Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?динках при живих батьках, цивСЦльнСЦ браки, втрата СЦдеалу невинностСЦ, раннСФ СЦ безладне статеве життя та СЦншСЦ мерзенностСЦ. Як з таким вантажом йти до Бога? РЖ Ап. Павло даСФ чСЦткСЦ вСЦдповСЦдСЦ.
.6 Вчення о любовСЦ
Головним етичним принципом у взаСФминах з Богом повинна бути любов до Нього. РЖ полюби Господа Бога твого!... - цю заповСЦдь Старого ЗавСЦту й РЖсус поставив на чолСЦ всього Свого Вчення (Мк 12:28-34).
Любов до Бога - це, зокрема, потяг до Нього: потяг до зустрСЦчСЦ, спСЦлкування, Злиття. Злиття з Отцем Небесним СФ Вищою СЦ КСЦнцевою Метою. Без любовСЦ-потягу до Нього Мета не досяжна.
Але якщо лСЦствиця духовного життя будуСФться на смиренностСЦ, то увСЦнчуСФться вона тСЦСФю з них, що бСЦльше усСЦх (1Кор.13,13) СЦ якою СЦменуСФться Сам Бог (1РЖн.4,6), - Любовю. ВсСЦ СЦншСЦ властивостСЦ новоi людини СФ лише ii властивостями, ii проявами. До неi призиваСФ Бог людину, що вСЦруСФ вона обСЦцяна у ХристСЦ. Щиросердечна любов (РЖуд.19,1; 1Кор.2, 14). Вона виникаСФ, коли метою подвигу ставиться розвиток у собСЦ почуття любовСЦ. Вона СФ дар Духа Святого. Апостол Павло писав: Любов Божа вилилася в серця нашСЦ Духом Святим, даним нам (Рим.5, 5). Тобто це любов - духовна, вона - сукупнСЦсть досконалостСЦ (Кол.3, 14). Таким чином, любов святих - це не звичайне земне почуття, не результат цСЦлеспрямованих зусиль, але СФ дарунок Духа Святого СЦ як такий переживаСФться, СЦ виявляСФться зовсСЦм СЦнакше, нСЦж навСЦть самСЦ пСЦднесенСЦ земнСЦ почуття. Апостол Павло любов, радСЦсть, свСЦт (Гал.5; 22) називаСФ як першСЦ плоди Духа. Ця близькСЦсть Божа, за законом духовним, обумовлюСФться ступенем смиренностСЦ, що здобуваСФться християнином. [25, 14]. Ми маСФмо розум Христа - говорить апостол Павло (1Кор. 2, 16). Серце новоi людини здатне переживати такСЦ стани, про якСЦ коротко сказано: Не бачило те око, не чуло вухо, СЦ не приходило те на серце людинСЦ, що приготував Бог люблячим Його (1Kop. 2, 9). Апостол Павло пише навСЦть: НинСЦшнСЦ тимчасовСЦ страждання нСЦчого не вартСЦ у порСЦвняннСЦ з тою славою, що вСЦдкриСФться в нас(Рим. 8, 18).Любов нСЦколи не минаСФ, хоч СЦ пророцтва скСЦнчаться, СЦ мови замовкнуть... (1 Кор 13, 1-8). Любов хай буде нелицемСЦрна! Ненавидьте злу, прихиляйтеся до добра! Будьте братолюбнСЦ один до одного з нСЦжнСЦстю!... (Рим 12:9-10).
ГСЦмн любовСЦ. Ви чули нинСЦ в Апостольському читаннСЦ дивну мову святого апостола Павла про любов. НСЦхто як вСЦн не мСЦг так говорити про любов: вСЦн явив нам СЦстинну суть любовСЦ, ii безмСЦрне значення. Якщо я говорю мовами людськими СЦ ангельськими, а любовСЦ не маю, то я - мСЦдь дзвСЦнка або кСЦмвал звучний (1 Кор. 13, 1).
Якщо маю всяке пСЦзнання СЦ усю вСЦру, так що можу СЦ гори переставляти, а не маю любовСЦ, - те я нСЦщо (ст. 2).
