Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?енням тропа, його контекстуальним значенням СЦ значеннями СЦнших слСЦв тексту [49,c.108]. Тропи - це стилСЦстично маркСЦрованСЦ слова або вираження, що називають обСФкт або його властивСЦсть не по тим особливостям, якСЦ йому властивСЦ за самою його сутнСЦстю, а за тими асоцСЦацСЦями, якСЦ вони викликають. В основСЦ тропа лежить зСЦставлення поняття, представленого в традицСЦйному вживаннСЦ лексичноi одиницСЦ, СЦ поняття переданого цСЦСФю же одиницею в художньому мовленнСЦ при виконаннСЦ спецСЦальноi стилСЦстичноi функцСЦi. РЖнакше кажучи, це якесь зСЦставлення двох понять, якСЦ представляються близькими в якомусь вСЦдношеннСЦ [40,c.69].
Одним з найпоширенСЦших видСЦв тропа СФ метафора
У лСЦнгвСЦстику метафора прийшла з риторики, де вона розцСЦнювався як засСЦб образотворчого мовлення й естетики. Давньогрецький фСЦлософ СЦ вчений Аристотель - перший, хто розглянув у своiх працях поняття метафори. У класичнСЦй риторицСЦ метафора була представлена в основному як вСЦдхилення вСЦд норми - перенесення СЦменСЦ одного предмета на СЦншСЦй. ЦСЦль даного перенесення - або заповнити лексичну лакуну (номСЦнативна функцСЦя), або "прикрасити" мовлення, переконати (головна мета риторичного мовлення).
ДалСЦ проблема метафори вийшла з ведення риторики й перемСЦстилася в лСЦнгвСЦстику. Так зявилася порСЦвняльна концепцСЦя метафори. ВСЦдповСЦдно до цСЦСФi версСЦi метафора - це образотворче переосмислення "звичайного" найменування. Метафора представлялася як сховане порСЦвняння [78,c.258].
ТеорСЦя порСЦвняння стверджувала, що метафоричне висловлення повязане з порСЦвнянням двох або бСЦльше обСФктСЦв.
ПСЦзнСЦше в 19-20 столСЦттСЦ з виникненням семантичноi теорСЦi мови порСЦвняльна точка зору зазнала серйозноi критики. Головними опонентами цСЦСФi точки зору були Дж.Серль СЦ М.Блек. Дж.Серль стверджував, що метафора повязана з вербальною опозицСЦСФю або взаСФмодСЦСФю двох семантичних змСЦстСЦв - а саме, метафорично вжитого вираження й навколишнього буквального контексту [11,c.207]. М. Блек був одним з перших, хто чСЦтко обТСрунтував наступне положення: "У рядСЦ випадкСЦв було б бСЦльш правильно казати, що метафора саме створюСФ, а не виражаСФ подСЦбнСЦсть". У вСЦдповСЦдь порСЦвняльноi теорСЦi метафори М.Блек, а за ним СЦ багато СЦнших дослСЦдникСЦв, зайнялися розробкою так називаноi теорСЦi семантичноi взаСФмодСЦi. Вони також вСЦдзначали, що метафора не розкриваСФ подСЦбнСЦсть, а скорСЦше створюСФ його. Вона розкриваСФ подСЦбнСЦсть мСЦж речами, якСЦ до цього нСЦкому не спадало на думку порСЦвнювати [16,c.77].
В 20 столСЦттСЦ на тлСЦ розвитку нових напрямкСЦв метафора стаСФ для лСЦнгвСЦстики в цСЦлому деяким обСФднуючим феноменом, дослСЦдження якого кладе початок розвитку когнСЦтивноi науки. Однак до останнСЦх десятилСЦть 20 столСЦття, коли проблема статусу метафори в концептуальнСЦй теорСЦi стала привертати особливу увагу лСЦнгвСЦстСЦв, дослСЦдження на цей рахунок носили випадковий характер СЦ не видСЦлялися в окремСЦ обТСрунтованСЦ теорСЦi. Детальному розгляду метафори як способу мислення в рамках когнСЦтивноi лСЦнгвСЦстики присвячена робота Э. Макормака "КогнСЦтивна теорСЦя метафори", у якСЦй вСЦн даСФ визначення метафорСЦ як якомусь пСЦзнавальному процесу.
