Geum.ru


Психолого-педагогiчне визначення готовностi дитини шестирiчного вiку до школи

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



i педагогiки СФ мотивацiя поведiнковоСЧ активностi особистостi. Вона передусiм характеризуСФ динамiку, рушiйнi чинники активностi i вiдкриваСФ природу основних принципiв поведiнки i дiяльностi людини. Вченi намагаються визначити критерiСЧ мотивованоСЧ поведiнки, змiст i спiввiдношення таких понять, як мотивацiя, мотив, потреба, iнтерес, вибiр, намiр, цiлепокладання.

Мотивацiя загальна назва для процесiв, методiв, засобiв спонукання учнiв до активноСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi. З позицiСЧ педагога говорять про мотивацiю навчання, з погляду учня мова йде про мотивацiю учiння [26, 40]. Мотивацiя, як процес змiни станiв i ставлень особистостi ТСрунтуСФться на мотивах конкретних спонуканнях, причинах, що лежать в основi вчинкiв та дiй. Функцiю мотиву можуть виконувати у взаСФмозвязку потреби та iнтереси, прагнення та емоцiСЧ, установки та iдеали, цiннiснi орiСФнтацiСЧ та iн. Тому мотиви дуже складнi утворення. У педагогiчному процесi дiють, як правило, багато повязаних мiж собою мотивiв [40, 52].

Поняття тАЬмотивтАЭ часто спiввiдносять з термiном тАЬпотребатАЭ. Мотив СФ формою прояву потреби людини. Це спонукання до дiяльностi, вiдповiдь на те, заради чого вона вiдбуваСФться. С. Занюк розрiзняСФ цi поняття таким чином: тАЬПри аналiзi питання, чому органiзм взагалi переходить у стан активностi, розглядаються прояви потреб та iнстинктiв як джерел активностi. Якщо вивчаСФться питання, на що спрямована активнiсть органiзму, дослiджуються насамперед прояви мотивiв як причин, котрi визначають вибiр напрямку поведiнки. Потреба спонукаСФ до активностi, а мотив до спрямованоСЧ дiяльностi. Коли потреба конкретизуСФться i знаходить предмет, здатний СЧСЧ задовольнити, вона перетворюСФться на мотивтАЭ [29, 43].

Л.РЖ. Божович вважаСФ, що мотивами можуть бути предмети зовнiшнього свiту ,уявлення, iдеСЧ, почуття, переживання все те, у чому втiлюСФться потреба. Поняття тАЬмотивтАЭ вужче вiд термiна тАЬпотребатАЭ [6, 132].

Найбiльш широким СФ поняття мотивацiйноСЧ сфери, у змiст якого Л.С. Виготський включаСФ афективну, вольову сфери особистостi, переживан-ня задоволення потреби. У психологiчному контекстi мотивацiя обСФднуСФ в собi рушiйнi сили поведiнки [16, 167].

Види мотивiв розрiзняють у залежностi вiд:

  1. характеру участi в дiяльностi (усвiдомленi, реально дiючi);
  2. часу зумовлення дiяльностi (тривала короткочасна мотивацiя);
  3. соцiальноСЧ значущостi (соцiальнi особистiснi мотиви);
  4. ступеня задiяностi в дiяльностi (широкi соцiальнi та вузько особистiснi, мотиви конкретного виду дiяльностi) [26, 42-43].

С. Занюк, посилаючись на класифiкацiю мотивiв Л.РЖ. Божович в залежностi вiд звязку мотиву iз змiстом чи процесом дiяльностi (внутрiшнi i зовнiшнi мотиви), визначаСФ такi групи мотивiв:

  1. Внутрiшнi мотиви повязанi з процесом та змiстом дiяльностi.
  2. Зовнiшнi мотиви: а) широкi соцiальнi: обовязок та вiдповiдальнiсть перед суспiльством, соцiальною групою, окремими людьми; самовираження i самовдосконалення; б) вузько особистiснi мотиви: прагнення отримати схвалення оточуючих; бажання зайняти високе соцiальне положення (престижна мотивацiя); в) мотиви уникнення неприСФмностей [29, 52-53]

О.М. ЛеонтьСФв видiлив мотиви зрозумiлi та реально дiючi, усвiдомленi та неусвiдомленi, головнi та другоряднi [36]. Всi вони виявляються в учбовiй дiяльностi молодшого школяра.

Як пiзнавальнi, так i соцiальнi мотиви розрiзняються за своСЧми змiстовними i динамiчними характеристиками. До змiстовних характеристик мотивiв належать наявнiсть або вiдсутнiсть особистiсного смислу учiння (коли мотив не лише виконуСФ спонукальну функцiю, а й маСФ особистiсне значення, виражаСФ внутрiшнСФ ставлення до учбовоСЧ дiяльностi). Такий мотив називають смислоутворююючим, i його дiСФвiсть виявляСФться у реальному впливi на процес учiння; самостiйнiсть у виникненнi й функцiонуваннi мотиву (може виникнути як результат самостiйноСЧ роботи (внутрiшнiй мотив) або з допомогою вчителя, дорослого (зовнiшнiй мотив)); мiiе мотиву в структурi мотивацiйноСЧ сфери, його домiнуюча чи другорядна роль; рiвень усвiдомлення мотиву. У цьому контекстi слiд звернути увагу на можливiсть свiдомого приховування мотивiв; поширення мотиву на рiзнi сторони процесу учiння. Динамiчнi характеристики мотивiв проявляються у силi мотивiв, емоцiйнiй забарвленостi (модальностi) та тривалостi [27, 26].

Поряд з мотивами СФ цiлi, що забезпечують спрямування мотивiв. Мотиви спiввiдносяться з учбовою дiяльнiстю загалом, а цiлi вiдповiдають окремим учбовим дiям, забезпечують СЧх реальне виконання [45, 34]. Процес постановки цiлi вимагаСФ певних умiнь, рiвень сформованостi яких характеризуСФ ступiнь зрiлостi мотивацiйноСЧ сфери учня. До цих вмiнь вiдносять обТСрунтований вибiр однiСФСЧ з кiлькох можливостей, самостiйну постановку перспективних цiлей та СЧх корекцiю в залежностi вiд обставин, реалiзацiю поставлених цiлей, вибiр засобiв СЧх реалiзацiСЧ та подолання можливих перешкод. Завдяки цим умiнням забезпечуСФться реальне виконання дiСЧ, установку до якоСЧ створюСФ мотив. Тому вчителевi слiд брати до уваги полiмотивацiю учiння. Упродовж навчання особистiсно значущими стають то однi, то iншi мотиви молодшого школяра. Загалом мотивацiйна сфера учiння визначаСФться характером самоСЧ учбовоСЧ дiяльностi учнiв, зрiлiстю СЧСЧ структури, сформованiстю компонентiв, смислом учiння та характером мотивiв учбовоСЧ дiяльностi, зрiлiстю цiлей, особливостями емоцiй, що супроводжують процес учiння [2, 212].

Мотивацiя СФ одним з важливих компонентiв учбовоСЧ дiяльностi; це джерело а