Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ь твердження або заперечення якогось СЦншого поняття.
При уривчастому мовленнСЦ окремСЦ частини речення можуть придбати самостСЦйнСЦсть як неповно оформленСЦ висловлення, обривки думок, продовження яких лише вгадуСФться. Формально вони СЦзолюються, що допускаСФ повтор заперечення або твердження, наприклад:
Sie stand eine Weile. Dann nickte sie.
Ja ja natrlich Ich bin ja auch dumm wir haben ja auch gar nichts miteinander... Sie strich sich ber die Stirn. Ich wei nicht, wie ich dazu komme тАж Вона постояла СЦз хвилину. ПотСЦм кивнула головою:
ТактАжтак, звичайнотАжЯ дурнатАжадже мСЦж нами нСЦчого й немаСФтАжВона провела рукою по чолу. Не знаю навСЦть, з якоi статСЦ ятАжМСЦсце повтору не байдуже для його стилСЦстичного ефекту.
КонтактнСЦ повтори найбСЦльш характернСЦ для прямого мовлення, трохи рСЦдше зустрСЦчаються в невласно-прямСЦй СЦ невластивСЦ чисто авторському мовленню, якщо вона не скомбСЦнована з невласно-прямим мовленням [21,c.37-39].
4. ДО ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ УМОВ КОМУНРЖКАТИВНОГО ВЖИВАННЯ
ВСЦдСЦграючи важливу роль у життСЦ суспСЦльства, переклад здавна приваблював до себе увагу лСЦтературознавцСЦв, психологСЦв, етнографСЦв СЦ лСЦнгвСЦстСЦв. РСЦзнСЦ, часом взаСФмовиключнСЦ, погляди на сутнСЦсть перекладу СЦ його принципи, перекладнСЦсть простежуються на рСЦзних етапах розвитку людськоi думки [83,с. 72]. Разом з тим спроби створити наукову дисциплСЦну, нацСЦлену на опис СЦ аналСЦз цього складного й суперечливого феномена, мають порСЦвняно нетривалу СЦсторСЦю. У свСЦй час видний лСЦнгвСЦст А.А. Реформатський дав негативну вСЦдповСЦдь на питання про можливостСЦ створення "науки про переклад", аргументуючи це тим, що оскСЦльки практика перекладу користуСФться даними рСЦзних галузей науки про мову, вона не може мати власноi теорСЦi [41,с.52].
ТеорСЦя перекладу мСЦцно затвердилася як наукова дисциплСЦна. Цьому сприяли усвСЦдомлена суспСЦльна потреба в науковому узагальненнСЦ перекладацькоi дСЦяльностСЦ, розвиток мовознавства, теорСЦi комунСЦкацСЦi й СЦнших галузей знання, що забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, СЦ, нарештСЦ, поява серйозних перекладацьких дослСЦджень, що переконливо довели можливСЦсть СЦ перспективнСЦсть створення наукового напрямку для виявлення сутностСЦ перекладу як процесу мСЦжмовноi СЦ мСЦжкультурноi комунСЦкацСЦi. Разом з тим, як вСЦдзначалося вище, ряд принципових питань, вСЦдповСЦдь на якСЦ багато в чому визначаСФ статус теорСЦi перекладу, дотепер СФ предметом спорСЦв. До iхнього числа належить питання про предмет теорСЦi перекладу. Так, РЖ.РЖ. Ревзин СЦ В.Ю. Розенцвейг уважають, що таким СФ "сам процес перекладу (das Ubersetzen, translating), при якому вСЦдбуваСФться перехСЦд вСЦд однСЦСФi системи знакСЦв до СЦншоi СЦ якого може бути описаний у семСЦотичних термСЦнах" [63, с.20-21].
При цьому проводиться принципове розмежування процесу перекладу СЦ його результату (die Ubersetzung, translation). НедоцСЦльнСЦсть включення останнього в предмет перекладу аргументуСФться тим, що орСЦСФнтована на результат процесу перекладу традицСЦйна теорСЦя перекладу будувалася як дисциплСЦна нормативна, головною метою якоi було встановлення результату процесу перекладу й вироблення критерСЦiв оцСЦнки його якостСЦ.
У той же час "наука, що прагне описати переклад як процес, повинна бути не нормативною, а теоретичною" [63, с.21]. ЗдаСФться, що настСЦльки рСЦзке протиставлення теоретичного й нормативного пСЦдходу навряд чи виправдано. Очевидно, воно якоюсь мСЦрою вСЦдбиваСФ властиве деяким напрямкам структурного мовознавства негативне вСЦдношення до урахування аксСЦологСЦчних аспектСЦв мови. Виключення з розгляду результатСЦв процесу перекладу неправомСЦрно звужуСФ предмет теорСЦi перекладу й навряд чи сприяСФ виявленню його сутностСЦ. Не слСЦд забувати, що переклад являСФ собою цСЦлеспрямовану дСЦяльнСЦсть, що вСЦдповСЦдаСФ певним вимогам СЦ нормам СЦ орСЦСФнтовану на досягнення певного результату. ЦСЦ норми вСЦдбивають цСЦннСЦсну орСЦСФнтацСЦю перекладача, без облСЦку якоi не можна задовСЦльно пояснити логСЦку перекладацьких рСЦшень.
Тому можна в цСЦлому погодитися з В.Н. КомСЦсаровим, що, вСЦдзначаючи вСЦдому нечСЦткСЦсть цих норм, якСЦ лежать в основСЦ таких використовуваних у перекладацькСЦй практицСЦ оцСЦнних понять, як "адекватний переклад", "буквальний переклад" СЦ "вСЦльний переклад", у той же час дСЦйде висновку про те, що "суперечливСЦсть СЦ недостатня конкретнСЦсть правил СЦ принципСЦв, якСЦ формулюються у деяких роботах по теорСЦi перекладу, не означаСФ принциповоi помилковостСЦ нормативного пСЦдходу до перекладацькоi дСЦяльностСЦ" [19,с. 150]. Очевидно, навряд чи можливо побудувати теоретичну модель перекладу, не розташовуючи його СЦдеальною схемою з установкою на певнСЦ результати. Зараз же вСЦдзначимо, що вичерпний, всебСЦчний аналСЦз перекладу можливий лише на основСЦ облСЦку як його процесуальноi сторони, так СЦ його результатСЦв, або, СЦншими словами, на основСЦ сполучення динамСЦчного й статичного пСЦдходСЦв. ЗвСЦдси виходить, що традицСЦйний перекладацький аналСЦз, заснований на зСЦставленнСЦ вихСЦдного й перекладного текстСЦв, маСФ таке ж право на СЦснування, як СЦ аналСЦз, що простежуСФ процес перекладу в його динамСЦцСЦ. У той же час зведення завдань теорСЦi перекладу до зСЦставлення текстСЦв також навряд чи виправдано. Тому навряд чи можна погодитися з Л.С. Бархударовим, що визначаСФ сутнСЦсть лСЦнгвСЦстичноi теорСЦi перекладу як "порСЦвняльне вивчення семантично тотожних рСЦзномовних текстСЦв" [5, с.28]. ЗрозумСЦло, дедуктивний пСЦдхСЦд до аналСЦзу перекладу, тобто пСЦдхСЦд, при якому приватнСЦ положення виводяться СЦз загальних пСЦдстав (СЦз загальних суджень, правил, законСЦв), ц
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение