Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
овування. Не слiд зловживати заучування напамять, доки дiти не привчаться до попереднього усвiдомлення матерiалу. Ефективний розвиток памятi на початковому етапi навчання значно пiдвищуСФ загальну культуру мислительноСЧ дiяльностi школярiв [63].
Що стосуСФться емоцiйноСЧ сфери шестирiчних першокласникiв, то цей перiод характеризуСФться iмпульсивнiстю дитячоСЧ поведiнки (схильнiстю дiяти за першим спонуканням, пiд дiСФю зовнiшнiх обставин чи емоцiй). ЕмоцiСЧ переважають над усiма сторонами психiчного життя; вони швидко виникають i яскраво проявляються. Безпосереднiсть дiтей, зовнiшнi виразнi рухи (мiмiка, поза, жести), мовленнСФва iнтонацiя дають можливiсть учителевi швидко виявляти характер емоцiй учнiв та вiдповiдно реагувати на них. Як пише В.С.Мухiна, життя шестирiчноСЧ дитини насичене емоцiями. Один день мiстить переживання любовi, нiжностi, ревнощiв, вiдчуття горя i радостi, заздрiсть, страх, вiдчай та iн. Першокласник стомлюСФться вiд власних емоцiй, перестаСФ розумiти i виконувати правила поведiнки, стаСФ некерованим [52, 18].
Важливу роль у життi шестирiчок вiдiграють взаСФмини з iншими людьми: батьками, однолiтками, учителем. За умови доброзичливого ставлення до себе дитина вiдчуваСФ емоцiйне задоволення, впевненiсть у собi, захищенiсть, i сама позитивно ставиться до оточуючих. Вiдомо, що тiльки в умовах взаСФмноСЧ любовi дитина вчиться любити сама. Першокласники лише тодi сприймають iнших людей, коли тi люблять i поважають СЧх ось чому так важливо, щоб iз першого дня перебування дитини в школi вона не вiдчувала емоцiй дисгармонiСЧ.
Уявлення школяра про своСЧ навчальнi можливостi формуСФться через ставлення учителя. Шестирiчна дитина тонко вiдчуваСФ любов, довiру, радiсть педагога. Першокласник пiддаСФться впливовi останнього i поводить себе так, яким бачить його учитель. Результатом неприйняття дитини педагогом стаСФ самонеприйняття. Постiйнi зауваження, докори учителя, покращення з боку батькiв за неуспiх у навчаннi формують у першокласника внутрiшню готовнiсть до невдачi. Цiлеспрямоване навчання й моральне виховання можливе тiльки за умови взаСФморозумiння мiж учителем та учнем. Головний принцип виховання, на думку М. Амонашвiлi, полягаСФ у тому, щоб зробити дитину добровiльним помiчником педагога у СЧСЧ ж вихованнi.
Уже в дошкiльному вiцi розвиваСФться почуття емпатiСЧ (здатнiсть спiвчувати i спiвпереживати iншим людям), але у дитячому сприйняттi переживань iншоСЧ особи лежить тiльки власний досвiд. На початку молодшого шкiльного вiку зявляСФться здатнiсть стати на позицiю iншого. Накопичений емоцiйний та духовний досвiд стаСФ пiдТСрунтям для розвитку вищих форм чуйноСЧ, альтруСЧстичноСЧ поведiнки. РЖнтенсивнiсть спiвчуття залежить вiд того, чи переживала дитина подiбне в минулому, та вiд рiвня розвитку СЧСЧ уяви. Викликати переживання дiтей можна на основi художнiх образiв.
Говорячи про емпатiю шестирiчноСЧ дитини, видiляють подвiйне значення цього термiну: а) чуйне, спiвчутливе ставлення до чужого горя, переживання; б) доброзичливе ставлення до iншоСЧ людини, пiдтримка СЧСЧ в радостi [54]. Здатнiсть до емпатiСЧ не виключаСФ неадекватного прояву емоцiй (смiх у трагiчнiй ситуацiСЧ i под.). Це не СФ свiдченням жорстокостi дитини, а виявляСФ невмiння абстрагуватися вiд конкретноСЧ (на СЧСЧ погляд, смiшноСЧ) ситуацiСЧ та передбачити наслiдки своСЧх дiй.
Шестирiчним першокласникам властиве почуття ревнощiв. Дитина ревнуСФ батькiв до братика чи сестрички; учителiв до своСЧх ровесникiв. Тому педагог повинен бути однаково уважним до всiх дiтей. В результатi адекватних дiй дорослих школярi позбавляються вiд егоСЧстичноСЧ любовi. З почуттям ревнощiв повязана заздрiсть. Коли учневi здаСФться, що вчитель краще ставиться до iнших, виникаСФ заздрiсть, яка може бути причиною негативних вчинкiв i навiть жорстокостi у ставленнi до ровесникiв [45].
Радiсть успiху допомагаСФ першокласнику подолати труднощi. Школярам бiльше подобаються знання, що вимагають активiзацiСЧ мислених процесiв. Навчатися з бажанням дитина буде лише при умовi залучення СЧСЧ до рiзноманiтних видiв дiяльностi на основi самостiйного здобуття знань (проводити дослiди, спостереження та iн.). Навчальна праця, що потребуСФ зусиль, приносить радiсть i задоволення. Незадоволення актуальноСЧ пiзнавальноСЧ потреби СФ причиною негативних емоцiй i в кiнцевому рахунку втрати iнтересу до школи загалом.
Уже першi кроки шкiльного життя потребують вiд першокласника досить високого рiвня довiльноСЧ регуляцiСЧ поведiнки. Очевидно, що багато вольових навичок дитина повинна засвоСЧти i закрiпити ще в дошкiльному вiцi. Навiть при умовi оволодiння навичками читання, письма, лiчби неуважна, незiбрана, неорганiзована дитина характеризуСФться поганою пiдготовленiстю до шкiльного навчання. Виховання волi слiд починати з дошкiльного вiку, оскiльки в цей перiод актуалiзуСФться потреба бути хорошим в очах дорослих.
Гра як провiдний вид дiяльностi дошкiльника поступово замiнюСФться учбовою дiяльнiстю. Проте слiд зазначити, що навчальна дiяльнiсть шестирiчок повноцiнно реалiзуСФться лише у грi. Серед СЧСЧ форм найбiльш ефективними СФ сюжетно-рольовi iгри та iгри з правилами. Прийняття та виконання правил вимагають вiд першокласникiв свiдомого керування своСФю поведiнкою. ПочинаСФ дiяти механiзм пiдпорядкування мотивiв, у процесi гри формуються елементи довiльностi [8].
Вольова поведiнка передбачаСФ домiнування мотивiв, якi йдуть не вiд безпосереднiх спонукань, а зумовлюються свiдомо поставленою метою. У вольових вчинках шестирiч