Послання апостола Павла в iх дСЦалектичному взаСФмозвтАЩязку фСЦлософськоi та богословськоi складових
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
жна тСЦльки через Мене!
РоздСЦл 3. ФСЦлософСЦя Апостола Павла в його посланнях
ОсобистСЦсть ап. Павла СФ однСЦСФю з найвидатнСЦших в СЦсторСЦi ранньохристиянськоi Церкви. Багато хто вважаСФ його навСЦть справжнСЦм засновником християнства, настСЦльки високо оцСЦнюСФться його значення. Звичайно, така оцСЦнка перебСЦльшена, але все ж не можна заперечувати, що ап. Павло був тим апостолом Христа, котрий бСЦльше всСЦх, як теоретично, так СЦ практично, втСЦлив повелСЦння Христа: ЙдСЦть по всьому свСЦтовСЦ СЦ проповСЦдуйте РДвангелСЦСФ всьому живому. В чому мСЦститься СЦсторично-загальносвСЦтове значення, котре набув апостол РЖсуса? - запитуСФ В.Вреде СЦ вСЦдповСЦдаСФ: Перша вСЦдповСЦдь, котра напрошуСФться, це та, що вСЦн розповсюдив нову вСЦру у багатьох найважливСЦших культурних центрах тодСЦшнього свСЦту, оскСЦльки вся його дСЦяльнСЦсть вСЦдбувалась у великих мСЦстах. Павло вСЦдокремив християнство вСЦд юдейства, вСЦн спричинив цей великий розрСЦз не тСЦльки своСФю практикою як мСЦсСЦонер язичникСЦв, але також СЦ своСФю теорСЦСФю, котра звСЦльняла християн СЦз язичникСЦв, вСЦд обовязку виконувати обрядовий закон юдеiв. Таким шляхом вСЦн поклав початок перетворення християнства в нову самостСЦйну мСЦжнародну релСЦгСЦю. .[29,234-237].
.1 Вчення про церкву
Праведний житиме вСЦрою (Гал. 3,11) - пророчСЦ слова апостола Павла подарували нове життя церквСЦ, лягли в основу Протестантськоi РеформацСЦi. З перших днСЦв свого СЦснування християнська церква намагалася вирСЦшити питання про спСЦввСЦдношення закону та благодатСЦ. Для чого, з якою метою люди отримали старозавСЦтний закон? Чи були врятованСЦ праведники старозавСЦтних часСЦв за допомогою лише закону? Чи можливе спасСЦння самою лише вСЦрою?
Якщо для спасСЦння людини основоположною СФ вСЦра, наскСЦльки важливим буде той спосСЦб життя, який вестиме людина? ЦСЦ та СЦншСЦ принциповСЦ для християнського вСЦровчення питання були вперше сформульованСЦ та розвинутСЦ
апостолом Павлом в його ПосланнСЦ до ГалатСЦв.[1, 136].
ОднСЦСФю з характерних особливостей Corpus Рaolinum СФ iхнСЦй тСЦсний звязок СЦз практикою. Кожне послання апостола Павла умовно можна роздСЦлити на доктринальну та практичну частини. ЗдаСФться, не випадково вони складенСЦ саме таким чином. ПраведнСЦсть, що ii кожний вСЦруючий отримуСФ вСЦд Бога, через вСЦру повязана з людською поведСЦнкою: Бо як тСЦло без духа мертве, так СЦ вСЦра без дСЦл - мертва (РЖак. 2,20). Апостол Павло виступаСФ не лише як богослов, але СЦ як практик, бо навчаСФ тому, що сповСЦдуСФ сам. Його повчання мають безпосереднСФ вСЦдношення до життя, власним прикладом вСЦн демонструСФ нерозривнСЦсть доктринально-практичноi СФдностСЦ.
Ретельна оцСЦнка характеру та служСЦння апостола Павла необхСЦдна для розумСЦння й оцСЦнки послань загалом та Послання до ГалатСЦв зокрема.
