Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
вСЦдносини мСЦж мСЦкроодиницями тексту, але не на мСЦжтекстовСЦ вСЦдносини. При цьому еквСЦвалент розумСЦвся як постСЦйна рСЦвнозначна вСЦдповСЦднСЦсть, як правило не залежне вСЦд контексту [74, с.10--11].
Дуже важливе значення, повязане з динамСЦчною еквСЦвалентнСЦстю - це комунСЦкативна ситуацСЦя. Якщо для Дж. Кетфорда вирСЦшальним (СЦ, мабуть, СФдиним) критерСЦСФм еквСЦвалентностСЦ СФ семантичний критерСЦй спСЦввСЦднесеностСЦ СЦз предметною ситуацСЦСФю, то в Ю. Найди на перший план висуваСФться наявнСЦсть у процесСЦ перекладу двох комунСЦкативних ситуацСЦй СЦ необхСЦднСЦсть погодженостСЦ вторинноi комунСЦкативноi ситуацСЦi з первинною [56,c.79].
ЗрозумСЦло, настанова на одержувача не вичерпуСФ тих прагматичних вСЦдносин, якСЦ характеризують комунСЦкативну ситуацСЦю. Мабуть, найбСЦльш слабкою ланкою в запропонованСЦй Ю. Найдою дефСЦнСЦцСЦi еквСЦвалентностСЦ СФ неяснСЦсть самого статусу даного поняття. СправдСЦ, виникаСФ питання: що ж таке еквСЦвалентнСЦсть - СЦдеальний конструкт або поняття, що вСЦдбиваСФ реальну практику перекладу? У визначеннСЦ постулюСФться не тотожнСЦсть реакцСЦй, а iхня подоба. У такий спосСЦб створюСФться враження, що мова йде про реальну перекладацьку практику. Але тодСЦ виникаСФ питання про те, яка ступСЦнь подоби СФ необхСЦдною й достатньою для того, щоб уважати данСЦ тексти еквСЦвалентними один одному. КомунСЦкативна еквСЦвалентнСЦсть (СЦменована також текстовою й перекладацькою еквСЦвалентнСЦстю) визначаСФться Г. Йегером як вСЦдношення мСЦж текстами, що СЦснуСФ в тих випадках, коли обидва тексти збСЦгаються по своiй комунСЦкативнСЦй цСЦнностСЦ, або, СЦншими словами, здатнСЦ викликати однаковий комунСЦкативний ефект. ОстаннСЦй розумСЦСФться як передача адресатовСЦ певного розумового змСЦсту. РЖншими словами, комунСЦкативна еквСЦвалентнСЦсть - це вСЦдношення мСЦж текстом вихСЦдною мовою й текстом мовою перекладу, що виникаСФ в тих випадках, коли при переходСЦ вСЦд оригСЦналу до кСЦнцевого тексту зберСЦгаСФться або залишаСФться СЦнварСЦантною споконвСЦчна комунСЦкативна цСЦннСЦсть тексту [85, с.87].
Визначення Г. Йегера коштовне насамперед тим, що воно повною мСЦрою включаСФ в розгляд таку важливу для перекладу категорСЦю, як текст. Автор визначення правильно звертаСФ увагу на звязок таких понять, як "еквСЦвалент" СЦ "СЦнварСЦант". Саме СЦнварСЦантнСЦсть певних властивостей оригСЦналу (у цьому випадку його "комунСЦкативноi цСЦнностСЦ") забезпечуСФ еквСЦвалентнСЦсть кСЦнцевого тексту вихСЦдному. Вище, розглядаючи рСЦзне розумСЦння сутностСЦ перекладу, ми дорСЦкали Г. Йегера в максималСЦзмСЦ через те, що вСЦн розглядав повне збереження комунСЦкативноi цСЦнностСЦ оригСЦналу як онтологСЦчну характеристику перекладу. Що ж стосуСФться пропонованого iм визначення еквСЦвалентностСЦ, то воно, на наш погляд, може вважатися цСЦлком виправданим з тим, зрозумСЦло, СЦстотним застереженням, що мова йде не про усереднену характеристику реальноi перекладацькоi практики, а про ii СЦдеальний еталон [85,c.69]. Якщо в наведених вище визначеннях поняття еквСЦвалентностСЦ зявляСФться перед нами в недиференцСЦйованому виглядСЦ, то в роботах СЦнших авторСЦв основний натиск робиться на варСЦативнСЦсть цього поняття, на СЦснування рСЦзних видСЦв СЦ аспектСЦв еквСЦвалентностСЦ.
Так, наприклад, В. Колер уважаСФ, що поняття еквСЦвалентностСЦ набуваСФ реального сенсу лише в тому випадку, коли уточнюСФться вид або тип еквСЦвалентних вСЦдносин мСЦж текстами. Саме по собСЦ поняття еквСЦвалентностСЦ, на його думку, постулюСФ лише наявнСЦсть якихось вСЦдносин мСЦж вихСЦдним СЦ кСЦнцевим текстами [64,c.167] НедиференцСЦйована вимога еквСЦвалентностСЦ, пропонована до перекладу, беззмСЦстовна, оскСЦльки залишаСФться неясним, у якому саме вСЦдношеннСЦ переклад повинен бути еквСЦвалентним оригСЦналу.
Вид еквСЦвалентностСЦ уточнюСФться шляхом вказСЦвки на тСЦ аспекти, у яких застосовуСФться це нормативне поняття. РЖншими словами, мова йде про тСЦ конкретнСЦ властивостСЦ оригСЦналу, якСЦ повиннСЦ бути збереженСЦ в процесСЦ перекладу. В. Колер розрСЦзняСФ наступнСЦ пять видСЦв еквСЦвалентностСЦ:
1) денотативну, що передбачаСФ збереження предметного змСЦсту тексту (у перекладацькСЦй лСЦтературСЦ воно йменуСФться "змСЦстовною СЦнварСЦантСЦстю" або СЦнварСЦантнСЦстю плану змСЦсту;
2) конотативну, що передбачаСФ передачу конотацСЦй тексту шляхом цСЦлеспрямованого вибору синонСЦмСЦчних мовних засобСЦв (у перекладацькСЦй лСЦтературСЦ звичайно ставиться до стилСЦстичноi еквСЦвалентностСЦ);
3) текстуально-нормативну (textnormative Aquivalenz), орСЦСФнтовану на жанровСЦ ознаки тексту, на мовнСЦ СЦ язиковСЦ норми (у перекладацькСЦй лСЦтературСЦ також часто фСЦгуруСФ пСЦд рубрикою "стилСЦстичноi еквСЦвалентностСЦ");
4) прагматичну, що передбачаСФ певну установку на одержувача (у перекладовСЦднСЦй лСЦтературСЦ також СЦменуСФться "комунСЦкативною еквСЦвалентнСЦстю");
5) формальну, орСЦСФнтовану на передачу художньо-естетичних, каламбурних, що СЦндивСЦдуалСЦзують СЦ СЦнших формальних ознак оригСЦналу [64,c.186-191].
Достоiнством релятивСЦстського пСЦдходу до еквСЦвалентностСЦ СФ, на наш погляд, те, що вСЦн ураховуСФ багатомСЦрнСЦсть СЦ багатограннСЦсть процесу перекладу. В. Колер правий, вСЦдзначаючи, що еквСЦвалентнСЦсть СФ нормативним, а не дескриптивним поняттям. У перелСЦку видСЦв еквСЦвалентностСЦ, що вСЦн наводить, знаходять своСФ вСЦдображення нормативнСЦ вимоги, пропонованСЦ до перекладу. ДеякСЦ СЦз цих вимог частково суперечать один одному. У них проявляються "парадокси перекладу". В. Колер виходить СЦз припущення, що в шкалСЦ цСЦнностей, якими оперуСФ перекладач, СЦснують лише змСЦннСЦ величини. Щоразу, перекладаючи текст повнСЦстю або який-небудь СЦз його сегментСЦв, перекладач знаходиться перед зав
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение