ОсобливостСЦ використання СЦдСЦом
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
з подруги Джен Ейр Елен Бернз [33, c.446].
Бажаючи змСЦнити своСФ життя, Джен шукаСФ нову роботу поза Ловудом. Так вона знаходить пост гувернантки вихованки мСЦстера Рочестера Адель. Скоро вона знайомиться з господарем дому за дуже дивних та романтичних обставин, якСЦ так живописно змальовуються в романСЦ:
The din was on the causeway: a horse was coming; the windings of the lane yet hid it, but it approached. I was just leaving the stile; yet, as the path was narrow, I sat still to let it go by. In those days I was young, and all sorts of fancies bright and dark tenanted my mind: the memories of nursery stories were there amongst other rubbish; and when they recurred, maturing youth added to them a vigour and vividness beyond what childhood could give. As this horse approached, and as I watched for it to appear through the dusk, I remembered certain of Bessies tales, wherein figured a North-of-England spirit called a тАЬGytrash,тАЭ which, in the form of horse, mule, or large dog, haunted solitary ways, and sometimes came upon belated travellers, as this horse was now coming upon me.
It was very near, but not yet in sight; when, in addition to the tramp, tramp, I heard a rush under the hedge, and close down by the hazel stems glided a great dog, whose black and white colour made him a distinct object against the trees. It was exactly one form of Bessies Gytrash a lion-like creature with long hair and a huge head: it passed me, however, quietly enough; not staying to look up, with strange pretercanine eyes, in my face, as I half expected it would. The horse followed, a tall steed, and on its back a rider [VI, c.113].
Як ми знаСФмо, Джен надаСФ допомогу своСФму господаревСЦ, ще не знаючи, хто саме перед нею. АналСЦзуючи дСЦалог Джен СЦ Рочестера, ми одразу помСЦчаСФмо, що його мовлення СФ яскравСЦшим, нСЦж ii, вСЦн використовуСФ бСЦльше порСЦвнянь, прислСЦвiв, приказок, СЦнодСЦ досить експресивних та лайливих, а також СЦдСЦоматичних одиниць:
тАЬI see,тАЭ he said, тАЬthe mountain will never be brought to Mahomet, so all you can do is to aid Mahomet to go to the mountain; I must beg of you to come hereтАЭ[VI, c.116].
Бачу, - мовив вСЦн, - що гора нСЦяк не хоче йти до Магомета, тож доведеться вам допомогти МагометовСЦ пСЦдСЦйти до гори [I, c.111].
тАЬYou shall walk up the pyramids of Egypt!тАЭ he growled. тАЬAt your peril you advertise! I wish I had only offered you a sovereign instead of ten pounds. Give me back nine pounds, Jane; Ive a use for it.тАЭ [VI, c.116].
Отакоi! буркнув вСЦн. РЖ не думайте звертатися до газети! Чого я не дав вам один соверен замСЦсть десяти фунтСЦв! ВСЦддайте менСЦ девять фунтСЦв назад, Джен. МенСЦ потрСЦбнСЦ грошСЦ [I, c.217].
В останньому прикладСЦ цСЦкаво вСЦдзначити прийом цСЦлСЦсного перетворення тАЬYou shall walk up the pyramids of Egypt!тАЭ - Отакоi!, що СФ, на наш погляд, цСЦлком виправданим, адже читачу важко було б зрозумСЦти, до чого тут СФгипетськСЦ пСЦрамСЦди.
РЖдСЦоматичнСЦ одиницСЦ, яскравСЦ стилСЦстичнСЦ фСЦгурСЦ та тропи, паремСЦi все це ми зустрСЦчаСФмо лише у внутрСЦшнСЦх монологах Джен Ейр; ii дСЦалогСЦчне мовлення СФ досить сухим. Це, на наш погляд, пояснюСФться особливостями ii виховання та характеру адже ми знаСФмо з роману, що в дитинствСЦ ii мало хвалили, ставилися до неi дуже суворо, отже, СЦ в дорослому життСЦ вона все ще почуваСФться невпевнено СЦ скуто, не наважуючись вСЦдкрито висловитися, показавши оригСЦнальнСЦсть своiх думок та артистизм душСЦ. Проте, як ми бачимо з ii внутрСЦшнСЦх монологСЦв, на самотинСЦ вона стаСФ значно вСЦдвертСЦшою, дуже часто СЦронСЦчною, СЦнколи навСЦть романтичною. Так, подумки вона каже про майбутню дружину мСЦстера Рочестера:
тАЬтАжhis wife might, I verily believe, be the very happiest woman the sun shines onтАЭ [VI, c.186].
