Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?ми контекстами, але також впливаСФ на сусСЦднСЦ слова й контексти, тому в художньому творСЦ дСЦСФ механСЦзм контактностСЦ слова. РЖз усього вищевикладеного виходить, що в художньому творСЦ, змСЦст - це сукупнСЦсть значеннСФвих елементСЦв, iхня спСЦввСЦднесенСЦсть СЦз реальними фактами й задумом автора, а форма - це розташування змСЦстовних елементСЦв у певнСЦй послСЦдовностСЦ, а також особлива впорядкованСЦсть структури (характернСЦ для поезСЦi атрибути мови: ритм, рима, строфСЦка й т.д.) [32,c.126].
ВзаСФмини форми й змСЦсту в перекладСЦ художнСЦх текстСЦв.
Для теорСЦi перекладу аналСЦз дСЦалектичного взаСФмозвязку форми й змСЦсту маСФ велике практичне значення, тому що вСЦдкриваСФ можливостСЦ перекладацькоi практики, зокрема, перекладу художнСЦх творСЦв. АналСЦз лСЦтератури в галузСЦ теорСЦi й практики перекладу показуСФ, що питання художнього перекладу являють собою певну складнСЦсть, тому що бСЦльшою мСЦрою залежить вСЦд мови нСЦж публСЦцистика, до того ж у силу специфСЦки жанру необхСЦдно передати в перекладСЦ не тСЦльки змСЦст, але й ритмСЦко-мелодСЦйну й композицСЦйно-структурну сторону оригСЦналу. В розглядСЦ людськоi комунСЦкацСЦi, мови й перекладу простежуСФться два пСЦдходи: парадигма трансляцСЦйна, лСЦнСЦйна, механСЦстична й парадигма дСЦалогСЦчна, нелСЦнСЦйна, дСЦятельнСЦстна [20, с.7].
МеханСЦстична парадигма, багато в чому вСЦдображаюча мСЦфологСЦю наiвного користувача мови, розглядаСФ комунСЦкацСЦю як обмСЦн текстами й СЦнформацСЦСФю, кодуСФмоi за допомогою стабСЦльноi системи за обчислювальними правилами. З погляду дСЦятельнСЦстноi парадигми, текст СЦ СЦнформацСЦя створюються, знову (рекурентно) створюються й реСЦнтерпретуються в ходСЦ постСЦйноi дСЦалогСЦчноi взаСФмодСЦi комунСЦкантСЦв.
ПостСЦйно вСЦдтворюються й спСЦввСЦдношення комунСЦкативних дСЦй учасникСЦв спСЦлкування, тобто, мова. Мова не СФ набором одиниць СЦ правил дСЦй з ними: метафора уречевлення текстСЦв, слСЦв СЦ iхнСЦх елементСЦв при розглядСЦ комунСЦкацСЦi як процесу поступаСФться мСЦсцем розгляду одиниць мови як дСЦй комунСЦкантСЦв. ЗрозумСЦло, теоретичнСЦ моделСЦ перекладу будь-якоi орСЦСФнтацСЦi
РЖмовСЦрно, для одержання моделСЦ перекладу, бСЦльш адекватно наближеноi до реальностСЦ язиковоi дСЦяльностСЦ, необхСЦдний антиномСЦчний пСЦдхСЦд, що враховуСФ дСЦалектику реальних протирСЦч у мовСЦ. Опис же процесу перекладу тексту як жорстко заданого алгоритму правил вибору граматичних СЦ лексичних засобСЦв - вСЦдповСЦдностей мовСЦ оригСЦналу в мовСЦ перекладу - залишаСФ за рамками теоретичноi конструкцСЦi множина аспектСЦв, включених у реальне язикове СЦснування. ЖиттСФва ситуацСЦя мовних контрастСЦв (зокрема, переклад припускаСФ не стСЦльки просте зСЦставлення тексту оригСЦналу й тексту перекладу на предмет адекватностСЦ, точностСЦ й СЦнших мСЦфологСЦзованих критерСЦiв, скСЦльки багатогранну дСЦяльнСЦсть язикових субСФктСЦв, що здСЦйснюють це зСЦставлення [59,c.100].
Як у процесСЦ створення мономовного тексту, так СЦ в процесСЦ перекладу дСЦяльнСЦсть мовного субСФкта визначаСФться:
а) антиномСЦСФю, дСЦалогСЦчною взаСФмодСЦСФю наявноi СЦнтенцСЦi (комунСЦкативного намСЦру) СЦ прогнозованоi СЦнференцСЦi (комунСЦкативних наслСЦдкСЦв);
б) низкою факторСЦв, що впливають на вибСЦр засобСЦв висловлення або перекладу.
Граматична дСЦя як частина мовноi й комунСЦкативноi дСЦяльностСЦ також формуСФться у взаСФмодСЦi цих факторСЦв [31,c.6].
Граматична форма розглядаСФться нами не як СФдиномоментне дискретне утворення, а як процес СЦ результат вибору в рамках граматичноi дСЦi.
Фактично, звичнСЦ для повсякденноi свСЦдомостСЦ граматичнСЦ форми СФ не чим СЦншим, як письмовою фСЦксацСЦСФю повторюваних мовних дСЦй (тобто, мовних дСЦй, язикування, якщо дослСЦвно перевести термСЦн У.Матурани languaging) [87,c.6].
Триваючий у часСЦ процес зявляСФться як упредметнений результат. НасправдСЦ ж реальнСЦсть мовноi дСЦяльностСЦ представляСФ нам картину постСЦйного вибору з СЦсторично й контекстуально обумовлених можливостей.
НавСЦть якщо ми не розглядаСФмо процес проголошення форми як фонетичного слова, процес вибору як перевага одного з можливих шляхСЦв спостерСЦгаСФться в численних фактах хезитацСЦi, самовиправлення, перефразовування, перепопиту й т.СЦн. [31,c.43]. У часовСЦй довжинСЦ висловлення видСЦляСФмСЦ точки вибору, у яких можливий шлях подальшого його руху як би розгалужуСФться. Саме тут видний не жорсткий вибСЦр за правилами, а процес дСЦалогу - з реальнСЦстю й зСЦ спСЦврозмовником, тобто, з комунСЦкативним середовищем, з контекстом. ТраСФкторСЦя вибору нагадуСФ дСЦю атракцСЦi в математичному розумСЦннСЦ (теорСЦя катастроф, теорСЦя хаосу, синергетика), що перешли в лСЦнгвСЦстику як метафора [1, c.22-23].
СпСЦввСЦдношення СЦнтенцСЦi мовця й прогнозованоi СЦнференцСЦi слухаючого при цьому змСЦнюСФться СЦз часом. До моменту вживання форми СЦнтенцСЦя переважаСФ над прогнозованою СЦнференцСЦСФю. ПСЦсля вживання СЦнтенцСЦя поступаСФться мСЦсцем СЦнференцСЦi (уже не прогнозованоi, а реально здСЦйснюваноi) СЦ СЦнтерпретацСЦi [98, c.109-110].
У проц
Copyright © 2008-2013 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение