Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?вальним кивком голови або вигуком тАЬАга!тАЭ, тАЬУгу!тАЭ така форма дiалогу шестирiчок з учителем спостерiгалася дуже часто. Змiст позитивного ставлення до школи у дiтей також був рiзний. Так, близько третини першокласникiв зумiли виокремити вiдповiдi особливостi органiзацiСЧ шкiльного життя, учбовоСЧ дiяльностi, в руслi якоСЧ у них формуються пiзнавальнi мотиви (подобаються уроки як ми пишемо, складаСФмо слова, розмальовуСФмо в книжцi предмети, вчимося працювати з картками). Можна зробити висновок, що дiти, якi дають такi вiдповiдi, вже мовби здiйснили психологiчний перехiд iз дитячого садка до школи, оскiльки мiркують з позицiСЧ школяра. Частина дiтей ще перебуваСФ в станi цього переходу, для них важливi шкiльнi заняття, однак вагомими залишаються i дошкiльнi справи (в школi цiкаво вчитись i гратись; подобаються i уроки, й iгри; на перервах краще, бо тодi можна гратись). Разом з тим дiтей школа приваблюСФ особливостями життя, характерними i для дитинства (подобаСФться на продовженому днi, перервах, цiкаво, коли загадки загадують, з дiтьми гратись).
Передусiм слiд зазначити, що бiльшiсть дiтей вважають, що у школi СЧм краще, нiж у дитячому садку. До того ж багато хто з них адекватно аргументуСФ: тАЬУ школi СФ уроки, ми вчимося писати букви i слова, а в дитсадку писати тiльки кружечки; в школi зошити, парти, дошка, а в дитсадку дошка маленькатАЭ. Частина дiтей вiдповiдаСФ, що у школi цiкавiше, дiти розумнiшi. РЖнодi аргументацiя повязана зi специфiчними режимними моментами: в дитсадку треба спати; в школi дiтям не погрожують: тАЬНе пiдеш на прогулянку!тАЭ Деякi дiти вважають, що добре i в дитячому садку, i у школi. Трапляються поодинокi випадки, коли дiти вважають, що краще в дитсадку, тому що там немаСФ урокiв.
Такий змiст вiдповiдей характеризуСФ динамiку формування у першокласникiв ставлення до школи вiд стiйкого пiдкреслювання переваг дошкiльних занять до рiвномiрного розподiлу iнтересу мiж дошкiльними i шкiльними видами дiяльностi, услiд за яким вiдбуваСФться формування стiйкого позитивного ставлення до суто шкiльних занять. Цей висновок пiдтверджують i вiдомостi про те, якi уроки найбiльше подобаються шестирiчним дiтям: частина дiтей вiддаСФ перевагу суто шкiльним предметам читанню, писанню, до того ж пояснюють вибiр, спираючись на той змiст дiяльностi, що вiдповiдаСФ учбовому процесу в цей перiод (тАЬколи вчимо букву тАЬентАЭ, то спочатку вчителька пише у зошитi зразок, а тодi i менi потрiбно написати рядок або дватАЭ); деяким дiтям найцiкавiше на уроках малювання, хоча пояснення у них скупi; частинi дiтей найбiльше подобаються уроки працi, причому пояснення тут розгорнутi, включають орiСФнтацiю i на процес, i на результат роботи (тАЬмiй улюблений урок праця, можна наклеСЧти пташку i грибочок, вилiпити кошик чи навiть фiгурку людини, клеСЧти, вирiзатитАЭ); деякi дiти найкраще почуваються на уроках фiзкультури, музики.
Таким чином, бiльшiсть шестирiчних першокласникiв вiддаСФ перевагу тим урокам, на яких виконують практичну предметну дiяльнiсть, спрямовану на виготовлення чи зображення конкретного предмета, а також фiзкультурi й музицi цi уроки забезпечують наступнiсть мiж учбовим процесом у школi й заняттями у дошкiльному закладi.
Слiд особливо вiдзначити той факт, що шестирiчнi дiти на тлi загального позитивного ставлення до навчання називають також уроки, якi СЧм не подобаються (фiзкультура, ознайомлення з навколишнiм, читання, музика, математика, праця, малювання). Те, як дiти пояснюють, чому СЧм не подобаСФться певний урок (тАЬматематика дуже довгий урок, усi дiти втомлюються, i в них , i в мене не виходить говорити, скiльки зайчикiв i морквиноктАЭ; тАЬчитання дуже важко читатитАЭ, тАЬписьмо там пишуть i пишуть, навiть не дають перепочити, а все одно нiчого не виходитьтАЭ, тАЬпраця важко клеСЧти, клей розмазуСФться, i вирiзати важко, я рiвно не вмiютАЭ), даСФ змогу побачити, що вони чiтко виокремлюють, фiксують реальнi труднощi, повязанi з конкретним предметом. Таке виокремлення труднощiв свiдчить про СЧхнСФ усвiдомлення. Зрозумiло, що цi труднощi випливають з непiдготовленостi дитини до того чи iншого виду дiяльностi. Разом з тим, сам факт СЧхнього видiлення, усвiдомлення, конкретизацiСЧ можна розглядати як психологiчну передумову готовностi до оволодiння вмiннями i навичками, властивими для цих суто шкiльних видiв дiяльностi.
Ставлення до вчителя у шестирiчок позитивне, хоча в його основi також виявився рiзний змiст (тАЬвчителька нас багато чого вчить, цiкавi уроки проводить, а найкраще працю i малюваннятАЭ, тАЬвона хоче, щоб ми усi вчилися на тАЬ5тАЭ i тАЬ4тАЭ, iнодi похвалить, iнодi посваритьтАЭ, тАЬвона дуже гарна, у неСЧ красивий одяг i волосся красиветАЭ, тАЬiграшки даСФ, в театр з нами ходитьтАЭ).
Як видно з поданих вiдповiдей, шестирiчнi першокласники вже здатнi помiчати у вчителя тi якостi, що СФ суттСФвими в його роботi, i на цiй основi будувати своСФ ставлення до нього. Однак такий рiвень ставлення виявився лише у частини дiтей; деякi дiти вiдзначають зовнiшню привабливiсть вчителя. У бiльшостi шестирiчок ставлення до вчителя формуСФться на пiдставi рiзного ступеня особистого комфорту, особистих стосункiв з ним.
З метою формування позитивноСЧ мотивацiСЧ учiння першокласникiв нами розроблена корекцiйно-розвивальна програма, яка складалася iз 10 невеликих занять. Ця програма зможе допомогти дiтям розвинути компоненти мотивацiйноСЧ готовностi i дасть змогу дитинi в подальшому легко i швидко впоратись iз труднощами у навчаннi (див. додаток).
З метою формування мотивацiйноСЧ сфери школярiв в умовах навча