хвалить, i завдання потрiбно виконувати охайно й ретельно, а до всього цього не було готовностi.
Якщо вчитель своСФчасно не зумiСФ надати таким дiтям вiдповiдну допомогу, постiйно робитиме зауваження, виявлятиме свою невдоволенiсть, то труднощi, з якими стикаються дiти, можуть стати для них тривалими, iнодi навiть вони СЧх самотужки подолати не зможуть. Все це призведе до негативних наслiдкiв. Отже, завдання вчителя пiдтримати бажання дiтей вчитися, ознайомлюючи з реальною ситуацiСФю, вимогами школи, СЧхньою вiдмiннiстю вiд дошкiльного дитинства.
НастроСЧ дiтей, вiдповiдi яких належать до третьоСЧ групи, найчастiше формуються в умовах, коли вихователi в дитячому садочку (а батьки - вдома) знайомлять СЧх з вимогами школи, але при цьому придiляють мало уваги виробленню способiв поведiнки у тiй чи iншiй складнiй ситуацiСЧ. Це буваСФ i тодi, коли в класi з шестирiчними першокласниками вчитель будуСФ навчальний процес так само, як iз семирiчними. У такому випадку боязкi, замкнутi та ослабленi фiзично дiти, як правило, не можуть самостiйно перенести навiть знайомi СЧм способи поведiнки у новi умови або навчитись нових прийомiв подолання труднощiв.
Дуже важливо, щоб учитель своСФчасно виявив таких дiтей, надав СЧм пiдтримку i допомогу. Завдяки цьому вони швидше набудуть упевненостi в собi, а процес адаптацiСЧ до шкiльних вимог минатиме нормально. Без вiдповiдноСЧ допомоги почуття невпевненостi в собi, побоювання, страху заважатимуть дiтям активно працювати на уроках. Разом з тим зрозумiло, що такоСЧ допомоги вони потребують ще до школи у старшiй i пiдготовчiй групах, у класi для шестирiчок.
На думку багатьох фахiвцiв, процес навчання у початковiй школi маСФ вiдбуватися на позитивному емоцiйному фонi. У психолого-педагогiчнiй лiтературi [21; 23; 25; 31; 37 та iн.] видiлено позитивнi емоцiСЧ, збудження яких сприяСФ створенню позитивноСЧ мотивацiСЧ навчальноСЧ дiяльностi:
а) позитивнi емоцiСЧ, повязанi iз школою загалом, перебуванням у нiй;
б) емоцiСЧ, обумовленi паритетними стосунками вчителiв та учнiв, школярiв мiж собою, вiдсутнiстю конфлiктiв мiж ними;
в) емоцiСЧ, повязанi з усвiдомленням кожним учнем своСЧх актуальних i потенцiйних можливостей досягнення успiхiв у навчаннi, подолання труднощiв, здатностi розвязувати складнi учбовi й життСФвi задачi;
г) емоцiСЧ, що виникають пiд час оволодiння прийомами самостiйного надбання знань, нових засобiв i прийомiв виконання учбових дiй та iн.
Для формування повноцiнноСЧ мотивацiСЧ учiння молодших школярiв, на думку О.Я.Савченко, особливо важливо забезпечити такi умови:
- збагачувати змiст особистiсно-орiСФнтованим цiкавим матерiалом;
- утверджувати справдi гуманне ставлення до всiх учнiв, басити в дитинi особистiсть;
- задовольняти потреби в спiлкуваннi з учителем та однокласниками пiд час навчання;
- збагачувати мислення iнтелектуальними почуттями;
- формувати допитливiсть i пiзнавальний iнтерес;
- розвивати адекватну самооцiнку своСЧх можливостей;
- утверджувати прагнення до саморозвитку i самовдосконалення;
- використовувати рiзнi способи педагогiчноСЧ пiдтримки, прогнозувати ситуацiСЧ, коли вона особливо потрiбна дiтям;
- виховувати вiдповiдальне ставлення до навчальноСЧ працi, змiнювати почуття обовязку [70, 132-133].
Реалiзацiя кожноСЧ iз вказаних умов вимагаСФ тривалоСЧ, узгодженоСЧ роботи вчителя, вихователя i батькiв.
У формуваннi мотивацiйноСЧ сфери школярiв велику роль вiдiграють як сприятливi, так i несприятливi умови:
Сприятливi умовиНесприятливi умови1. Позитивне ставлення до школи1. Нестiйка увага2. Повна довiра до вчителя2. Нестiйкий iнтерес3. Потреба в нових враженнях 3. Несформованiсть вольових якостей4. Природна допитливiстьНа думку В.Я. Мiльман, для формування повноцiнноСЧ мотивацiСЧ учiння необхiдно забезпечити такi умови: