Аналiз художнього твору на уроках читання у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
едньому рiвнi учнi при виборi твору проявляють скорiше iнтуiтивну чуйнiсть, нiж розумiння якостi художнього зображення, то на цьому рiвнi учнi не тiльки без помилково у всiх випадках вiддають перевагу бiльш художньому твору, але i роблять крок у бiльш глибоке розумiння його образноi сторони. Поряд iз зображувальною дiйснiстю вони оцiнюють i саме зображення, вiдмiчаючи найбiльш доступнi iх розумiнню елементи майстерностi письменника, зупиняючись на найбiльш яскравих iенах, образних висловлюваннях, прагнуть розгадати iх художнiй смисл.
У дослiдженнях О.РЖ.Нiкiфоровоi, Л.Н.Рожиноi та iнших вчених вивчалися психологiчнi особливостi сприймання i оцiнки молодшими школярами лiтературних героiв. Було встановлено два типи вiдносин до лiтературних героiв [20]:
- емоцiйне, яке складаiться на основi конкретного оперування
- образними узагальненнями;
- iнтелектуально-оцiнне, у якому учнi використовують моральнi
- поняття на рiвнi елементарного аналiзу.
Вказанi два типи вiдносин знаходяться у певнiй залежностi вiд особливостей аналiзу та узагальнення дiтьми свого життiвого досвiду.
Згiдно даних О.РЖ.Нiкiфоровоi, молодшi школярi в аналiзi власного життiвого досвiду проявляють два рiвнi:
а)емоцiйно-образнi узагальнення;
б)елементний аналiз (для даного рiвня характерне опанування абстрактними поняттями).
Вiкова динамiка розумiння художнього твору взагалi i дiйових осiб у тому числi може бути представлена як деякий шлях вiд спiвпереживання конкретному герою, спiвчуття йому, до розумiння авторськоi позицii i далi до узагальненого сприймання художнього свiту i усвiдомлення свого до нього ставлення, до осмислення впливу твору на своi власнi установки. Але пройти цей шлях молодшому школяру пiд силу тiльки за допомогою дорослого, вчителя. У звязку з цим завдання вчителя можна визначити як необхiднiсть [17]:
- разом з дiтьми прояснити i закрiпити iх первиннi читацькi
- враження;
- допомогти уточнити i усвiдомити субiктивне сприймання твору,
- зiставивши його з обiктивною логiкою i структурою твору.
При цьому вчителевi треба памятати, що рiвнi читацькоi зрiлостi учнiв першого - другого класiв i третього - четвертого класiв суттiво вiдрiзняються.
Учнi першого i другого класiв не можуть самостiйно, без допомоги дорослого усвiдомити iдейний змiст твору: дiти цього вiку не можуть за описом вiдтворити в уявi образ ранiше невiдомого предмету, а сприймають його тiльки на емоцiйному рiвнi: "страшно", "смiшно"; читач шести i семи рокiв не усвiдомлюi, що в художньому творi вiдтворюiться не реальна дiйснiсть, а ставлення автора до реальноi дiйсностi, тому ними не вiдчуваiться авторська позицiя, а значить, i не помiчаiться форма твору. Читач цього рiвня пiдготовки, не може оцiнити вiдповiднiсть змiсту i форми.
Учнi третього i четвертого класiв вже набули деякого читацького досвiду, iх життiвий досвiд став бiльшим, i вже накопичений деякий лiтературний i життiвий матерiал, який може бути свiдомо узагальнений. У цьому вiцi дитина, з однiii сторони, починаi вiдчувати себе окремою особистiстю, з другоi - розлучаiться з дитячим егоцентризмом. Вона вiдкрита для спiлкування, готова "почути" спiвбесiдника, спiвчувати йому. Як читач вона проявляi себе вже на бiльш високому рiвнi [17]:
- здатний самостiйно усвiдомити iдею твору, якщо композицiя його не ускладнена i ранiше обговорювався твiр схожоi структури;
- уява достатньо розвинута для того, щоб за описом вiдтворити не бачений ранiше обiкти, якi для його опису використанi засвоiнi мовнi засоби;
проявляiться спiвпереживання автору, тобто дитина розрiзняi власну читацьку позицiю i позицiю автора;
- без сторонньоi допомоги може усвiдомити формальнi ознаки твору, якщо ранiше у своiй читацькiй дiяльностi вже спостерiгала схожi образотворчо-виразнi прийоми;
- таким чином, учень може вiдчувати задоволення вiд сприйняття форми, помiтити i оцiнити випадки вiдповiдностi змiсту i форми.
- У цьому вiцi зявляiться нова тенденцiя в читацькiй дiяльностi: дитина не задовольняiться тiльки чуттiвою, емоцiйною реакцiiю на прочитане, вона прагне для себе логiчно пояснювати те, що читаi; все, що читаiться, повинно бути обовязково зрозумiле iй.
- Однак ця тенденцiя поряд з позитивною стороною маi i негативну: все, що незрозумiле, просто не читаiться у текстi. Ненавченому читачу важко прикладати зусилля до розкриття "коду твору", i поступово через цю причину розвиваiться читацька емоцiйна глухота, коли за словом не виникаi образ, уявлення або настроi. Читати стаi нецiкаво i нудно, читацька дiяльнiсть починаi гаснути, людина дорослiшаi, але читачем не стаi.
- РОЗДРЖЛ II. МЕТОДИКА ЧИТАННЯ ТА АНАЛРЖЗУ ХУДОЖНРЖХ ТВОРРЖВ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
- 2.1 Етапи роботи над художнiм твором
- Визначаючи напрямки роботи над художнiм твором i ii основнi етапи, вчитель керуiться освiтньо-виховними завданнями урокiв класного читання, специфiкою художнього твору як твору мистецтва i особливостями сприймання художнього твору молодшими школярами.
- Художнiй твiр - це складне цiле, в якому всi його компоненти (iдейно-тематична основа, композицiя, сюжет, зображувальнi засоби) взаiмодiють мiж собою. У творi образ не статичний, вiн даний в розвитку. У процесi розвитку сюжетноi лiнii твору, образ розкриваiться перед читачем рiзнобiчно. Дана особливiсть вимагаi починати роботу над твором з цiлiс