Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?лком можливий СЦ закономСЦрний, хоча можливСЦсть теоретичного осмислення перекладу шляхом чистоi дедукцСЦi представляСФться вкрай сумнСЦвною. У цитованСЦй вище роботСЦ Л.С. Бархударов, визначаючи переклад як процес перетворення мовного твору на однСЦй мовСЦ в мовний твСЦр на СЦншСЦй мовСЦ, дСЦйде висновку про те, що переклад "маСФ справу не СЦз системами мов, а з конкретними мовними творами, тобто з текстами" [5, c.27].
РЖз цим положенням висловлюСФ свою незгоду В.Н. КомСЦсаров, убачаючи в ньому яку маСФться на увазСЦ "незалежнСЦсть" або, у всякому разСЦ, "периферСЦйнСЦсть" перекладу стосовно мови. В.Н. КомСЦсарСЦв не заперечуСФ того, що перекладач дСЦйсно маСФ справу з мовними творами. "Але якщо мовознавець буде розглядати переклад лише з позицСЦй перекладача, -- пише вСЦн, -- вСЦн ризикуСФ пройти повз СЦстотнСЦ риси цього явища, якСЦ включають його в предмет мовознавства, завдання якого полягаСФ в тому, щоб у спостережуваних фактах мовлення виявити прояв системи мови" [19, c.27].
ЗвСЦдси робиться висновок про те, що для лСЦнгвСЦстичного аналСЦзу перекладу тексти й мовний процес СФ лише вихСЦдним обСФктом дослСЦдження [19,с. 30]. У цитованому вище твердженнСЦ простежуСФться луна тих теоретичних постулатСЦв, якСЦ в минулому визначали напрямок лСЦнгвСЦстичноi думки. ЗгСЦдно СЦз цими постулатами в сосюрСЦвськСЦй дихотомСЦi "langue-parole" лише перший елемент, що володСЦСФ рисами системноi й структурноi органСЦзацСЦi, СФ обСФктом лСЦнгвСЦстичного аналСЦзу. З тих пСЦр у методологСЦчнСЦй орСЦСФнтацСЦi мовознавства вСЦдбулися СЦстотнСЦ змСЦни. Напрямок "вСЦд мовного матерСЦалу до мовноi системи" перестало бути СФдино можливим напрямком лСЦнгвСЦстичного дослСЦдження. БСЦльше того, намСЦтилося помСЦтне зрушення убСЦк вивчення мовлення як такоi, що стала предметом дослСЦдження в низцСЦ напрямкСЦв сучасного мовознавства. Саме цСЦ напрямки вСЦдкрили новСЦ перспективи перед теорСЦСФю перекладу. Тому Л.С. Бархударов був, на наш погляд, цСЦлком правий, побачивши тСЦсний звязок мСЦж теорСЦСФю перекладу й таких лСЦнгвСЦстичних дисциплСЦн СЦ течСЦй, що перейшли вСЦд вивчення мови як абстрактноi системи до вивчення функцСЦонування мови в мовленнСЦ, як психолСЦнгвСЦстика, комунСЦкативний синтаксис, лСЦнгвСЦстика тексту [5, с. 28].
