Основи сучасних систем мотивацii персоналу пiдприiмств харчування
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?одитись оплата за фактично виконану працiвником повну мiсячну (денну, годинну) норму працi (робочого часу).
До мiнiмальноi заробiтноi плати не включаються доплати, надбавки та компенсацiйнi виплати. Водночас, розмiр оплати працi може бути нижчим вiд встановленоi державою мiнiмальноi заробiтноi плати в разi невиконання норм виробiтку, виготовлення продукцii, що виявилася браком, простою та iнших причин, передбачених законодавством, якi мали мiiе з вини працiвника.
Керiвник державного пiдприiмства може визначати форми й системи оплати працi, встановлювати працiвникам конкретнi розмiри ставок, розцiнок, посадових окладiв, премiй, винагород, надбавок i доплат, керуючись iдиною тарифною сiткою, а також умовами, передбаченими колективним договором Що стосуiться пiдприiмств iнших форм власностi, то вони можуть: використовувати традицiйну тарифну систему, застосовувати тарифнi ставки та оклади лише як орiiнтири; запроваджувати власну, iндивiдуально розроблену модель оплати працi.
Встановленi тарифнi коефiцiiнти та розряди, якi визначають розмiр оплати працi, як такi, не дають можливостi розрахувати заробiток того чи iншого працiвника через необхiднiсть iх привязки до фактичних результатiв працi. Саме цю функцiю виконують форми та системи оплати працi, обумовлюючи визначений порядок й нарахування.
Основним критерiiм при визначеннi витрат працi i кiлькiсть виготовленоi продукцii (послуг) вiдповiдноi якостi або робочий час, тобто кiлькiсть днiв (годин), протягом яких працiвник був зайнятий на пiдприiмствi. Такому подiлу щодо вимiру витрат працi вiдповiдають двi форми оплати працi, якi базуються на тарифнiй системi вiдрядна та погодинна.
При вiдряднiй формi оплати працi розрахунок iз працiвником проводиться за нормами й розцiнками, встановленими згiдно з розрядом виконуваних робiт. Присвоiний працiвниковi квалiфiкацiйний (тарифний) розряд i пiдставою для надання йому можливостi виконувати роботу вiдповiдноi складностi. Основними умовами застосування вiдрядноi оплати працi i наявнiсть кiлькiсних показникiв роботи, якi безпосередньо залежать вiд конкретного працiвника й пiддаються точному облiку, а також необхiднiсть стимулювання щодо зростання обсягу наданих послуг (випуску продукцii) та iснування реальних можливостей щодо пiдвищення виробiтку на конкретному робочому мiii. Використання цiii форми оплати працi потребуi встановлення обТСрунтованих норм виробiтку, чiткого облiку iх виконання i, що особливо важливо, вона не призводить до зниження якостi послуг (продукцii), порушень технологiчних режимiв, технiки безпеки, а також до перевитрат сировини, матерiалiв, енергii.
Вiдрядна форма оплати працi подiляiться на системи за способами
використання вiдрядноi розцiнки (пряма, непряма, прогресивна, акордна, пiдрядна);
розрахункiв з працiвниками (iндивiдуальна, колективна);
матерiального стимулювання (з премiальними виплатами чи без них).
Погодинна оплата працi робiтникiв здiйснюiться за годинними (денними) ставками iз застосуванням нормованих завдань або мiсячними окладами Виходячи iз механiзму оплати погодинна форма стимулюi насамперед пiдвищення квалiфiкацii працiвникiв i виробничоi диiиплiни. Ця форма оплати працi зазвичай застосовуiться в таких випадках:
якщо працiвники не можуть безпосередньо впливати на збiльшення обсягiв послуг (продукцii), якi визначаються насамперед продуктивнiстю машин i механiзмiв,
якщо вiдсутнi кiлькiснi показники виробiтку, необхiднi для встановлення вiдрядноi розцiнки;
при вiдсутностi умов застосування норм працi.
Застосування погодинноi форми оплати працi найдоцiльнiше здiйснювати:
на дiльницях i робочих мiiях де забезпечення високоi якостi продукцii (послуг) i головним показником робочого процесу;
при виконаннi робiт, повязаних з обслуговуванням обладнання, механiзмiв, пристроiв тощо;
коли облiк i нормування працi вимагають великих витрат економiчно не доцiльнi, а також у випадках коли робота не пiддаiться точному нормуванню.
Для погодинноi форми оплати працi характернi двi основнi системи заробiтноi плати: проста погодинна й погодинно-премiальна.
При простiй погодиннiй оплатi заробiток працiвника розраховуiться множенням годинноi тарифноi ставки вiдповiдного розряду на кiлькiсть вiдпрацьованих годин.
Через обмежений вплив на кiлькiсть i якiсть працi цю систему застосовують досить рiдко.
Погодинно-премiальна система певною мiрою усуваi цей недолiк. При цiй системi, окрiм тарифного заробiтку, працiвник отримуi премiю за досягнення певних кiлькiсних або якiсних показникiв.
При застосуваннi погодинно-премiальноi системи з використанням нормованих завдань заробiток складаiться з трьох частин:
1) погодинного заробiтку, який розраховуiться пропорцiйно до вiдпрацьованого часу та доплат за професiйну майстернiсть i умови працi;
2) додатковоi оплати за виконання нормованих завдань, яка нараховуiться у вiдсотках до погодинного заробiтку;
3) премiй за зниження трудомiсткостi вироблених послуг чи продукцii
Рiзновидом погодинно-премiальноi i система оплати працi за посадовими окладами, яка застосовуiться на пiдприiмствах усiх галузей економiки i в тому числi iери гостинностi. За цiiю системою нараховуiться заробiтна плата працiвникам, робота яких маi стабiльний характер.
Нинi погодинна оплата працi маi тенденцiю до поступового пiдвищення й питомоi ваги на пiдприiмств?/p>