ОсобливостСЦ використання СЦдСЦом
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
187;, зявляються й певнСЦ ранньомодернСЦстськСЦ вСЦяння.
Незважаючи на невисоке соцСЦальне походження й важке дитинство, ДСЦккенс досить рано зустрСЦв лСЦтературний успСЦх, який прийшов до нього коли йому ще не виповнилося 25 рокСЦв СЦ не полишав до кСЦнця життя. За майже 40 рокСЦв лСЦтературноi працСЦ вСЦн залишив 15 романСЦв, низку повСЦстей та оповСЦдань, кСЦлька нарисових книг. Знаменитим зробили ДСЦккенса ПосмертнСЦ записки ПСЦквСЦкського клубу (1836), пСЦсля виходу яких за ним мСЦцно закрСЦпилася репутацСЦя письменника-гумориста. Роман побудований за законами комСЦчноi епопеi з ii специфСЦчним ракурсом висвСЦтлення життя й обовязковими героями-диваками. МСЦстер ПСЦквСЦк та його друзСЦ крокують великою дорогою, що веде iх старою доброю АнглСЦСФю часом крСЦзь перешкоди та СЦнтриги, якСЦ вони врештСЦ-решт долають, демонструючи моральну перевагу.
Наступний його твСЦр Пригоди ОлСЦвера ТвСЦста (1837-1839) виявився романом зовсСЦм СЦншого змСЦсту й структури. Це був його перший соцСЦальний роман за змСЦстом СЦ життСФпис дитини за формою. У цьому романСЦ вСЦн знСЦмаСФ романтичний ореол з кримСЦнального свСЦту, а також пСЦднСЦмаСФ питання робСЦтних домСЦв - благодСЦйних установ для утримання непрацездатних осСЦб: дСЦтей-сирСЦт, старих та СЦнвалСЦдСЦв. В основСЦ сюжету СЦсторСЦя хлопця-сироти, що вирСЦс у робСЦтному дому, де зазнав жорстокостСЦ та знущання вихователСЦв. Коли вСЦн пСЦдрСЦс, то втСЦк до Лондона, де потрапив до тенет злочинного свСЦту. Але добра натура хлопця й людянСЦсть благодСЦйникСЦв братСЦв Браунло перемогли усСЦ негативнСЦ впливи й зло, абсолютним уособленням якого виступають у романСЦ Монкс СЦ ФейджСЦн.
ПерсонажСЦ раннього ДСЦккенса виразнСЦ, але одноплановСЦ. Вони будуються на обСЦгруваннСЦ певноi риси характеру чи гранСЦ натури, що корелюються з прикметами зовнСЦшностСЦ, звичками, манерами поведСЦнки, особливостями мовлення тощо. ЦСЦ зовнСЦшнСЦ прояви вСЦдСЦграють роль своСФрСЦдноi атрибутики персонажа, СЦ вже згадка про них викликаСФ в читача посмСЦшку. Проте згодом СЦ персонажСЦ, СЦ iхнСЦ символи-атрибути набувають складнСЦшоi структури. Одним з прикладСЦв тут може бути образ мСЦстера ДомбСЦ з роману ДомбСЦ СЦ син (1848), атрибутивною характеристикою якого стаСФ холод, яким проймаСФться все, що його оточуСФ.
В ОлСЦверСЦ ТвСЦстСЦ складаСФться сюжетно-композицСЦйна модель, якоi ДСЦккенс дотримуватиметься у бСЦльшостСЦ романСЦв кСЦнця 30-х 40-х рокСЦв (НСЦколас НСЦкклбСЦ, 1838-1839, Крамниця старожитностей, 1840-1841, МартСЦн ЧезлвСЦт, 1843-1844). Вони побудованСЦ як життСФпис дитини або молодоi людини, яка з честю долаСФ життСФвСЦ випробування. Добро в цих романах перемагаСФ зло, СЦ перемога закрСЦплюСФться в традицСЦйному хепСЦ-ендСЦ. Також слСЦд вСЦдзначити, що в цих романах багато гумору згодом стиль письменника стане стриманСЦшим.
Про природу дСЦккенсСЦвського гумору тонко СЦ проникливо писав вСЦдомий англСЦйський письменник середини ХХ столСЦття Ч.П. Сноу: Гумор ДСЦккенса не маСФ нСЦчого собСЦ рСЦвного у творчостСЦ СЦнших англСЦйських письменникСЦв ХРЖХ столСЦття. У гуморСЦ ДСЦккенса немаСФ нСЦякоi недомовленостСЦ. Багато в ньому вСЦд комСЦзму характерСЦв СЦ ситуацСЦй. У той же час це гумор молодоi людини, яка перебуваСФ у щасливСЦй впевненостСЦ, що тСЦльки вона знаСФ вСЦдповСЦдь на загадку, яку iй задали оточуючСЦ дурнСЦ. Його смСЦх видаСФться добрСЦшим, нСЦж вСЦн сам, тому що саме абсурднСЦсть людськоi поведСЦнки викликаСФ у нього цСЦ напади шалених веселощСЦв. Часто такий смСЦх примушуСФ вСЦдчувати себе незатишно. Гумор раннього ДСЦккенса Сноу називаСФ наслСЦдувальним. Та СФ у ДСЦккенса, за його спостереженнями, й СЦнша форма комСЦчного, яку можна назвати пошуками СЦншоi, сюрреалСЦстичноi дСЦйсностСЦ [32, c.13].
Щодо роману ВеликСЦ сподСЦвання (1860-1861), обраного для нашого дослСЦдження, вСЦн посСЦдаСФ своСФрСЦдне мСЦсце у творчому доробку ДСЦккенса. Його сюжетобудова нСЦби повертаСФ читача до раннього етапу творчостСЦ письменника, але складна СЦнтрига, глибинний психологСЦзм, певна амбСЦвалентнСЦсть проявСЦв людськоi природи та СЦншСЦ риси засвСЦдчують його приналежнСЦсть до зрСЦлоi ДСЦккенсовоi творчостСЦ. Роман ВеликСЦ сподСЦвання справляСФ сумне враження, адже СЦлюзСЦi головного героя ПСЦпа розбиваються вщент.
Роман побудований у формСЦ розповСЦдСЦ дорослого героя про власне дитинство СЦ юнСЦсть. Але подСЦi, про якСЦ йдеться в романСЦ, не вСЦдсунутСЦ в епСЦчне минуле. Вони розСЦгруються на наших очах СЦ заново переживаються оповСЦдачем. Як СЦ молодий ПСЦп, учасник цих подСЦй, ми несвСЦдомСЦ того, у що вони виллються, хоча СЦ можемо здогадуватися з певних натякСЦв та гСЦрко-СЦронСЦчноi СЦнтонацСЦi оповСЦдача, що надСЦi мають скСЦнчитися крахом.
Голос автора у Великих сподСЦваннях майже не чути, у ньому практично вСЦдсутнСЦ такСЦ характернСЦ риси ДСЦккенсовоi оповСЦдноi манери, як емоцСЦйне втручання автора в хСЦд подСЦi, коментування, висловлення схвалення чи осуду тощо. ОцСЦночна функцСЦя передана автором оповСЦдачевСЦ, знайомСЦ дСЦккенсСЦвськСЦ СЦнтонацСЦi звучать у голосСЦ ПСЦпа-дорослого СЦ свСЦдчать про зближення образа оповСЦдача з образом автора. Автор залишаСФ за собою роль обСФктивного спостерСЦгача, хоча СЦ в цСЦй ролСЦ зявляСФться не часто. КоментаторськСЦ повноваження надаються СЦ деяким СЦншим персонажам твору, насамперед БСЦддСЦ, яка вСЦдСЦграСФ роль своСФрСЦдного морального арбСЦтра, оцСЦнюючи як ПСЦпа, так СЦ Естеллу.
Нам видаються цСЦкавими спостереження НаталСЦ БСЦлик щодо темпоральних особливостей роману: ВеликСЦ сподСЦвання побудованСЦ на складному переплетСЦннСЦ й взаСФмодСЦi рСЦзних часових пластСЦв. РЖснуСФ час оповСЦдача, до якого ведуть героя подСЦi СЦ з якого вСЦн дорослий розповСЦдаСФ про себе юного;