Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?но, що й Павла оцСЦнювали двояко та суперечливо. Так чи СЦнак, два чинники пСЦдтримували його ревнСЦсть. Перший - це грецька, а радше еллСЦнСЦстична культура, яка пСЦсля Александра Великого стала спСЦльним надбанням щонайменше схСЦдного Середземноморя та Близького Сходу, увСЦбравши багато елементСЦв культур тих народСЦв, що традицСЦйно вважалися варварськими. Плутарх писав, що Александр наказав, аби всСЦ розглядали весь свСЦт як свою батькСЦвщину СЦ, що не треба бСЦльше розрСЦзняти анСЦ грека, анСЦ варвара.[11; 234]. Другим чинником були полСЦтична й адмСЦнСЦстративна структура Римськоi РЖмперСЦi, яка гарантувала мир СЦ стабСЦльнСЦсть, обСФднуючи територСЦi нечуваного розмСЦру.
РЖ все ж таки, навСЦть СЦсторична СЦ культурна ситуацСЦя тих часСЦв не могла не вплинути на його вибСЦр СЦ на його дСЦяльнСЦсть. Дехто називав Апостола Павла людиною трьох культур, зважаючи на його юдейське походження, його грецьку мову СЦ його статус civis romanus римського громадянина, про що свСЦдчить латинське походження його СЦменСЦ. Згадаймо також фСЦлософСЦю стоiкСЦв, яка була панСЦвною за часСЦв Павла СЦ яка вплинула, хай навСЦть у непрямий спосСЦб, на християнство. Через це маСФмо пригадати фСЦлософСЦв-стоiкСЦв, як от Зенон СЦ Клеант, Сенека СЦ ЕпСЦктет: найкоштовнСЦшСЦ скарби iхнього гуманСЦзму й мудростСЦ були природно сприйнятСЦ християнством. За часСЦв Павла мала мСЦсце криза традицСЦйноi релСЦгСЦi, принаймнСЦ, в його мСЦфологСЦчних ба навСЦть цивСЦльних аспектах. ПСЦсля ЛукрецСЦя, який у полемСЦцСЦ за пСЦвстолСЦття до цього винСЦс вирок тодСЦшнСЦй традицСЦйнСЦй релСЦгСЦi, фСЦлософ Сенека, виходячи далеко за будь-яку зовнСЦшню обрядовСЦсть, навчав, що Бог поруч СЦз вами, вСЦн з тобою, вСЦн у тобСЦ (Листи до ЛуцилСЦя, 41, 1). Так само, коли Павло звертаСФться до аудиторСЦi епСЦкурейських фСЦлософСЦв СЦ стоiкСЦв афСЦнського Ареопагу, вСЦн буквально каже: Бог не живе у рукотворних храмах... у Ньому бо живемо, рухаСФмося й СЦснуСФм (ДСЦян. 17, 24-28). Зауважимо також, що багато язичницьких культСЦв обходилися без офСЦцСЦйних храмСЦв СЦ розвивалися у приватних мСЦсцях, що пСЦдтримувалися iхнСЦми послСЦдовниками. Тому не дивно, що християнськСЦ зСЦбрання, як знаСФмо з послань Павла, також вСЦдбувались у приватних будинках.
Отже, пСЦдсумуСФмо: неможливо належним чином зрозумСЦти святого Павла, не умСЦстивши його як на тогочасному юдейському, так СЦ язичницькому тлСЦ. В такий спосСЦб його особа постаСФ в СЦсторичному СЦ духовному зростаннСЦ. Для всього християнства апостол Павло СФ одним з найбСЦльших зразкСЦв, вСЦд якого всСЦ ми багато чого маСФмо навчитися. РЖ це мета Року Святого Павла: вчитися у святого Павла, вивчати вСЦру, вивчати Христа.[11; 456].