ДослСЦджуючи переклад як особливий вид мовноi комунСЦкацСЦi, теорСЦя перекладу не обмежуСФться аналСЦзом його мовного механСЦзму. Адже переклад - це не тСЦльки взаСФмодСЦя мов, але й взаСФмодСЦя культур. У перекладСЦ знаходять своСФ вСЦдображення ситуацСЦя породження вихСЦдного тексту й ситуацСЦя перекладу. Навряд чи вдасться адекватно описати процес перекладу, не з огляду на те, що вСЦн здСЦйснюСФться не СЦдеалСЦзованим конструктом, а людиною, цСЦннСЦсна й психологСЦчна орСЦСФнтацСЦя якого неминуче позначаСФться на кСЦнцевому результатСЦ. У число компонентСЦв перекладацькоi дСЦяльностСЦ, яка моделюСФться у теорСЦi перекладу, входять "дотичнСЦ" один з одним тексти. ОднобСЦчна орСЦСФнтацСЦя лише на один з компонентСЦв, пСЦдпорядкування йому всСЦх СЦнших змСЦщаСФ перспективу аналСЦзу й неминуче веде до недооцСЦнки деяких факторСЦв, що впливають на переклад. Так, Г. Тур, справедливо критикуючи деякСЦ традицСЦйнСЦ варСЦанти теорСЦi перекладу за однобСЦчну орСЦСФнтацСЦю на вихСЦдний текст (вСЦдповСЦднСЦсть цьому тексту розглядаСФться як головна й визначальна риса процесу перекладу), пропонуСФ в той же час СЦнший пСЦдхСЦд, орСЦСФнтований на тексти перекладу, на традицСЦi й норми, якСЦ лежать в iхнСЦй основСЦ [80,с.81]. ЗдаСФться, що цей пСЦдхСЦд не менш уразливий, чим пСЦдхСЦд, орСЦСФнтований на вихСЦдний текст. ТеорСЦя перекладу пСЦдроздСЦляСФться на загальну теорСЦю, що розглядаСФ загальнСЦ закономСЦрностСЦ перекладу незалежно вСЦд його жанровоi специфСЦки, умов його здСЦйснення й особливостей, обумовлених спСЦввСЦдношенням тих або СЦнших конкретних мов, СЦ спецСЦальнСЦ теорСЦi. ОстаннСЦ СЦснують у трьох вимСЦрах. Насамперед, серед них видСЦляються дисциплСЦни, орСЦСФнтованСЦ на той або СЦнший жанр або тип текстСЦв (художнСЦй, науково-технСЦчний, публСЦцистичний переклад СЦ СЦн.). Наступну групу становлять дисциплСЦни, орСЦСФнтованСЦ на умови й спосСЦб здСЦйснення перекладу (усний послСЦдовний, синхронний, двостороннСЦй переклад СЦ СЦн.). НарештСЦ, ще одним рСЦзновидом спецСЦальних теорСЦй СФ та, котра обмежена тСЦСФю або СЦншою парою мов (переклад з украiнськоi на англСЦйську, з нСЦмецького на французьку СЦ т.д.). МСЦж загальною й спецСЦальною теорСЦями СЦснуСФ тСЦсна взаСФмодСЦя. Загальна теорСЦя створюСФ понятСЦйний апарат для опису перекладу, розкриваСФ його загальнСЦ закономСЦрностСЦ й СЦнварСЦантнСЦ риси, тим самим створюючи концептуальну базу для побудови спецСЦальних теорСЦй перекладу. Що стосуСФться останнСЦх, то вони, виявляючи конкретнСЦ жанровСЦ, язиковСЦ, культурнСЦ й психологСЦчнСЦ детермСЦнанти процесу перекладу, вносять СЦстотнСЦ уточнення в данСЦ загальноi теорСЦi й дають iй матерСЦал для узагальнення. Якими б суперечливими не були вимоги до перекладу, не можна не визнати, що переклад СФ цСЦлеспрямованою дСЦяльнСЦстю, що вСЦдповСЦдаСФ певним оцСЦнним критерСЦям. ОднСЦСФю з вимог, здавна висунутих теорСЦСФю й практикою перекладацькоi дСЦяльностСЦ, СФ вимога еквСЦвалентностСЦ текстСЦв вихСЦдноi й кСЦнцевоi. ЕквСЦвалентностСЦ надавалося вирСЦшальне значення в теоретичному описСЦ перекладу й виявленнСЦ його сутностСЦ. ПодСЦбно тому як рСЦзнСЦ визначення перекладу вСЦдповСЦдали рСЦзним етапам розвитку науки про переклад, рСЦзнСЦ розумСЦння еквСЦвалентностСЦ вСЦдображали еволюцСЦi поглядСЦв на сутнСЦсть перекладу.
Так, у теорСЦi закономСЦрних вСЦдповСЦдностей, заслуга розробок якоi належить одному з пСЦонерСЦв лСЦнгвСЦстичного перекладоведення в нашСЦй краiнСЦ, Я.РЖ. Рецкеру, поняття еквСЦвалентностСЦ поширювалося лише на
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение