Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?. Якби усСЦ люди були причетнСЦ до неi, тодСЦ РЖсуса Христа не розСЦпнули б. [54, 203-217].
ОсвСЦчена публСЦка, що слухала Апостола Павла в АфСЦнах, складалася не лише з епСЦкурейцСЦв. Серед слухачСЦв були ще СЦ тСЦ, хто дотримувався СЦдей фСЦлософСЦв-стоiкСЦв. (Деян. 17, 18 - 21). РЗх переконання були дещо ближчСЦ Павлу, в порСЦвняннСЦ з поглядами епСЦкурейцСЦв. КосмологСЦя, онтологСЦя СЦ теологСЦя стоiкСЦв несли в собСЦ СЦдею явно вираженого монСЦзму. Стоiки стверджували, що у свСЦтСЦ пануСФ Бог, який повнСЦстю СЦманентний, тождествен цьому свСЦту. РЖ хоча для Павла Бог зовсСЦм не СЦманентний свСЦту, Творець не тождествен усСЦСФi сукупностСЦ своiх творСЦнь, а коштуСФ незмСЦрно вище за тварного свСЦт, вСЦн у своiй промовСЦ в ареопагу охоче процитував поета-стоiка Арата, друга Зенона, коли говорив про СФдиного Бога: Ми РЗм живемо СЦ рухаСФмося СЦ СЦснуСФмо, як СЦ деякСЦ з ваших поетСЦв говорили: ми Його СЦ рСЦд (Деян. 17, 28).[2, 123].
Для Апостола Павла важливо було виявити характерне для грецького духу станСЦ активного пошуку. РелСЦгСЦйна СЦнтуiцСЦя пСЦдказувала iм, що невСЦдомий Бог, що ще не вСЦдкрився iм, СЦснуСФ. Але вони не змогли наблизитися до самоi постановки проблеми богопознания. Саме тому глибина язичницькоi фСЦлософськоi мудростСЦ померкнула перед глибиною мудростСЦ апостола Павла, насиченоi духом християнського одкровення.
Апостол Павло бачив своСФ призначення в тому, щоб простягати руку кожному, хто був готовий прийняти у своСФ серце живого Бога СЦ тим самим залучитися до мудростСЦ вищого порядку.
ВСЦн виразно усвСЦдомлював, що вСЦрянин в Христа не потребуСФ фСЦлософськоi мудростСЦ, якщо та не наближаСФ його до Бога, не служить справСЦ богопознания.
.9 ЗвСЦдки бере початок мСЦстицизм
КорСЦнь слова мСЦстицизм походить вСЦд грецького слова Myein, що означаСФ тримати вуста зСЦмкнутими. У бСЦльш строгому змСЦстСЦ слова мСЦстицизм СФ вчення про можливСЦсть СЦ здСЦйснення СФдностСЦ або СФднання людини з вищим Божественним початком. Для староЗаповСЦтного вчення СЦ релСЦгСЦйного досвСЦду мСЦстицизм як злиття з Богом був немислимий. ВСЦдповСЦдно до Старого ЗаповСЦту, людина лише подСЦбна Сущому, але не СФдиносутнСЦй Йому. У Новому ЗаповСЦтСЦ сподСЦвання староЗаповСЦтних мСЦстицизм початок здСЦйснюватися: Слово стало плоттю (Ин 1:14). В ХристСЦ з волСЦ Божоi переборена абсолютна трансцендентнСЦсть Творця. Отож, апостол Павло, СФврей, проповСЦдуСФ коринтянам науку, в якСЦй одному чоловСЦковСЦ, якого представлено як СЦсторичну особу, приписано такСЦ ознаки, якСЦ СФ властивими тСЦльки БоговСЦ: Вмер за нашСЦ грСЦхи.Апостол Павло, перш нСЦж посилатися на цей фрагмент, взятий СЦз кериТСми, заздалегСЦдь вказав на його вагоме значення щодо ВСЦдкуплення. Отже, вСЦдкупити може тСЦльки Бог: а тут апостол Павло сповСЦщаСФ цСЦлком впевнено, що також СЦ вСЦра в РЖсуса може врятувати людину.[3, 98].
Якого ж роду мСЦстика апостола Павла?