.1 Духовне становлення Святого Апостола Павла (Савла)
Як вважають дослСЦдники, Апостол народився в мСЦстечку ТарсСЦ КСЦлСЦкСЦйському (Мала АзСЦя), в СЦудейськСЦй родинСЦ, яка мала римське громадянство. Носив СЦудейське СЦмя Савл СЦ римське - Павло. Вчився в РДрусалимСЦ, чудово знав Старий ЗаповСЦт, володСЦв грецькою мовою. Був ревним прихильником СЦудаiзму.
ВСЦдповСЦдальнСЦсть за виховання синСЦв покладалося насамперед на iхнСЦх батькСЦв. РЖзраiльськСЦ батьки дуже дбали про виховання своiх синСЦв.
Якщо дитина походила з багатоi родини, тодСЦ раб(педагог) водив дитину до кантора СЦ потСЦм забирав ii додому, а також носив прилади до занять. Коли дитинСЦ виповнювалося десять рокСЦв, наука ставала серйознСЦшою СЦ вимогливСЦшою, розпочиналося знайомство з усним Законом. Роки навчання у школСЦ дали своi плоди, тому, набагато пСЦзнСЦше, майбутнСЦй Апостол народСЦв часто звертаСФться до науки про Закон Старого ЗавСЦту, в певних моментах вСЦн критикуСФ його: тАж так то заповСЦдь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю (Рим. 7, 10). МайбутнСЦй Апостол говорить, що християни, як дСЦти Божоi благодатСЦ, умерли для Закону тСЦлом Христовим, щоб належати СЦншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плСЦд БоговСЦ (Рим. 7, 4). [3, 67-71].
Багато СЦзраiльтян проживало поза межами своСФi батькСЦвщини, але в своiх осередках, спСЦльнотах вони старалися зберегти звязок зСЦ своiми предками СЦ в такий спосСЦб навчати своiх дСЦтей. ТСЦсний звязок, який пСЦдтримували СЦзраiльськСЦ родини з батькСЦвщиною, давав iм можливСЦсть зберегти СЦ втримати майбутнСЦ поколСЦння у вСЦрностСЦ РЖзраiлевСЦ. Цей характер, риса народу, допомСЦг йому вижити в рСЦзних ситуацСЦях, мСЦж рСЦзними народами, племенами, СЦдеологСЦями, нацСЦями СЦ народностями.
Чи навчався Савло в унСЦверситетСЦ в ТарсСЦ - цього не знаСФмо. З деяких послань можемо ствердити, що вСЦн знав, на вСЦдмСЦну вСЦд грекСЦв, якСЦ не цСЦкавилися СЦзраiльським свСЦтом, античний свСЦт СЦ навСЦть використовував окремСЦ цитати. В 17 роздСЦлСЦ ДСЦянь Апостольських вСЦн говорить у своiй проповСЦдСЦ в Ареопагу: У ньому бо живемо, рухаСФмося й СЦснуСФм, як деякСЦ з наших поетСЦв сказали: Бо й ми з його роду (ДСЦян. 17, 28). А це означаСФ, що Павло знав поета ЕпСЦменСЦда, який жив пятсот рокСЦв перед ним, СЦ Арата з КСЦлСЦкСЦi (315-245 р. до Р. Хр.). Також Апостол згадуСФ про афСЦнського письменника Менандра (349-291 р. Р. Хр.), який прославився своiми комедСЦями. ПСЦзнСЦше Апостол Павло використуСФ у першому посланнСЦ до КорСЦнтян його вислСЦв: Не дайте себе обманути: лихСЦ розмови псують добрСЦ звичаi (Кр. 15, 33). З цього випливаСФ, що майбутнСЦй Апостол не тСЦльки вивчав звичаi СЦ культуру СЦзраiльського народу, але також вСЦльно спСЦлкувався зСЦ своiми ровесниками. [34, 78-81].
.2 Боротьба Савла с народженням христианства
Батьки висилають свого сина Савла пСЦсля закСЦнчення студСЦй у ТарсСЦ до РДрусалима. З ДСЦянь Апостольських довСЦдуСФмося про особливу, всСЦма поважану людину в РДрусалимСЦ - Гамалиiла. Гамалиiл був начальником СинедрСЦону СЦ духовним вождем свого народу впродовж останнСЦх десяти