За Э. Макормаком причиною виникнення метафори СФ зСЦставлення семантичних концептСЦв, у значнСЦй мСЦрСЦ непорСЦвнянних, людським розумом шляхом певних органСЦзованих операцСЦй [68,c.109]. З одного боку, метафора припускаСФ наявнСЦсть подСЦбностСЦ мСЦж властивостями ii семантичних референтСЦв, оскСЦльки вона повинна бути зрозумСЦла, а з СЦншого боку - вСЦдмСЦнностСЦ мСЦж ними, тому що метафора покликана створити якийсь новий змСЦст. Постановка питання про концептуальну метафору дала поштовх дослСЦдженням у сферСЦ розумових процесСЦв людини. Це навело дослСЦдникСЦв на те, що метафора - це насамперед вербалСЦзований прийом мислення про свСЦт. Даною проблематикою займалися такСЦ лСЦнгвСЦсти 70-х - 80-х рокСЦв як А. ХСЦлСЦ, Р. ХарСЦс, А. ОртонСЦ, Р. Рейнолде й багато СЦнших. НайбСЦльше чСЦтко концептуальна теорСЦя метафори сформульована у Дж. Лакофа й М. Джонсона [27,c.89]. Вони описали концептуальну метафору як перетинання знань про одну концептуальну галузь в СЦншСЦй концептуальнСЦй галузСЦ.
У художньому творСЦ образнСЦсть може бути виявлена не тСЦльки на рСЦвнСЦ окремого слова, але й словосполучення, речення, строфи, абзацу й навСЦть цСЦлого тексту. Засобами створення такоi образностСЦ СФ метафори, символи, алегорСЦi й деякСЦ СЦншСЦ тропи, наприклад:
Jetzt war auch ihr Gesicht im Licht, es lief ber die Schultern und die Brust, gelb, wie der Schein von WachskerzenтАж
СвСЦтло збСЦгало по плечах СЦ грудям, жовте, як полумя восковоi свСЦчСЦ....
ОбразнСЦсть завжди вСЦдрСЦзняСФться СЦндивСЦдуальнСЦстю й втСЦлюСФться в першу чергу в образному словСЦ. Тому деякСЦ сучаснСЦ дослСЦдники тексту, наприклад, А.Б. АнСЦкСЦна, пропонують слово вважати найменшою семантичною одиницею художнього тексту, у якСЦй концентруСФться особистий змСЦст, неповторнСЦ СЦндивСЦдуальнСЦ особливостСЦ бачення миру й вСЦдбиття його художником.
В.Г. Гак, характеризуючи емоцСЦйнСЦ контексти, пропонуСФ розрСЦзняти мовне вираження емоцСЦй СЦ повСЦдомлення про них, при цьому останнСФ подСЦляСФ на зображення й опис [16,c.66-69].
Звичайно, цей подСЦл досить умовний, однак вСЦн допомагаСФ в систематизацСЦi мовних уявлень емоцСЦй.
Мовне вираження емоцСЦй оформляСФться емоцСЦйно-оцСЦнною лексикою й експресивним синтаксисом: емотивнСЦ речення, реприза, стилСЦстичнСЦ повтори, парцеляцСЦя й СЦнше [29,c.105].
Опис емоцСЦй досягаСФться використанням у мовСЦ дСЦСФслСЦв почуттСЦв СЦ вСЦдносин (любити, подобатися). НайбСЦльшу варСЦативнСЦсть, СЦ отже можливостСЦ, одержуСФ зображення емоцСЦй через опис
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение