Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
данням установити СЦСФрархСЦю цСЦнностей, що пСЦдлягають збереженню в перекладСЦ, СЦ на ii основСЦ - СЦСФрархСЦю вимог еквСЦвалентностСЦ вСЦдносно даного тексту. Таким чином, СЦСФрархСЦя цих вимог варСЦюСФться вСЦд тексту до тексту, що не даСФ можливостСЦ сформулювати ту головну вимогу, що лежить в основСЦ будь-якоi еквСЦвалентностСЦ [64,с. 91].
ДСЦйсно, спСЦввСЦдношення мСЦж рСЦзними вимогами, пропонованими до перекладу, СФ змСЦнною величиною. Однак здаСФться, що вимога комунСЦкативно-прагматичноi еквСЦвалентностСЦ при всСЦх умовах залишаСФться найголовнСЦшою, тому що саме цю вимогу, що передбачаСФ передачу комунСЦкативного ефекту вихСЦдного тексту, маСФ на увазСЦ визначення того його аспекту або компонента, що СФ ведучим в умовах даного комунСЦкативного акту. РЖншими словами, саме ця еквСЦвалентнСЦсть задаСФ спСЦввСЦдношення мСЦж СЦншими видами еквСЦвалентностСЦ - денотативноi, конотативноi, текстуально-нормативноi й формальноi. Це положення цСЦлком узгодиться з висунутим нами ранСЦше положенням про функцСЦональний СЦнварСЦант перекладу, обумовленому функцСЦональними домСЦнантами тексту СЦ iхньою конфСЦгурацСЦСФю, СЦ що охоплюСФ як тСЦ випадки, коли першорядне значення набуваСФ вимога денотативноi еквСЦвалентностСЦ, так СЦ тСЦ, коли комунСЦкативна настанова мовного акту висуваСФ на перше мСЦсце СЦншСЦ функцСЦональнСЦ характеристики перекладного тексту [73, с.68--70].
На вСЦдмСЦну вСЦд В. Колера В.Н. КомСЦсаров розрСЦзняСФ наступнСЦ рСЦвнСЦ (типи) еквСЦвалентностСЦ, що розумСЦСФ як рСЦзнСЦ ступенСЦ значеннСФвоi спСЦльностСЦ мСЦж перекладом СЦ оригСЦналом:
1) цСЦлСЦ комунСЦкацСЦi,
2) СЦдентифСЦкацСЦi ситуацСЦi,
3) "способу опису ситуацСЦй",
4) значення синтаксичних структур
5) словесних знакСЦв [19, с.59-100].
Якщо у В. Колера всСЦ види еквСЦвалентностСЦ вибудовуються в однСЦй площинСЦ, то у В.Н. КомСЦсарова вони утворять СЦСФрархСЦчну структуру, хоча характер СЦСФрархСЦi не цСЦлком ясний. На думку автора, запропонована iм ранСЦше СЦСФрархСЦчна модель еквСЦвалентностСЦ була спрощеною. "Очевидно, що тут ми маСФмо справу з СЦншим типом СЦСФрархСЦi, компоненти якоi не органСЦзуються в багатоярусну систему, де одиницСЦ кожного рСЦвня мСЦстять у собСЦ одиницСЦ рСЦвня нижченаведеного" [19, с.100]. Найменшим ступенем значеннСФвоi спСЦльностСЦ характеризуються вСЦдносини мСЦж оригСЦналом СЦ перекладом на рСЦвнСЦ мети комунСЦкацСЦi. Другий тип еквСЦвалентностСЦ (на рСЦвнСЦ СЦдентифСЦкацСЦi ситуацСЦi) вСЦдрСЦзняСФться вСЦд першого тим, що тут зберСЦгаСФться додаткова частина змСЦсту оригСЦналу, яка вказуСФ, про що повСЦдомляСФться у вихСЦдному висловленнСЦ. РЖншими словами, у текстСЦ вСЦдбиваСФться та ж предметна ситуацСЦя, хоча й змСЦнюСФться спосСЦб ii опису.
ТретСЦй тип еквСЦвалентностСЦ (рСЦвень "способу опису ситуацСЦi") характеризуСФться збереженням у перекладСЦ загальних понять, за допомогою яких описуСФться ситуацСЦя (способу опису ситуацСЦi).
У четвертому типСЦ еквСЦвалентностСЦ (рСЦвень синтаксичних значень) до зазначених вище рис спСЦльностСЦ додаСФться ще одна - СЦнварСЦантнСЦсть синтаксичних структур оригСЦналу й перекладу.
ЗдаСФться, що цей тип охарактеризований не цСЦлком точно: мовлення тут може йти не про СЦнварСЦантностСЦ, а лише про подСЦбнСЦсть синтаксичних структур (порСЦвн. структуру складного речення в оригСЦналСЦ й простого - у перекладСЦ).
НарештСЦ, до пятого типу еквСЦвалентностСЦ (на рСЦвнСЦ словесних знакСЦв) вСЦдносяться тСЦ випадки, коли в перекладСЦ зберСЦгаються всСЦ основнСЦ частини змСЦсту оригСЦналу.
Перевагою концепцСЦi В.Н. КомСЦсарова в порСЦвняннСЦ з викладеною вище концепцСЦСФю В. Колера СФ те, що тут у поняття еквСЦвалентностСЦ вкладаСФться досить певний змСЦст.
Як обовязкова умова еквСЦвалентностСЦ постулюСФться "збереження домСЦнантноi функцСЦi висловлення" [19,с.71], що цСЦлком вСЦдповСЦдаСФ висунутому нами положенню про функцСЦональний СЦнварСЦант перекладу, що опираСФться на функцСЦональнСЦ домСЦнанти тексту. В.Н. КомСЦсарСЦв, безумовно, прав, вСЦдзначаючи провСЦдну роль мети комунСЦкацСЦi у встановленнСЦ еквСЦвалентних вСЦдносин мСЦж оригСЦналом СЦ перекладом.
ОскСЦльки цСЦль комунСЦкацСЦi вСЦдноситься до категорСЦi прагматичних факторСЦв, це рСЦвноцСЦнно визнанню чСЦльного положення прагматичноi еквСЦвалентностСЦ в СЦСФрархСЦi вимог до перекладу. РДдине розходження мСЦж цим положенням СЦ тим, що було нами викладено вище, зводиться до того, що в нас мова йде про "комунСЦкативний ефект", а у В.Н. КомСЦсарова - про цСЦлСЦ комунСЦкацСЦi.
Однак зазначене розходження несуттСФве, тому що це - спСЦввСЦдноснСЦ поняття (для того, щоб вСЦдбулася комунСЦкацСЦя, ефект повинен вСЦдповСЦдати цСЦлСЦ)[37,c.88]. Менш обТСрунтованим представляСФться твердження про те, що розходження мСЦж типами еквСЦвалентностСЦ зводиться до ступеня спСЦльностСЦ змСЦсту оригСЦналу й перекладу. Наприклад, розходження мСЦж третСЦм СЦ четвертим типами еквСЦвалентностСЦ аж нСЦяк не зачСЦпаСФ iхнього змСЦсту, а стосуСФться лише iхньоi синтаксичноi форми. Четвертий тип характеризуСФться бСЦльшим ступенем синтаксичноi (але не семантичного) подСЦбностСЦ, нСЦж третСЦй. Те ж саме вСЦдноситься й до розходження мСЦж пятим типом СЦ, скажемо, четвертим СЦ третСЦм. Розходження тут також характеризуСФться ступенем формальноi (але не значеннСФвоi) подСЦбностСЦ. Тому немаСФ досить переконливих пСЦдстав стверджувати, що лише пятий тип еквСЦвалентностСЦ забезпечуСФ "найбСЦльший ступСЦнь значеннСФвоi спСЦльностСЦ, що тСЦльки може СЦснувати мСЦж текстами на рСЦзних мовах" [64,с.95].
ЗдаСФться, що типологСЦя перекладацькоi еквСЦвалентностСЦ може бути представлена як у виглядСЦ СЦСФрархСЦчноi, так СЦ у виглядСЦ одномСЦрноi структури.
До пропонованоi нами СЦСФрархСЦчноi моделСЦ еквСЦвалентностСЦ ближче примикаСФ схема В.Г. Га
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение