Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В±ираСФмо перший напрям.
Наш методологСЦчний пСЦдхСЦд по дифференцСЦацСЦi фСЦлософсоi та богословськоi форм предявлення Божоi истини Апостолом Павлом базуСФться на смисловому аналСЦзСЦ картини МСЦкельанджело БуанарротСЦ Сотворення Адама [Додаток № 1]. ЦентральнСЦй и кульмСЦнацСЦйний простСЦр картини сфокусований у мСЦсцСЦ бажаного дотику пальцСЦв рук Бога та Адама. Цей невеликий СЦ поки ще вСЦльний простСЦр великоi духовноi напруги, яка концентруСФться вСЦд великоi Божоi любовСЦ до людини СЦ вСЦльноi СЦнтенцСЦi людини в свободому виборСЦ свого шляху до Бога. В цьому сенсСЦ, все те, що написав Апостол Павло в свiх посланнях, ми змСЦстовно росподСЦлимо в двух напрямках: все те, що дозволяСФ осмислити шлях вСЦд Бога до людини, пСЦдпадатиме пСЦд назву богословя; а те, що змСЦстовно супроводжуСФ СЦ освСЦчуСФ шлях людини до Бога визначемо як фСЦлософСЦю.
У даннСЦй роботСЦ ми розглянемо послання збереженнСЦ у новому заповСЦтСЦ не тСЦльки як богословськСЦ, але СЦ як фСЦлософськСЦ працСЦ Апостола як мислителя. Бо СЦ фСЦлософСЦя на вищому сакральному рСЦвнСЦ виступаСФ як премудрСЦсть БожСЦя. РЖ, звичайно, фСЦлософСЦя Апостола Павла виступаСФ як частина його Богословя. Розглядаючи фСЦлософськСЦ погляди та СЦдеi Апостола Павла, ми повиннСЦ бачити в них свСЦтло божественноi СЦстини. РЖ в них прописанСЦ присутнСЦсть мСЦстичноi, сакральноi складовоi. Можна говорити СЦ про те, що Апостол . Павло стояв не тСЦльки у витоках створення церкви, як особливого СЦнституту. Вона творилася на каменСЦ. А камСЦнь сей - РЖСЦсус Христос. РЖ стоячи на цих пСЦдвалинах, вСЦн створював спецСЦфСЦчну фСЦлософСЦю, яка базуСФться на РДвангельских СЦстинах, вказуючи людинСЦ точний смисловий шлях до Бога, проявлений в рацСЦоналнСЦй формСЦ фСЦлософського занння.
Апостол Павло багато мСЦсця в своiх посланнях придСЦлив саме людинСЦ. ВСЦн продовжив та вдосконавливо розробив на новому, бСЦльш глубокому рСЦвнСЦ, старозавСЦтну СЦдею про диалектику взаемозвязку в рамках цСЦлСЦсноi людини ii складових: людини зовнСЦшньоi, та людини внутрСЦшньоi [Додаток № 2 ]. Його фСЦлософСЦя була направлена на те, щоб людина зовнСЦшня, через прийняття РДвнгельських СЦстин, якСЦ представленСЦ в рацСЦональнСЦй формСЦ, оптимально, через самовиховання, трансформувалась в людину внутрСЦшню СЦ побачила очами серця щлях до Бога [Додаток № 3 ]. В своему посланнСЦ КорСЦнфянам Апостол вказуСФ: Тому ми не сумуСФмо; але якщо зовнСЦшня наша людина СЦ тлСЦСФ, то внутрСЦшнСЦй з дня на день оновлюСФться. РЖ тСЦльки вона розумСЦСФ, що видиме тимчасово, а невидиме вСЦчно (2Кор.4:16-18) [Додаток № 4 от подонка до монаха].
Мета дослСЦдження складаСФться в обгрунтуваннСЦ методологСЦчного пСЦдходу про виявлення суттСФвих пСЦдвалин, вСЦдрСЦзняючих фСЦлософСЦю Апостола Павла вСЦд його богословя. ДослСЦдити, як фСЦлософСЦя Апостола Павла допомагаСФ цСЦлСЦснСЦй людинСЦ обрати шлях дл Бога.
ОбСФкт дослСЦдження: змСЦст послань Апостола Павла в iх диалектичному взаСФмозвязку фСЦлософськоi та богословськоi складових.
Предметом дослСЦдження СФ фСЦлософСЦя Апостола Павла як СЦнтелектуального СЦнструмента дСЦi на людей, iх самовиховання та пошук оптимального шляху до Бога особливо в середовищСЦ язСЦчникСЦв.
Методи дослСЦдження обумовлюються фундаментальними засадами фСЦлософського аналСЦзу СЦ включають СЦсторичний, феноменальний пСЦдхСЦд, принципи обСФктивностСЦ й системностСЦ, цСЦлСЦстностСЦ та розвитку, а також концепцСЦСЦ класичних теорСЦй.
ПоСФднання описового, СЦсторичного, психологСЦчного структурного пСЦдходу даСФ можливСЦсть розгляду фСЦлософСЦСЦ Павла та його вплив на вСЦру, культуру, сСЦмью, цивСЦлСЦзацСЦю.
При вивченнСЦ багатьох питань по темСЦ ФСЦлософСЦя Апостола Павла ми спиралися на работи Святе Письмо, ОтцСЦв Вселенськоi Церкви, Послання самого апостола Павлa, твору РЖларСЦона Киiвського, книги БлаженнСЦшого "адимира, Митрополита Киiвського та всСЦСФi Украiни, А. Бадью, О. Меня, Л. Морриса, У. Баркли, Д. Лэдда, Д. Боша, Ф. М. Достоевского, А. Швейцер, П. О. Флоренский., С.С. Гогоцького, В. П. Жижченко, К. Барта та СЦн.
Теоретичне СЦ практичнее значення дослСЦдження. АналСЦзуСФться вплив фСЦлософСЦi Павла на сучастну сiтуацiю у свiтi та людину в цiлому та взаСФмодСЦя фСЦлософСЦi з сучастною фСЦлософСЦСФю та вплив СЦi на людей та на суспСЦльство. Робота розширюСФ релСЦгСЦСФзнавче знання, створюСФ передумови для глибшого й всебСЦчного вивчення апостольскоi фСЦлософСЦСЦ, причин зростання СЦнтересу до релСЦгСЦi в сучасному суспСЦльствСЦ.
Результати роботи можуть використовуватися при регулюваннСЦ мСЦжнацСЦональних конфлСЦктах на релСЦгСЦйному тлСЦ, зняття протирСЦч СЦ свСЦтськоi культури та СЦнше.
ОтриманСЦ результати можуть виступати методологСЦчними пСЦдвалинами подальшого вивчення взаСФмодСЦi релСЦгСЦi з рСЦзними роздСЦлами фСЦлософСЦi та теологСЦчними сферами.
РоздСЦл 1. ЖиттСФвий шлях апостола Павла
Насамперед, я хотСЦла би розповСЦсти про чинники, якСЦ сприяли Савлу стати Апостолом Павлом.
Ми маСФмо памятати про взаСФмовСЦдносини мСЦж середовищем, у якому Павло народився та зростав, СЦ глобальним контекстом, до якого вСЦн пСЦзнСЦше належав. ВСЦн походив з дуже конкретноi СЦ територСЦально обмеженоi культури безперечно, з меншини, якою СЦ СФ народ РЖзраiлю та його традицСЦя. ВСЦра й спосСЦб життя як СЦ нинСЦ чСЦтко вирСЦзняли iх серед оточення. РЖ результат цього мСЦг бути двоякий: або висмСЦювання, яке могло спричинити нетерпимСЦсть, або захоплення, яке проявлялося у певнСЦй симпатСЦi. Конкретними прикладами цСЦСФi двоякостСЦ можуть слугувати, наприклад, з одного боку гостра думка Цицерона, який зневажав iхню релСЦгСЦю СЦ навСЦть мСЦсто РДрусалим, а з СЦншого - ЮлСЦй Цезар, який офСЦцСЦйно визнав особливСЦ права юдеiв, про що згадуСФ СЦсторик Йосиф ФлавСЦй.
Тому не ди