Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
невмiння порiвнювати та класифiкувати. Характерним для дiтей цiСФСЧ групи СФ застосування старих, нерацiональних прийомiв роботи, труднощi в перебудовi мислення. Низький рiвень розвитку пiзнавальних можливостей, несформованiсть мотивацiйноСЧ сфери, невмiння долати перешкоди, стан тривожностi породжують негативне ставлення до навчання.
Типовим представником цього типу СФ Андрiй К. Вiн прийшов до першого класу зовсiм непiдготовленим, його словниковий запас був дуже бiдним, хлопчик не вимовляв окремих звукiв, не виявляв iнтересу до навчання, на уроках був пасивним. Програмовий матерiал засвоював з великими труднощами. Ставлення до навчання негативне внаслiдок домiнування мотивацiСЧ уникнення. Мотивацiйна система бiдна. Успiшнiсть незадовiльна. Пiд час виконання навчальних завдань неуважний, працюСФ без iнтересу. Невпевнений у собi (часто заглядаСФ у зошит товариша), переключаСФться на гру, наприкiнцi уроку стомлюСФться. ВiддаСФ перевагу тАЬлегкимтАЭ предметам фiзкультурi, малюванню. Письмо, читання йому не подобаються, бо писати тАЬважкотАЭ, а читати тАЬне люблютАЭ. Хлопчик не засвоСЧв програми з основних предметiв, йому найбiльше подобаСФться гратися, малювати, роздивлятися книжки. Знання про навчання у школi неповнi. Провiдними у бажаннi стати учнем СФ соцiальнi позицiйнi мотиви (тАЬБрат мiй теж у школi вчивсятАЭ). Хлопчик виявляСФ тривожнiсть у ставленнi до навчання: переживаСФ своСЧ частi невдачi, тому не завжди хоче йти до школи. У спiлкуваннi з дiтьми нестриманий, iмпульсивний. Таким чином, у хлопця домiнують негативнi мотиви, що спричинили негативне ставлення до навчання.
Узагальнивши результати експерименту, ми виявили при майже однаковому початковому рiвнi мотивацiйноСЧ готовностi до навчання (80% в експериментальному i 78,5% в контрольному класi див. дiаграму 2) наприкiнцi навчального року вiдмiнностi у рiвнi та змiстi мотивацiйноСЧ готовностi до учбовоСЧ дiяльностi учнiв обох класiв. В експериментальному класi, де застосовувалася розроблена нами система роботи з формування позитивноСЧ мотивацiСЧ учiння, рiвень позитивного ставлення до навчання зрiз i склав 88%. В контрольному класi, де не проводилося спецiальноСЧ роботи з формування учбовоСЧ мотивацiСЧ, спостерiгаСФться негативна тенденцiя спад (до 66,2%) позитивного ставлення до навчання (див. дiаграму 4).
Дiаграма 2. Рiвень мотивацiйноСЧ готовностi до навчання в експериментальному та контрольному класах на початку навчального року
Дiаграма 3. Рiвень мотивацiйноСЧ готовностi до навчання в експериментальному та контрольному класах наприкiнцi року.
Аналiз результатiв експериментального дослiдження показуСФ, що в експериментальному класi зросла кiлькiсть першокласникiв (перших двох груп) iз позитивним ставленням до навчання i дещо зменшилась чисельнiсть третьоСЧ групи, тобто стала переважати навчальна мотивацiя, збiльшився рiвень усвiдомленостi та осмисленостi учiння. Зменшилась кiлькiсть представникiв четвертоСЧ i пятоСЧ груп учнiв з байдужим та негативним ставленням до учбовоСЧ дiяльностi.
Результати повторного обстеження виявили динамiку мотивацiйноСЧ готовностi до навчання в контрольному класi. Традицiйна шкiльна система зумовила зниження рiвня пiзнавального iнтересу (учнi першоСЧ групи) i водночас збiльшення чисельностi учнiв другоСЧ групи з домiнуванням мотивацiСЧ досягнення успiху. Стало менше учнiв з неусвiдомленiстю та неосмисленiстю учiння, почала переважати навчальна, а не iгрова мотивацiя. Незмiнною залишилася група учнiв з байдужим ставленням до навчання i рiзко збiльшилась кiлькiсть першокласникiв з негативним ставленням до учбовоСЧ дiяльностi.
Ефективнiсть системи роботи iз формування мотивацiйноСЧ готовностi до навчання у першокласникiв порiвняно з традицiйною освiтньою системою показана на дiаграмi 3. Експериментальний клас демонструСФ пiдвищення рiвня позитивноСЧ мотивацiСЧ учбовоСЧ дiяльностi та зменшення кiлькостi байдужих учнiв i тих, хто негативно ставиться до навчання. Зростання рiвня мотивацiйноСЧ готовностi до навчання в експериментальному класi порiвняно з контрольним видно з дiаграми 4.
Порiвнявши дiаграми 2 i 4, бачимо, що порiвняно з початком навчального року рiвень мотивацiйноСЧ готовностi до навчання в учнiв експериментального класу зрiс, а контрольного навпаки, знизився, що свiдчить про неефективнiсть традицiйного пiдходу у сферi становлення позитивного ставлення до навчальноСЧ дiяльностi та формування мотивацiйноСЧ готовностi до навчальноСЧ дiяльностi у молодших школярiв.
ВИСНОВКИ
Таким чином, на основi теоретичного аналiзу проблеми та дослiдницько-експериментальноСЧ роботи можна зробити такi висновки з проблеми дослiдження мотивацiйноСЧ готовностi першокласникiв до шкiльного навчання.
Мотив вченi трактують як спонукальну причину дiй i вчинкiв людини (те, ради чого дiяльнiсть здiйснюСФться, що викликаСФ активнiсть людини). В якостi мотивiв людськоСЧ дiяльностi можуть виступати потреби, iнтереси, переконання, почуття й переживання, цiннiснi орiСФнтацiСЧ тощо. Мотивацiйна сфера посiдаСФ центральне мiiе в структурi особистостi i СФ одним з основних сил i спрямованостi СЧСЧ дiяльностi та поведiнки. Пiд мотивацiСФю бiльшiсть учених розумiСФ систему мотивiв або стимулiв, яка визначаСФ загальне спрямування та конкретнi форми дiяльностi або поведiнки людини.
У сучаснiй психологiСЧ мотивацiя розглядаСФться як важливий структурний компонент навчальноСЧ дiяльностi. При цьому навчальна дiяльнiсть молодших школярiв i, зокрема,