Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В°ннях (Гал 1, 13; РЖ Кор 15, 9; Фил 3, 6). ССЦм дияконСЦв було обрано для допомоги апостолам, щоб вони служили бСЦдним СЦ вдовам. Серед усСЦх вирСЦзнявся диякон Стефан, який чинив чуда СЦ знамення серед народу (ДСЦян. 6, 8). Це стало причиною завистСЦ СЦ нагодою для зведення на нього наклепу. Стефана приведено на суд до СинедрСЦону. Там вСЦн проголосив проповСЦдь, яка для нас видаСФться дивною СЦ, може, й нудною, але для тодСЦшнСЦх СФвреiв вона звучала досить промовисто. Почав ii диякон СЦз розповСЦдСЦ про Авраама СЦ Мойсея, а тодСЦ перейшов до оповСЦдей про МесСЦю, закСЦнчив свою проповСЦдь жорстокими, але справедливими словами: Ви завжди противитесь ДуховСЦ Святому, як вашСЦ батьки, так СЦ ви! (ДСЦян. 7, 51), СЦ, пСЦдвСЦвши погляд вгору, додав: Ось бачу вСЦдчинене небо, СЦ Сина Людського, що по БожСЦй правицСЦ стоiть! (ДСЦян. 7, 56). По цих словах його було побито камСЦнням. Савло був при цьому, вСЦн стерСЦг одежу вбивць Стефана. ПСЦсля цСЦСФi подСЦi почалися гонСЦння на цСЦлу Церкву, що змусило ii розсСЦятись по ПалестинСЦ, а звСЦдти й по цСЦлСЦй СЦмперСЦi. Таким чином, Церква вСЦдкрилася для язичникСЦв, якСЦ з радСЦстю ii прийняли.
Ревний щодо старозавСЦтнього закону, Савл береться сам переслСЦдувати Церкву. Але це стало початком його навернення. ПавловСЦ, для того щоб могло розпочатись його внутрСЦшнСФ самозцСЦлення, треба було спершу осудити СЦ знищити самого себе. Навернення змСЦнило все його подальше життя. [13, 156]. Вихований бСЦля нСЦг ГамалСЦiла, Савл серцем СЦ душею належав до секти фарисеiв. Вихований ревними СЦудеями, вСЦн з перших крокСЦв виявив себе затятим супротивником християнства СЦ гонителем перших християн. ВСЦн вважав РЖсуса самозванцем СЦ бачив в дСЦяльностСЦ його послСЦдовникСЦв загрозу для СЦудаiзму.
.3 Духовне переродження та Апостольске служСЦння
Глибока впевненСЦсть у власнСЦй слушностСЦ спонукала його переслСЦдувати християн в РДрусалимСЦ та в СЦнших мСЦстах. Савл бере в садукеiв дозвСЦл увязнювати всСЦх учнСЦв та послСЦдовникСЦв Христа, що жили в Дамаску, одному з найбСЦльших юдейських центрСЦв. Його твердСЦ СЦ непохитнСЦ переконання змСЦнились завдяки чудесному зявленню самого Бога.
По дорозСЦ до Дамаску з Павлом СЦ з його супутниками стаСФться дивна подСЦя. УсСЦ побачили свСЦтло, але лише Павло чСЦтко чув слова, зверненнСЦ лише до нього. Савле, Савле! Що ти женеш Мене?. Павло впав на землю й вСЦдповСЦв: Хто Ти, Господи?. РЖ отримав вСЦдповСЦдь: Я - РЖсус, якого ти женеш, але важко йти проти рожен - встань, СЦди до мСЦста СЦ буде сказано тобСЦ, що тобСЦ потрСЦбно зробити....(ДСЦян. 9, 5), [5; 123-125].
Господь зявився йому, СЦ в одну мить нещадний переслСЦдувач перетворився на вСЦрного учня. Савл встав, але усе навколо нього було темно. Дивне бачення зникло, але разом з ним для погляду Савла померкнуло СЦ саме сонце. ВСЦн був слСЦпий. ПереляканСЦ супутники узяли його за руку СЦ повели до Дамаску. ОслСЦплих Савла привели в Дамаск, де до нього з'явився АнанСЦя, якому РЖсус Христос повелСЦв повернути тому зСЦр СЦ хрестити його, щоб той смог сповСЦщати СЦм'я Господа перед народами СЦ царями СЦ постраждати за Нього. ПСЦсля прибуття в мСЦсто його вСЦдвели в будинок РЖуди. Там з борошном в душСЦ, в слСЦпотСЦ, в тСЦлесних стражданнях, в розумовому збудженнСЦ, без iжСЦ СЦ пиття, Савл пролежав три днСЦ, а блиск свСЦтла, що уразило його, постСЦйно предносился перед його темними очима, СЦ звуки того голосу, що докоряСФ, все ще лунали в його вухах. НСЦхто не може сказати, що переживала його душа в цСЦ три днСЦ. НарештСЦ, буря його душевного стану знайшла полегшення в молитвСЦ, СЦ потСЦм до нього прийшов один з християн, шанований усСЦма, СЦ навСЦть СЦудеями, АнанСЦя, якому Господь з'явився в баченнСЦ СЦ вСЦдкрив, що цей безжальний гонитель буде обраною посудиною, щоб сповСЦщати СЦм'я Христово перед язичниками, царями СЦ синами РЖзраiлю. РЖ Я покажу йому, скСЦльки вСЦн повинен постраждати за СЦм'я МоСФ, - говорив Господь. Добрий АнанСЦя, такий, що побоювався спочатку йти до вСЦдомого усСЦм кровожерному гонителевСЦ, не зволСЦкав довше. ВСЦн увСЦйшов до будинку РЖуди, СЦ звернувся до страждальника з дорогим вСЦтанням, як до брата, СЦ, поклавши руки на його затемненСЦ очСЦ, велСЦв йому встати, дивитися СЦ бути наповненим Святим Духом. РЖ негайно як би луска вСЦдпала вСЦд очей Савла, СЦ раптом вСЦн прозрСЦв СЦ, вставши, хрестився, СЦ, прийнявши iжСЦ, змСЦцнився.
ПровСЦвши декСЦлька днСЦв в суспСЦльствСЦ АнанСЦi, який, поза сумнСЦвом, своСФю бесСЦдою пСЦдбадьорив дух його СЦ виклав йому начатки християнських СЦстин, Савл абсолютно вСЦдродився духовно СЦ вСЦдчув себе абсолютно СЦншою людиною. МСЦж його колишнСЦм СЦ справжнСЦм лягла непрохСЦдна безодня. Йому розплющилися очСЦ на суть речей, СЦ тепер до подиву бачив, що все те, в чому вСЦн вважав свою славу СЦ свою велич, було вСЦджилим дрантям СЦ пСЦтьмою порСЦвняно з СЦстинним свСЦтлом гнаного християнства. Оправившись вСЦд душевного СЦ тСЦлесного потрясСЦння, вСЦн вСЦдразу ж виступив проповСЦдником СФвангелСЦя, СЦ в Дамаських синагогах вражалися усСЦ, як цей лютий гонитель християнства тепер вдохновенно проповедовал про Христа. Але душа Савла була розбита СЦ вимагала тривалСЦшоi втСЦхи. РЖ ось Савл, подСЦбно до великих старозавСЦтних праведникСЦв, вСЦддалився з Дамаску в АравСЦю, де СЦ пробув близько трьох рокСЦв. ТСЦльки пСЦсля цього тривалого перебування в пустелСЦ, Савл знову повернувся в Дамаск, СЦ там почав проповСЦдь про Христа. Павло прийняв хрещення й декСЦлька рокСЦв провСЦв на самотСЦ й у молитвах. ПСЦсля пережитого Павло кардинально змСЦнився. Найперше вСЦн почав проповСЦдувати у синагогах (ДСЦян. 9, 20), проповСЦдувати не фСЦлософСЦю чи богословя, але Особу РЖсуса Христа, Котрого зустрСЦв.Основна причина його перемСЦни пСЦсля зустрСЦчСЦ з Христом - внутрСЦшнСЦй конфлСЦкт, який виник у результатСЦ отримання освСЦти. РЖс