Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?роцессуальности СФ той же дефект цiлеспрямованостi, та ж лабiльнiсть логiчних процесiв. Однак усе це менш рiзко виражено.
Дуже характернi в цьому вiдношеннi скарги хворих: з деяких пiр стало важко учитися, зявилася велика вiдволiкаСЧмiсть; не закiнчивши однiСФСЧ думки, переходить до другоСЧ i третьоСЧ; одночасно зявляСФться багато думок i не знаСФ, на якiй зупинитися. ЗдаСФться, що все навкруги наповнено думками. Повiнь думок. Один пiдлiток, хворий шизофренiСФю, скаржився: "Я страждаю, десять думок вiдразу, i якi всi суперечливi!"
Хворi вважають себе розсiяними, тому що не можуть зосереджуватися на предметi, яким займаються: коли в СФдиний процес мислення вклинюються стороннi думки, текст приходиться перечитувати по кiлька разiв, тому що змiст увесь час розумiСФться по-рiзному.
Увесь час бояться, що скажуть не тi слова, тому що думати будуть про одне, а говорити iнше. Не доводять до кiнця початоСЧ справи, у них зявляСФться нерiшучiсть, непевнiсть.
Основним у цих станах потрiбно визнати розщеплення СФдиного розумового процесу, яким i визначаСФться порушення цiлеспрямованостi. Це виражаСФться в неуважностi думки, у достатку стороннiх думок, в амбiвалентностi. Цi стани пiдлiткiв добре розкриваються ними самими в звязку з СЧхньою здатнiстю до аналiзу; на експериментi вони охоче аналiзували свiй стан i на цьому ТСрунтi нерiдко створювався контакт мiж ними й експериментатором.
Порушення цiлеспрямованостi й ознаки розщеплення можуть бути розкритi при психологiчному експериментi. Для пiдлiткiв, хворих шизофренiСФю, було легко коментувати прислiвя або метафору самостiйно, але вони надзвичайно затруднялися, коли потрiбно було пiдбирати готовi пояснення, СЧх збивало наявнiсть пояснення в двох змiстах - вiдвернене i буквальне - i вони, добре пояснивши прислiвя i метафору самостiйно, вiдмовлялися використовувати готовi пояснення.
Часто хворi шизофренiСФю починали вiдповiдати на запитання, що потребуСФ рiшення iнтелектуальноСЧ задачi, а потiм вiдволiкалися на своСЧ спогади, своСЧ переживання. Хлопчик 15 рокiв, учень 9-го класу, почав добре коментувати метафору "глуха нiч" i, не закiнчивши вiдповiдi, почав згадувати, як вiн жив у селi: "Там берiзки, малина... йдеш по лiсу, лiс тихо шумить... так приСФмно...".
Хворi шизофренiСФю часто бували багатослiвнi, та сама думка повторювалася, вiдшукувалися всi кращi формулювання, i це переживання вiдволiкали, начебто хворий повинен був сам собi доводити, що це саме так, а не iнакше; звiдси також прагнення виразитися як можна вишуканiше.
Мова шизофренiка представляСФ особливостi: раптом вони переставали розумiти самi простi слова; це явище вiдбувалося пароксизмально, а через якийсь час знову слова розумiлися правильно. Так, хлопчик 15 рокiв, хворий шизофренiСФю, часто не розумiв змiсту якого-небудь слова; вiн це слово повторював кiлька разiв i запитував себе: "Що це, що це?". Цей свiй стан вiн так пояснив: "Говорю слово механiчно, а змiсту його не розумiю", але через якийсь час змiст його прояснявся.
РЖнодi хворий шизофренiСФю починав багато говорити, а потiм мова поступово вгасала i думка залишалася незавершеною.
АсоцiацiСЧ хворих шизофренiСФю носять зовсiм особливий характер, його не можна поплутати з асоцiацiями iнших хворих.
У деяких випадках в асоцiацiях були тривалi затримки, пiд час яких невизначенi думки заважали знайти потрiбне слово, i iнодi, щоб позбутися вiд цiСФСЧ невизначеностi, у вiдповiдь на задане слово називали перший предмет, що потрапився на очi.
Хворий з таким характером асоцiацiй вiдчував затруднення у всiх завданнях, де потрiбно було зробити вибiр, тому що була велика невизначенiсть у виборi напрямку думки. У звязку з цим зупинка думки в асоцiативному процесi могла бути пояснена подiбною затримкою думок. РЖнодi в асоцiативному процесi думка йшла в рiзних напрямках, тодi на одне задане слово реагували рiзними словами.
У гострому станi цi особливостi шизофренiчного процесу виявляються бiльш довгостроково, торкаються бiльш глибоко психiку захворiлого пiдлiтка. У станi процесу, що протiкаСФ в`яло, цей дефект цiлеспрямованостi носить бiльш епiзодичний характер, змiнюючись станом компенсацiСЧ, що маСФ опору в цiлостi формальних якостей iнтелекту.
Психолог у психiатричнiй клiнiцi, знаходячи в експериментi симптомокомплекс вiдзначених порушень мислення, може сигналiзувати про наявнiсть процесу навiть у тих випадках, коли вiн ще не занадто манiфестний.
2.2 Шизофренiчнi дефекти особистостi
У дефектних станах пiсля перенесеного шизофренiчного приступу спостерiгаСФться особлива картина.
Шизофренiчний дефект - це поняття вiдносне, особливо якщо мова йде про дитячий i пiдлiтковий вiк: шизофренiчний процес тут може зупинитися на будь-якiй стадiСЧ i цiлком можливi оборотнi стани; можна говорити навiть про повне вiдновлення пiсля першого спалаху на повноцiнному тлi.
Необхiдно також враховувати i триваючий розвиток дiтей i пiдлiткiв, що перекриваСФ в багатьох випадках процесуальнi порушення. Однак у бiльшостi випадкiв процес накладаСФ вiдбиток на всю психiчну структуру, змiнюючи СЧСЧ i додаючи СЧй особливу специфiчнiсть.
У тих станах, коли дефект виявився вже досить непохитно, можна вiдзначити одну особливiсть, що спостерiгаСФться в значному числi випадкiв: рiзко виражене зниження iнтелектуальноСЧ активностi, млявiсть, пасивнiсть з повною втратою iмпульсiв до якоСЧ-небудь продуктивноСЧ дiяльностi. На психологiчному експери?/p>