ОсобливостСЦ використання СЦдСЦом
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?йняття тексту реципСЦСФнтом.
ПлСЦдним тлом для перекладацькоi творчостСЦ стаСФ також синтаксис оригСЦнального художнього тексту. СпецифСЦчнСЦ проблемСЦ постають протягом перекладу синтаксису авторського мовлення (Ольшанская Н.Л., Балаян Н.М.) [20, c.69-75], прямого мовлення [20, c.129-134], або внутрСЦшнього монологу персонажСЦв [20, c.76-80]. Так, нерСЦвномСЦрнСЦсть процесу мислення (думки СФ часто незавершеними, СЦ асоцСЦативний ланцюжок СЦде далСЦ) отримуСФ вСЦдображення у елСЦптичних реченнях як у першотворСЦ, так СЦ в перекладСЦ.
СлСЦд зауважити, що перекладацькСЦ прийоми варСЦюються також залежно вСЦд жанрових ознак твору: епСЦчного (героiчна поема, роман, розповСЦдь), драматичного (трагедСЦя, комедСЦя) або лСЦричного (ода, елегСЦя, вСЦрш, пСЦсня). Особливо складним творчим процесом СФ переклад поетичного твору, що вимагаСФ вСЦд перекладача специфСЦчних якостей та неабиякоi обдарованостСЦ. Адже перекладач поетичного твору СФ митцем, що в СЦдеалСЦ не маСФ поступатися творцевСЦ тексту оригСЦналу. Саме тому процес перекладу поетичних творСЦв був завжди нСЦби прикритий своСФрСЦдною романтичною завСЦсою таСФмничостСЦ.
У змСЦстовнСЦй роботСЦ вСЦдомого радянського поета-перекладача РДфима ЕткСЦнда ПоезСЦя СЦ переклад (1963) з великою точнСЦстю та спостережливСЦстю проаналСЦзованСЦ особливостСЦ поетичного перекладу. ВСЦн вважаСФ, що не може бути унСЦверсального критерСЦю для оцСЦнки вСЦрностСЦ перекладу оригСЦналу або для визначення художньоi цСЦнностСЦ перекладу. Посилаючись на проф. Г. Гачечиладзе, який стверджуСФ, що перекладач маСФ створити аналогСЦчну оригСЦналу СФднСЦсть форми та змСЦсту [21, с.38], ЕткСЦнд пише, що нерозумСЦння цСЦСФi проблеми призводить теоретикСЦв до хибноi мети створити незрушнСЦ правила, як, наприклад, теорСЦя еквСЦлСЦнеарностСЦ (збереження однаковоi кСЦлькостСЦ рядкСЦв), еквСЦритмСЦя (збереження ритма й метра оригСЦналу), збереження синтаксису, переносСЦв з рядку в рядок та СЦнших зовнСЦшнСЦх рис форми. НаведенСЦ вище правила призводять до зовнСЦшньоi, вербальноi точностСЦ, але СФ згубними для перекладноi поезСЦi. Навпаки, на думку РД.ЕткСЦнда, мистецтво перекладу це значною мСЦрою мистецтво зазнавати втрат СЦ припускати перетворення [21, с.62]. ВзагалСЦ вСЦн вважаСФ, що мистецтво знаходиться пСЦд впливом двох протилежних тенденцСЦй, перша з яких стверджуСФ, що поетичний переклад маСФ здСЦйснювати на читача безпосереднСЦй емоцСЦйний вплив, вСЦн маСФ бути таким ж доступним, як оригСЦнал на батькСЦвщинСЦ поета. Друга тенденцСЦя, яку СЦнодСЦ називають установкою на вСЦдчуження, постулюСФ, що перекладацькСЦ вСЦршСЦ мають вносити щось нове, нехай навСЦть вони здаються важкими для сприйняття, але вони збагатять новими образами, римами та строфами.