РЖ якщо я роздам увесь маСФток моСФ СЦ вСЦддам тСЦло моСФ спалювання, а любовСЦ не маю, то немаСФ менСЦ в тому нСЦяк користСЦ (ст. 3).
Любов долготерпит, милосердствуСФ, любов не заздрить, любов не звеличуСФться, не гордиться, не безчинствуСФ, не шукаСФ свого, не дратуСФться, не мислить зла, не радСЦСФ неправдСЦ, а сорадуется истине1 (ст. 4-6).
Любов долготерпит.
Любов милосердствуСФ.
Любов не заздрить.
Любов не звеличуСФться, не гордиться.
Любов не безчинствуСФ.
Любов не шукаСФ свого. Любов довСЦрлива, як довСЦрливСЦ дСЦти, про яких Господь РЖсус Христос сказав, : Якщо не звернетеся СЦ не будете як дСЦти, не увСЦйдете до Царства Небесного (Мф. 18, 3). Любов усьому вСЦрить, вона не пСЦдозрюСФ людей в брехнСЦ, в зрадСЦ.
Любов не дратуСФться.
Любов не мислить зла, не радСЦСФ неправдСЦ, а сорадуется СЦстинСЦ.
Любов усе покриваСФ, усьому вСЦрить, усього сподСЦваСФться, усе переносить (ст. 7).
Любов усе переносить.
Любов нСЦколи не перестаСФ, хоча СЦ пророцтва припиняться, СЦ мови замовкнуть, СЦ знання скасуСФться(ст. 8).
Бо ми частково знаСФмо, СЦ частково пророкуватимемо(ст. 9).
Коли ж настане досконале, тодСЦ те, що частково, припиниться (ст. 10).
Коли я був немовлям, то по-младенчески говорив, по-младенчески мислив, по-младенчески мСЦркував; а як став чоловСЦком, то залишив дитяче(ст. 11). Тепер ми бачимо як би крСЦзь тьмяне скло ворожильний, тодСЦ ж лицем до особи. Тепер знаю я частково, а тодСЦ пСЦзнаю, подСЦбно як я пСЦзнаний (ст. 12).
А тепер перебувають цСЦ три: вСЦра, надСЦя, любов; але любов з них бСЦльша(ст. 13). [26, 18-26].
.7 Таiнство священства
Тож СЦдСЦть, СЦ навчСЦть всСЦ народи,
христячи iх в РЖм'я Отця,
СЦ Сина, СЦ Святого Духа ...
МатвСЦя 28:19
Священство СФ Таiнство, в якому правильно обрана людина (у СФпископа, або пресвСЦтера, або диякона) через архиСФрейське рукопокладання отримуСФ благодать Святого Духа для священного служСЦння ЦерквСЦ ХристовСЦй. Це таiнство здСЦйснюСФться тСЦльки над особами, яких обирають СЦ посвячують у священнослужителСЦ.
СтупенСЦв священства три: диякон, пресвСЦтер (священик) СЦ СФпископ (архиСФрей). Той, хто посвячуСФться на диякона, отримуСФ благодать служити при здСЦйсненнСЦ таiнств. Той, хто посвячуСФться на священика (пресвСЦтера), отримуСФ благодать здСЦйснювати таiнства. Той, хто посвячуСФться на СФпископа (архиСФрея), отримуСФ благодать не тСЦльки здСЦйснювати таiнства, але й посвячувати СЦнших для здСЦйснення таiнств. Таiнство священства СФ установлення божественне. Св. апостол Павло свСЦдчить, що Сам Господь РЖсус Христос настановив одних апостолами, СЦнших пророками... СЦнших пастирями та вчителями, на довершення святих, на дСЦло служСЦння, для створення ТСЦла Христового (Еф. 4, 11-12). Апостоли, здСЦйснюючи це таiнство, з натхнення Духа Святого, через покладання рук висвячували на дияконСЦв, пресвСЦтерСЦв СЦ СФпископСЦв. Про обрання СЦ рукопокладання самими св. апостолами перших дияконСЦв говориться у книзСЦ ДСЦянь апостольських: РЗх поставили перед апостолСЦв, СЦ цСЦ (апостоли), помолившись, пок