Його дружина, що й казати, була б найщасливСЦша жСЦнка на землСЦ [I, c.186].
Характеризуючи мСЦстера Мейсона як людину млявоi вдачСЦ (вСЦн спершу рекомендуСФ себе як старовинний друг мСЦстера Рочестера), Джен зауважуСФ:
тАЬA curious friendship theirs must have been: a pointed illustration, indeed, of the old adage that extremes meetтАЭ [VI, c.189].
Кумедна мала бути ця дружба: якнайпереконливСЦша СЦлюстрацСЦя до староi приказки, що крайнощСЦ сходяться [I, c.186].
Проте найбСЦльше СЦдСЦоматичних одиниць ми зустрСЦчаСФмо у прямому мовленнСЦ простих людей челядСЦ, перехожих, тощо. Ми мусимо припустити, що СЦдСЦоматичнСЦ одиницСЦ за часСЦв створення роману вважалися ознакою просторСЦччя, ось чому ми нерСЦдко зустрСЦчаСФмо iх у прямому мовленнСЦ. Так, слуга Рочестера Сем вживаСФ компаративний СЦдСЦоматичний вираз, говорячи про циганку, що прийшла у челядню маСФтку мСЦстера Рочестера, щоб поворожити панам:
тАЬA shocking ugly old creature, miss; almost as black as a crockтАЭ [VI, c.191].
Гидка стара вСЦдьма, мСЦс, чорна як сажа [I, c.185].
У маСФтку Рочестера ТорнфСЦлд-холлСЦ Джен маСФ змогу спостерСЦгати найвишуканСЦше аристократичне товариство тогочасноi АнглСЦi. Проте, як ми знаСФмо з сюжету мСЦстер Рочестер обираСФ собСЦ за дружину не жСЦнку зСЦ свого кола, а маленьку й непоказну гувернантку, без грошей та звязкСЦв. Що ж такого незвичайного знаходить Едвард Фейерфакс Рочестер, багач СЦ джентльмен СЦз старовинного роду, у бСЦднСЦй гувернантцСЦ Джен Ейр? ЩирСЦсть СЦ жвавий розум, добра вдача СЦ артистичнСЦсть натури все це дуже вигСЦдно вСЦдрСЦзняСФ Джен вСЦд свСЦтських жСЦнок, але не це в нСЦй головне. НайважливСЦше для Рочестера те, що вСЦн бачить у дСЦвчинСЦ рСЦвну собСЦ людину. Людська гСЦднСЦсть, самостСЦйнСЦсть, волелюбнСЦсть ось що найбСЦльше приваблюСФ його в Джен [33, c.455-456]. ПСЦзнСЦше, коли вона стаСФ нареченою Рочестера, iй здаються принизливими дарунки, якими вСЦн ii осипаСФ:
тАЬYou dont need to look in that way,тАЭ I said; тАЬif you do, Ill wear nothing but my old Lowood frocks to the end of the chapterтАЭ [IV, c.267].
Не треба на мене так дивитися, - сказала я, - а то я довСЦку не носитиму ваших подарункСЦв, тСЦльки своi старСЦ ловудськСЦ вбрання [I, c.261].
Для неi неможливе щастя, побудоване на обманСЦ, - воно також принижуСФ людську гСЦднСЦсть. Джен переконана, що краще бути простою сСЦльською вчителькою, бСЦдною СЦ чесною, анСЦж коханкою свого господаря, що втСЦшаСФться уявним щастям, а потСЦм заливаСФться сльозами каяття та сорому. ТСЦльки вСЦра у справедливСЦсть власних вчинкСЦв даСФ Джен силу високо тримати голову. Не в багатствСЦ СЦ спокоi вона вбачаСФ своСФ щастя. Для неi СЦдеал людського щастя це активна дСЦяльнСЦсть на благо СЦншим. Авторка надаСФ можливСЦсть своiй героiнСЦ розбагатСЦти СЦ не одружившись з мСЦстером Рочестером (вона дСЦстаСФ спадщину вСЦ