СвСЦдчення про навернення апостола Павла - один з найзначнСЦших моментСЦв, що допомагаСФ зрозумСЦти кардинальну змСЦну не лише його внутрСЦшнСЦх переконань, а й всього життя. ПодСЦi, що передували зверненню Павла до християнськоi релСЦгСЦi, описанСЦ в ДСЦяннях апостолСЦв (ДСЦян. 5, 12-39; 6, 7-15; 7, 51-60; Матф. 5, 44) - йдеться про БожСЦ знамення та чудеса, якСЦ передували прийняттю СЦудейськими священиками Христовоi вСЦри; благодать апостолСЦв, яка сходить на св. Стефана, змусила Савла вперше замислитися над правдивСЦстю Благоi звСЦстки; лице Стефана, що стало подСЦбним до обличчя янголСЦв, справило глибоке враження на всСЦх присутнСЦх пСЦд час його суду. [6, 61-67].
Про момент навернення Савла в ДСЦяннях знаходимо три свСЦдоцтва (ДСЦян. 9,1-19; 9,5; 9). Насамперед йдеться про ураження Савла свСЦтлом з небес пСЦд час подорожСЦ в Дамаск, внаслСЦдок чого вСЦн ослСЦп. Але то слСЦпота алегорична, вона символСЦзуСФ Савлову впертСЦсть стосовно знакСЦв, що були данСЦ йому згори. Остаточне перетворення Павла вСЦдбуваСФться не в результатСЦ поразки в богословських дебатах, а в момент особистого одкровення РЖсуса Христа: Савле, Савле, - чому ти Мене переслСЦдуСФш?...Я РЖсус, щоб Його переслСЦдуСФш ти (ДСЦян. 9,4-5). У наступних вСЦршах книги ДСЦянь спостерСЦгаСФмо, що характеризують змСЦни не лише в свСЦтоглядСЦ Савла, а й в його поведСЦнцСЦ, про що свСЦдчить також СЦ змСЦна СЦмя СЦз Савла на Павла. [7, 154].
Павлове навернення та проповСЦдь здивували всСЦх (ДСЦян. 9,21). А початковий мСЦсСЦонерський досвСЦд, що розпочався одразу пСЦсля навернення, наштовхнувся на сувору опозицСЦю та переслСЦдування (ДСЦян. 9,23-24), [36, 67].
Переконуючи СФвреiв у тому, що РЖсус СФ МесСЦя, апостол Павло вдаСФться до доказСЦв логСЦки та розуму, до богословських дискусСЦй, а не до силових методСЦв. Так були закладенСЦ пСЦдвалини його майбутнього служСЦння (ДСЦян. 9,22). ПСЦсля проповСЦдей Благоi ЗвСЦстки в Дамаску та РДрусалимСЦ, що на той час був центральною ареною гонСЦння християн, апостол Павло повернувся до Тарсу. Наступна подорож Павла вСЦдбулася в той час, коли вСЦн супроводжував апостола Варнаву з мСЦсСЦСФю до АнтиохСЦйських церков. Моменти гонСЦнь, опозицСЦi, непорозумСЦння, що iх вСЦдчув на собСЦ апостол Павло пСЦд час переслСЦдувань, на нашу думку, допомогли йому поглянути на проблеми церков зсередини та розпочати написання послань. УсвСЦдомлення необхСЦдностСЦ захисту вСЦри спонукало апостола Павла постСЦйно пСЦдтримувати контакти з новонаверненими церквами. Незадоволений тим, що люди сприймали РЖсуса як Спасителя, апостол щиро намагався утвердити iх в СЦстинСЦ, вСЦн навчав iх Писанню. ВСЦн започатковував церкви, надавав iм практичнСЦ поради щодо життя справжнього християнина. Якщо в церквСЦ виникали проблеми, за допомогою звертались до апостола Павла.
Значення Послання до ГалатСЦв неможливо зрозумСЦти, розглядаючи його поза кризою, з якою зСЦткнулося християнство з боку СЦудейських свя