Аналiз художнього твору на уроках читання у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
? репродуктивного характеру. Ускладненим варiантом такого типу i вибiркове читання, повязане з пошуком невеликих частин тексту, обiднаних тематично.
Бiльш складним i вибiркове читання, в основi якого лежить пiдбiр матерiалу, повязаного з причинно-наслiдковими вiдносинами, а також такий, що вимагаi порiвняння фактiв, узагальнення. Наприклад, учнi пiдбирають матерiал, щоб довести, якою вони собi уявляють певну дiйову особу, чому вона так вчинила тощо.
Вибiркове читання ефективно використовуiться з метою розвитку творчоi уяви дiтей, iх мовлення i памятi. Тому воно застосовуiться в комплексi з iншими видами робiт, зокрема зi складанням плану (пункт плану - це речення з тексту), з iлюструванням (учнi малюють i пiдбирають з тексту пiдпис до свого малюнка), зi складанням характеристики героя (пiдбирають матерiал, що характеризуi певну сторону поведiнки дiйовоi особи, мотиви ii поведiнки), з розкриттям iдеi твору (пiдбирають потрiбнi рядки) тощо.
Вiдповiдь на запитання своiми словами, поряд з вибiрковим читанням - найбiльш поширений вид роботи з текстом, що дозволяi розвивати вмiння мислити з приводу прочитаного, оцiнювати дiйових осiб, спiввiдносити життiвi картини, зображенi автором, з iдеiю твору i т. д.
В методичнiй лiтературi визначенi критерii, якi доцiльно ставити до запитань тексту i в цiлому до такого виду роботи над твором, як вiдповiдь учнiв на запитання. Перш за все, запитання повиннi бути цiлеспрямованi i ставитися в певнiй системi. Послiдовнiсть запитань зумовлена цiльовою установкою вчителя. Якщо вчитель ставить за мету допомогти учням у розумiннi мотивiв поведiнки героiв у пiдсумку пiдвести дiтей до розумiння iдеi твору, то i запитання повиннi носити причинно-наслiдковий характер. Поряд з запитаннями причинно-наслiдкового характеру, використовуються i запитання, що вимагають лише вiдтворити текст.
Як переконуi шкiльна практика, досить результативним i i такий вид роботи з текстом, як постановка запитань самими учнями.
Цьому необхiдно навчити дiтей.
По-перше, щоб учнi свiдомо ставили своi запитання, вчитель аналiзуi своi запитання або тi, якi данi у пiдручнику: чому те або iнше запитання поставлене, про кого або про що в ньому йде мова, з яких слiв найчастiше починаються запитання, якi запитання найбiльш цiкавi, найбiльш важкi тощо.
РЖ одночасно вчитель показуi, як потрiбно вiдповiдати на запитання, використовуючи текст. По-друге, вчитель звертаi увагу учнiв на саму технiку постановки запитання до тексту, тобто на операцiйну сторону роботи. Так перш нiж поставити запитання, потрiбно уважно прочитати текст, спробувати уявити дiючих осiб; якщо потрiбно, то видiлити частину, до якоi буде поставлене запитання. На початковому етапi робота виконуiться колективно i носить навчаючий характер, видiляються найбiльш вдалi запитання, зясовують, чому вони цiкавi або невдалi.
Необхiдно особливо пiдкреслити важливiсть цiлеспрямованого навчання постановцi запитань, що охоплюють всi сторони твору, i зокрема художньо-зображувальнi засоби мови.
РЖлюстрування тексту використовуiться в двох варiантах: словесне i графiчне. Вони мають велике значення для розвитку творчоi уяви учнiв i при правильному використаннi створюють сприятливi умови для чiткого вiдтворення учнями життiвих картин, зображених письменником у творi.
Словесне малювання - своiрiдний i досить складний вид роботи, що вимагаi чiткого вiдтворення картини з допомогою слiв. Для того щоб словесно намалювати картину, учню необхiдно добре знати текст: обстановку в якiй здiйснюються подii, зовнiшнiй вигляд дiючих осiб iх, характернi особливостi. Все це необхiдно для графiчного малювання, але словесне малювання вимагаi ще i точного вибору слiв.
РЖлюстрування може бути використане вчителем з рiзною метою: як основа при складаннi плану, при пiдготовцi до переказу, для уточнення обстановки, в якiй вiдбуваються подii тощо. Таким чином, iлюстрування може супроводжувати який-небудь вид роботи з текстом, або бути i самостiйним. Приклад використання iлюстрування як самостiйного виду роботи: вчитель пропонуi намалювати словесну або графiчну картину до уривку тексту, що найбiльше сподобався, i пiдiбрати до неi слова автора.
Графiчному i словесному iлюструванню тексту необхiдно послiдовно вчити.
Починати доцiльно зi спiвставленнi iлюстрацii, яка дана в книзi, з тим уривком тексту, який вiдповiдаi малюнку художника. Учнi переконуються в тому, що художник передаi в картинi те найбiльш характерне, що пiдкреслюi письменник в героi, природi i т. д.
Словесна картина статична. Помилка багатьох школярiв полягаi в тому, що вони статичне зображення пiдмiнюють динамiчним i в однiй картинi зливаються декiлька, тим самим словесне малювання пiдмiнюють переказом.
Невiдiмним елементом аналiзу кожноi частини твору повинна стати словникова робота. Уточнення лексичного значення слiв допомагаi прояснити змiст, включаi вiдтворюючу уяву дiтей, допомагаi уяснити авторське ставлення до зображуваних подiй.
Працюючи з текстом, учитель маi чiтко поставити те комунiкативне завдання, яке й визначатиме особливiсть сприйняття його школярами [24].
Пiд комунiкативним завданням у цьому випадку слiд розумiти те, де, коли, з якою метою буде використана отримана з тексту iнформацiя. Якщо вчитель ставить завданням спонукати учнiв до пошуку необхiдних вiдомостей, до збагачення знань (пiзнавальна функцiя), то воно може бути конкретизоване в