Його мСЦстика вСЦдповСЦдно повинна була б спрямовуватися до СФднання людини з Богом як з першоосновою буття. Проте цього не вСЦдбуваСФться. Апостол Павло жодного разу не говорить про СФднання з Богом або про буття в Богу. Таким чином, вища СЦ нижча мСЦстика накладаються один на одного. У Павла немаСФ мСЦстики СФднання з Богом, СФ лише мСЦстика СФднання з Христом, завдяки якСЦй людина СЦ вступаСФ в спСЦлкування з Богом. [47, 266-268].
Основна думка мСЦстики ап. Павла звучить так: я есмь в Христу; у нСЦм я переживаю себе як СЦстота, що вСЦльна вСЦд цього чуттСФвого, грСЦшного СЦ скороминущого свСЦту СЦ вже належить свСЦту перетвореному; у НСЦм я набуваю упевненостСЦ у воскресСЦннСЦ; у НСЦм я есмь дитя Божого.
Виняткова своСФрСЦднСЦсть цСЦСФi мСЦстики полягаСФ ще СЦ в тому, що буття в Христу представляСФться в нСЦй як вмирання СЦ воскресання з Христом, завдяки якому людина звСЦльняСФться вСЦд грСЦха СЦ Закону, здобуваСФ Дух Христов СЦ отримуСФ упевненСЦсть у воскресСЦннСЦ. [52, 292].
ВСЦдсутнСЦсть у вченнСЦ ап. Павла безпосереднього мСЦстичного вСЦдношення вСЦрянина до Бога тим бСЦльше вражаюче, що, кажучи про те, що вСЦрянин маСФ Дух, вСЦн не проводить ясноi вСЦдмСЦнностСЦ мСЦж Духом Божим СЦ Духом Христовим. МСЦсця, де тСЦ, хто в Христу, називаються носСЦями Духу Христова, змСЦнюються такими мСЦсцями, де ап. Павло нагадуСФ iм, що вони мають Дух Божий. [47. 291].
Висновки до роздСЦлу 2
Хоча ап. Павло так легко ототожнюСФ мСЦж володСЦнням Духом Христовим СЦ володСЦнням Духом Божим, проте буття в Христу зовсСЦм не стаСФ у нього буттям в Богу, що, здавалося б, напрошуСФться само собою. РЖ це настСЦльки своСФрСЦдно, що усСЦ виклади вчення ап. Павла або не помСЦчають цСЦСФi вСЦдсутностСЦ мСЦстики буття в Богу, або не усвСЦдомлюють ii значення. Хоча в Посланнях Павла жодного разу не говориться про буття вСЦрянина в Богу, хочеться вСЦрити, що його мСЦстика буття в Христу кСЦнець кСЦнцем все-таки дорСЦвнюСФ мСЦстицСЦ буття в Богу.
Спираючись на цСЦ слова ДСЦянь апостолСЦв, Адольф Дейсман, наприклад, вважаСФ за можливе визнати у ап. Павла висхСЦдну до дохристиянсько-СЦудейськоi думки мСЦстику буття в Богу, навколо якоi що виросла з переживання на шляху в Дамаск мСЦстика буття в Христу розташовуСФться як зовнСЦшнСФ коло навколо внутрСЦшнього. У дСЦалектицСЦ взаСФмозв'язку богослов'я СЦ фСЦлософСЦi ми зробили акцент на фСЦлософСЦю. ПроаналСЦзувавши рСЦзнСЦ фСЦлософськСЦ школи ми можемо, в проблематицСЦ цСЦСФi роботи, говорити тСЦльки про такий фСЦлософський напрям, який пов'язаний з Тео СЦ христоцентризмом, направляючим людини до Бога. Усе СЦншСЦ фСЦлософськСЦ школи уводять людину вСЦд Нього СЦ ведут людину до загибелСЦ. Ап. Павло проповСЦдував саме таку фСЦлософСЦю, побудовану на РДвангельських СЦстинах, фСЦлософСЦю, ставшу на ВСЦрному шляху, визначеними точками Альфа СЦ Омега, - ВСЦрному шляху до Христа! А вСЦд Нього до ТрСЦйцСЦ. До Бога прийти мо