Ще М. Рильський з приводу поетичного перекладу писав: тАЬВважаю неможливим, як дехто цього вимагаСФ, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цСЦлком забув про себе, цСЦлком пСЦдкорився СЦндивСЦдуальностСЦ СЦншого поета. Це навСЦть, здаСФться менСЦ, небажано: таким способом можна стерти пилок з крилець того метелика, що зветься поезСЦСФю.тАЭ [22, с. 240.]
На наш погляд, зберСЦгання формальноi частини оригСЦналу поетичного тексту, як то: кСЦлькостСЦ рядкСЦв, ритму, метру, синтаксичних особливостей СФ бажаним, але зовсСЦм не обовязковим. НайбСЦльшу увагу перекладачевСЦ художнього тексту, як поетичного, так СЦ прозаiчного, слСЦд придСЦляти змСЦстовнСЦй складовСЦй першотвору, ii адекватнСЦй передачСЦ мовою перекладу зСЦ збереженням стилСЦстичних та прагматичних особливостей твору.
2.3 Висновки
На основСЦ огляду теоретично-довСЦдковоi лСЦтератури, як останнСЦх рокСЦв, так СЦ середини ХХ ст., ми зробили спробу простежити еволюцСЦю наукових поглядСЦв на переклад.
Особливу увагу було придСЦлено питанням класифСЦкацСЦi перекладу, формам СЦ методам роботи з ним залежно вСЦд установок перекладача. Надано кСЦлька прикладСЦв класифСЦкацСЦй, заснованих на рСЦзних диференцСЦйних критерСЦях.
Було окреслено коло питань, повязаних з художнСЦм перекладом. Також ми намагалися дати свою власну оцСЦнку дискусСЦйним питанням в галузСЦ перекладознавства, зокрема проблемСЦ необхСЦдностСЦ збереження формальноi складовоi художнього тексту при перекладСЦ та перекладацьких стратегСЦй щодо перекладу СЦдСЦом. ДетальнСЦше цСЦ проблеми будуть розглянутСЦ в наступному роздСЦлСЦ нашого дослСЦдження на прикладСЦ контрастивного аналСЦзу англомовних художнСЦх творСЦв в украiнських перекладах.
РоздСЦл 3. АналСЦз перекладу СЦдСЦоматичних одиниць в художнСЦх творах
Як вСЦдомо, найбСЦльших висот кожна мовна конструкцСЦя, в тому числСЦ фразеологСЦчна одиниця, сягаСФ насамперед в художньому текстСЦ. Саме в цьому функцСЦональному стилСЦ, порСЦвняно з науковим, дСЦловим, розмовним, публСЦцистичним, проявляються усСЦ потенцСЦйнСЦ можливостСЦ фразеологСЦзму, уся багатоманСЦтнСЦсть його значень, уся сума прагматичних ефектСЦв. ХудожнСЦй стиль поСФднуСФ в собСЦ риси усСЦх СЦнших функцСЦональних стилСЦв: так, у прямСЦй мовСЦ персонажу ми можемо зустрСЦти розмовнСЦ вирази рСЦзних регСЦстрСЦв, в описовому контекстСЦ канцеляризми або термСЦнологСЦю в залежностСЦ вСЦд описуваного середовища та ефекту, який автор хоче справити на читача; в коментарСЦ автора публСЦцистичнСЦ, дискусСЦйнСЦ прийоми, тощо. ВсСЦ перелСЦченСЦ вище риси СЦнших функцСЦональних стилСЦв поСФднанСЦ в художньому не механСЦчно, а органСЦчно й цСЦлСЦсно, вСЦдповСЦдно до загальноi художньоi СЦдеi твору та за допомогою рСЦзних текстоутворюючих стратегСЦй, таких як когезСЦя, когерентнСЦсть, звязнСЦсть. Ось чому аналСЦз перекладу СЦдСЦоматичних одиниць саме в художнСЦх творах становить найбСЦльший СЦнтерес для дослСЦдження.
Як зазначалося вище, матерСЦалом