ОсобливостСЦ використання СЦдСЦом
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?ю традицСЦСФю. ОсновнСЦ його подСЦi вСЦдбуваються при свСЦтлСЦ мСЦсяця та зСЦрок, спалахах блискавок чи свСЦчках. Та часом навСЦть зорСЦ не пробивають густу темряву, СЦ це вСЦдбуваСФться, коли в романСЦ досягаСФться найвища концентрацСЦя зла СЦ герой наближаСФться до загибелСЦ. ЗорСЦ, а не сонце, освСЦтлюють СЦ життСФвий шлях ПСЦпа вСЦн споглядаСФ iх з вСЦкна рСЦдноi домСЦвки, збираючись залишити ii назавжди; зорСЦ святять йому в садку мСЦс ГевСЦшем. Основною провСЦдною зСЦркою героя СФ сама Естелла (ii СЦмя позначаСФ зСЦрка). Прекрасна й холодна, вона завжди далека, навСЦть коли вона поряд з ПСЦпом. РЖншСЦ постСЦйнСЦ супутники ПСЦпа присмерк, холод СЦ туман.
The moon began to rise, and I thought of the placid look at the white ceiling, which had passed away. The moon began to rise, and I thought of the pressure on my hand when I had spoken the last words he had heard on earth [V, c.511].
Сходив мСЦсяць, СЦ я згадав той втуплений у бСЦлу стелю безживний погляд, що давно вже згас. Сходив мСЦсяць, СЦ я згадав потиск руки на моiй долонСЦ, коли до нього долинули вСЦд мене останнСЦ слова, що судилось йому почути на землСЦ [РЖРЖРЖ, c.469].
Критики часто називали ДСЦккенса спСЦвцем домашнього вогнища [32, c.22]. У ДСЦккенса можна зустрСЦти такСЦ описи СЦ в романСЦ ВеликСЦ сподСЦвання, але частСЦше перед нами постаСФ анти-СЦдеал. НайбСЦльш повно вСЦн втСЦлився в доведеному до гротеску зображеннСЦ домашнього укладу ПокетСЦв, батькСЦв Герберта. Господарка, схибнута на дворянствСЦ, з ранку до ночСЦ читаСФ книгу про титули, а в домСЦ в цей час все СЦде шкереберть: дСЦти постСЦйно ризикують бути скалСЦченими, а то й позбавленими життя взагалСЦ, слуги роблять з хазяйським майном, що iм заманеться, а господаревСЦ тСЦльки СЦ лишаСФться витягати себе за волосся з усСЦх складних ситуацСЦй.
З описСЦв СЦдеальноi домСЦвки та родинного затишку найбСЦльш вражаСФ епСЦзод в останньому роздСЦлСЦ, коли ПСЦп повертаСФться до Джо та БСЦддСЦ та зустрСЦчаСФ iхнього маленького сина, названого на його честь ПСЦпом та напрочуд схожого на нього самого:
For eleven years, I had not seen Joe nor Biddy with my bodily Eyes,though they had both been often before my fancy in the East,when, upon an evening in December, an hour or two after dark, I laid my hand softly on the latch of the old kitchen door. I touched it so softly that I was not heard, and looked in unseen. There, smoking his pipe in the old place by the kitchen firelight, as hale and as strong as ever, though a little gray, sat Joe; and there, fenced into the corner with Joes leg, and sitting on my own little stool looking at the fire, wasI again!
тАЬWe giv him the name of Pip for your sake, dear old chap,тАЭ said Joe, delighted, when I took another stool by the childs side (but I did not rumple his hair), тАЬand we hoped he might grow a little bit like you, and we think he do.тАЭ [III, p.510].
Щодо родинного побуту ПокетСЦв, iхнСФ безладдя цСЦлком завдячуСФ специфСЦчному характеру, смакам СЦ вихованню господинСЦ дому, мСЦсСЦс Покет, про що свСЦдчить наступний уривок:
Be that as it may, he had directed Mrs. Pocket to be brought up from her cradle as one who in the nature of things must marry a title, and who was to be guarded from the acquisition of plebeian domestic knowledge.
So successful a watch and ward had been established over the young lady by this judicious parent, that she had grown up highly ornamental, but perfectly helpless and useless. With her character thus happily formed, in the first bloom of her youth she had encountered Mr. Pocket: who was also in the first bloom of youth, and not quite decided whether to mount to the Woolsack, or to roof himself in with a mitre. As his doing the one or the other was a mere question of time, he and Mrs. Pocket had taken Time by the forelock (when, to judge from its length, it would seem to have wanted cutting), and had married without the knowledge of the judicious parent. [тАж]
Both Mr. and Mrs. Pocket had such a noticeable air of being in somebody elses hands, that I wondered who really was in possession of the house and let them live there, until I found this unknown power to be the servants [V, p.135].
Як ми бачимо, СЦронСЦчний опис виховання майбутньоi мСЦсСЦс Покет, ii знайомства та шлюбу з мСЦстером Покетом, та всевладдя слуг мСЦстить багато СЦдСЦоматичних одиниць, клСЦше, характерних для готичноi лСЦтератури з ii псевдоромантичним пафосом, зокрема: тАЬto be brought up from ones cradleтАЭ, тАЬto keep (establish) a watch and a ward upon someoneтАЭ, тАЬin the first bloom of ones youthтАЭ, СЦдСЦом перифрастичного характеру: тАЬto mount to the WoolsackтАЭ (вступити до палати лордСЦв), тАЬto roof oneself in with a mitreтАЭ (стати СФпископом). Перифрастична, або непряма номСЦнацСЦя, також сприяСФ утворенню специфСЦчних стилСЦстичних ефектСЦв як створенню високого стилю, так СЦ для СЦронСЦчно-сатиричноi мети, як СЦ в даному випадку. ВСЦдзначаСФться також багато клСЦшованих фраз, що iх часто називають в англомовному мовознавствСЦ тАЬhackneyed expressionsтАЭ, як-от: be that as it may, in the nature of things, to be a mere question of time. Зазначимо, що цей СЦронСЦчний прийом СФ характерним, на наш погляд, для стилю художньоi лСЦтератури Великоi БританСЦi вСЦкторСЦанськоi доби, але сягаСФ своiх витокСЦв значно ранСЦше з лСЦтератури ПросвСЦтництва, представники якоi зосереджували свою увагу на вивченнСЦ людського характеру (переважно людських недолСЦкСЦв та вад) СЦ дотепно висмСЦювали iх.
ЗСЦставивши першотвСЦр та переклад, ми бачимо, що перекладачевСЦ не вдалося зберегти романтичний та перифрастичний характер бСЦльшостСЦ СЦдСЦом:
Але хоч би як там, а вСЦн доклав зусиль, щоб майбутню мСЦсСЦс Покет вСЦд самоi колиски виховувано так, нСЦби доля неодмСЦнно подаруСФ iй титулованого чоловСЦка й будь-якСЦ плебейськСЦ практичнСЦ знання iй зовсСЦм нСЦ до чого.
ВнаслСЦдок такого пильного нагляду й опСЦки над юною ледСЦ тямущий татусь домСЦгся того, що вона виросла СЦстотою мальовничою, але цСЦлковито безпорадною СЦ безпомСЦчною. ТСЦльки-но вступивши в пору юностСЦ з цим своiм бездоганним багажем за плечима, вона зустрСЦла мСЦстера Покета, який теж тСЦльки-но вступив в цю пору СЦ ще не вирСЦшив остаточно, чи йому посСЦсти крСЦсло голови палати лордСЦв, а чи увСЦнчати голову СФпископською митрою. ОскСЦльки те й друге було тСЦльки питанням часу, вони вдвох вирСЦшили часу не гаяти (хоч СЦ мали його достатньо, щоб трохи подумати) СЦ побралися без вСЦдома тямущого татуся. [тАж]
РЖ мСЦстер, СЦ мСЦсСЦс Покет так виразно засвСЦдчували свою несамостСЦйнСЦсть, що мене зацСЦкавило, хто ж насправдСЦ господарюСФ в домСЦ СЦ дозволяСФ iм в ньому жити, СЦ нарештСЦ я виявив, що ця невидима влада в руках челядСЦ [РЖРЖРЖ, с.200-201].
З усСЦх перс