Аналiз художнього твору на уроках читання у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
лення, збуджують мислення, розвивають його швидкiсть та гнучкiсть.
Лiтературнi твори, що читають учнi початкових класiв, мiстять багато порiвнянь, епiтетiв та метафор, iх завжди слiд мати на увазi при пiдготовцi до уроку.
Для того, щоб допомогти учневi чiтко уявити змальовану письменником картину, потрiбно розтлумачити змiст виразiв, пояснити iх у взаiмозвязку та залежностi.
Учням потрiбно показати, що кожне слово в творi розкриваi певну картину. Письменники ретельно добирають слова, щоб скласти яскравi образи. Слова живуть, беруть активну участь у створеннi картини.
Робота над мовою художнiх творiв у початкових класах починаiться з виховання у дiтей чуйного , уважного ставлення до слова. Потрiбно не упускати жодноi нагоди для роботи над художнiми засобами.
Робота над порiвняннями пiд час аналiзу художнього твору не повинна зводитись лише до логiчного пояснення окремих виразiв. Потрiбно побудувати роботу так, щоб в учня склалися в уявi образ, картина. Наприклад, читаючи вiрш тАЮОсiннi листя" Н.Забiли, попросити уявити собi картину листопаду. тАЮТихенько-тихенько летить рiзнобарвне листячко. Дмухнув вiтерець i розкрутилося листя. На що воно схоже? Хто бачив цю красу? розкажiть". Дiти, розповiдаючи, порiвнюють листопад у парку з карнавалом красивого вбрання i танцю. Розглядати художнi слово потрiбно не iзольовано, а в контекстi.
У будь-якому художньому порiвняннi i субiктивний елемент. Робота над художнiми засобами не повинна навязуватись дiтям. У початкових класах формуiться вмiння вiдчувати красу слова, розумiти, яку, яку художню функцiю воно виконуi у твору, та вмiння оперувати ним у власному мовленнi [Додаток 2].
Робота над художнiми засобами диктуiться необхiднiстю глибше проникнути в задум твору i служить доказом того, що змiст твору не iснуi без його втiлення в образи, якi передаються словами, словосполученнями, реченнями, будовою твору. Виявлення ж образних засобiв покликане служити базою для розширення словникового запасу. Учнiв слiд заохочувати до того, щоб знайденi ними художнi прийоми i засоби використовувалися в усних переказах, вносилися до створюваних ними речень-вiдповiдей на запитання, вводилися до пунктiв плану. Набуте при читаннi повинно переноситися в мовлення дiтей, ставати елементом iх мовленнiвого арсеналу.
Отже, можна видiлити такi основнi прийоми роботи:
- Виявлення у творi образних слiв.
- Пояснення значення слiв та образних висловiв, виявлених у
- текстi самими учнями або вказаних учителем.
- Словесне малювання, складання образу за питаннями учителя.
- Використання образних деталей у переказi, оповiданнi, в
- письмовому творi.
- Спецiальнi вправи на добiр порiвнянь, епiтетiв, метафор.
Таким чином, у початкових класах робота над словом i складовою частиною аналiзу художнього твору.
Учнi практично ознайомлюються не тiльки з комунiкативною, але й естетичною функцiiю мови. Це забезпечуi повноцiнне сприймання художнього твору та розвиваi мовлення.
Оскiльки на уроках читання вивчаються твори рiзних жанрiв, слiд розглянути i особливостi методики аналiзу творiв кожного з цих жанрiв.
Оповiдання
Оповiдання - це невеликий художнiй твiр. Художнiй тому, що в ньому даiться словесний малюнок подiй, повязаних з життям i дiяльностi людей, або словесне описуiться природа.
Словесне змалювання виявляiться у тому, що в оповiданнi читач знаходить опис зовнiшностi героя, його поведiнки героя, його поведiнки. Завдяки цьому створюiться загальне уявлення про дiйову особу.
Так, читач чiтко уявляi одяг Ганнусi, коли ознайомлюiться з твором цiii ж назви (автор - В.Нестайко), бо у ньому i такi рядки: тАЮУ зозулястiй шубцi з капором i в бiлих валянках".
У художньому творi справдi художньо змальовано картини природи. Навколишня природа надiляiться такими рисами, якi властивi людям. У цьому переконують приклади. У творi О.Буцень тАЮЧи i зима?" перша частина починаiться словами: тАЮБув холодний осiннiй ранок. Визирнуло сонце з-за хмари, скоса кинуло промiнцi на землю. Зазирнув один з них у нiрку до староi черепахи, розбудив ii". Справдi , цiкаво: тАЮсонце визирнуло", тАЮпромiнець зазирнув, розбудив". Незвичайно. У повсякденному життi так не говорять. Але ж так намальовано схiд сонця. У цiй незвичностi малюнка - сутнiсть художнього вiдтворення природи.
Оповiдання, представленнi в читанках для 2-4 класiв, умовно подiляються на двi групи: оповiдання, у яких дiють люди, та оповiдання про природу i дiяльнiсть у нiй людей. Першу з них при початковому ознайомленнi з твором варто читати самому вчителевi. Другу - можна доручати учням, але не ранiше як у 3 класi. Твори, насиченнi драматичними подiями ( а це переважно оповiдання про людей), краще сприймаються у голосному прочитуваннi. Оповiдання про природу, якi не мають виразного емоцiйного змiсту, припустiмо давати дiтям для мовчазного первинного читання.
Аналiз частин оповiдання доцiльно вести так, щоб самi дiти приходили до вiдповiдних оцiнок поведiнки персонажiв, висловлювали своi ставлення до описуваних подiй, не вiдхиляючи можливостi застосування питання, що спонукають дiтей до репродуктивноi вiдповiдi, слiд ширше застосовувати запитання, якi змушують учнiв думати, порiвнювати, зiставляти, оцiнювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярi по-рiзному оцiнюють героiв. Не рекомендуiться одразу i виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцiнку вчитель ще встигне