Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
? про усе мiркують, а потiм уже установлюють своСФ емоцiйне вiдношення до чого-небудь. ВiдзначаСФться в них також подвiйнiсть почуттiв: дiвчинка 16 рокiв заявляла, що вона нiколи не випробуСФ повною мiрою почуття радостi, завжди до нього домiшуСФться почуття суму.
Багато хворих шизофренiСФю, що були до захворювання повноцiнними, добре училися, i, коли пiсля захворювання починали погано встигати в школi, то болiсно переживали цi неуспiхи, i це робило СЧх злими, дратiвливими або болiсно сумними.
Ми вiдзначали в багатьох пiдлiткiв, хворих шизофренiСФю, iнтерес до того, що було давно ("любов до далекого, вiдраза до близького"); вони бiльше цiкавляться загальними питаннями, а даний момент зовсiм не цiкавлять. У своСФму оточеннi вони бачать тiльки погане, а все гарне, на СЧхню думку, маСФться тiльки в Захiднiй РДвропi. Один хворий шизофренiСФю хотiв би жити в ГолландiСЧ ("Там чисто, затишно"). Найкрасивiше, як вiн вважаСФ, - це римське i грецьке.
У дiтей i пiдлiткiв, хворих шизофренiСФю, часто вiдзначаються вольовi розлади у видi значного негативiзму, тобто прагнення протидiяти у своСЧх вчинках те, що вiд них потрiбно старшими.
Хворi шизофренiСФю часто вiдзначають у себе ослаблення волi. Так, хлопчик 16 рокiв, говорив, що вiн опустився, але не може взяти себе в руки, йому iнодi хочеться що-небудь зробити й у той же час зявляСФться думка, що йому не хочеться, i так два бажання зявляються одночасно, але в кiнцевому рахунку апатiя i небажання що-небудь робити в нього все-таки беруть верх; часто в нього бувають стани, коли йому зовсiм не хочеться жити.
Найчастiше хворi скаржаться на те, що вони не здатнi зайнятися нiчим продуктивним, тому що вони не можуть зробити навантажень, i, якщо вони починають виконувати яку-небудь роботу i вона здаСФться СЧм важкою, вони СЧСЧ негайно кидають.
У роботi такi хворi також виявляють дуже малу iнiцiативу й увесь час мають потребу в стимулюваннi, а самостiйно не беруться нi за яку справу. Дiвчинка 14 рокiв розповiдала, що себе вона вважаСФ дуже поганий, гiрше усiх; вона не так робить, як потрiбно; вона завжди схильна прийняти рiшення iншоСЧ людини, а не своСФ; ця недовiра до себе, думка, начебто вона робить не так, як потрiбно, веде до того, що вона переробляСФ кожну справу по кiлька разiв. Унаслiдок цього вона дуже повiльна у своСЧй роботi, а якщо дiвчинку спонукувати, вона може полiпшити роботу, але це спонукання потрiбно увесь час повторювати, iнакше пiдказаний iмпульс швидко вгасаСФ.
У багатьох хворих шизофренiСФю навiть з формально збереженим iнтелектом вiдзначаСФться велика непродуктивнiсть у навчаннi. Один хворий, коли його змушували займатися правописанням, дуже обурювався i говорив: "От через ваш дурний правопис, я не можу зайнятися своСЧми особистими справами!"
Деякi з них волiють безцiльно бродити по вiддiленню, чим займатися якими-небудь навчальними предметами.
У працездатностi хворих шизофренiСФю вiдзначаСФться така особливiсть: у школi протягом року вони займалися слабко i по деяких предметах не встигали, учителям здавалося, що вони думають про щось iнше; але наприкiнцi року такi учнi пiдтягувалися i могли здавати iспити. У хворих шизофренiСФю немаСФ достатнього стимулу, щоб завжди працювати рiвномiрно, вони не здатнi доводити до кiнця нi одну роботу, але можуть на короткий термiн зосередитися i виконати роботу до кiнця.
2.3 СуСЧцидальнi розлади при шизофренiСЧ
ВважаСФться, що кожен четвертий хворий шизофренiСФю робить спробу суСЧциду. РЖнодi це вiдбуваСФться й у перiод перебування пiд медичним спостереженням. СпробуСФмо визначити фактори ризику для суСЧциду в пацiСФнтiв iз шизофренiСФю i розробити практичнi вказiвки для вироблення превентивноСЧ стратегiСЧ.
СуСЧцид СФ головною причиною смертi хворих шизофренiСФю усiх вiкiв. Наявнiсть в анамнезi попереднiх спроб суСЧциду звичайна серед жертв суСЧциду, так само як i афективна симптоматика, почуття безнадiйностi i деморалiзацiя.
Активний параноСЧдний процес може збiльшити ризик суСЧциду, у той час як негативнi симптоми його знижують. Багато суСЧцидiв вiдбуваються пiд час госпiталiзацiСЧ або незабаром пiсля виписки. СвоСФчасне визначення суицидальных тенденцiй i активне лiкування з застосуванням психологiчних, соцiальних, i фармакологiчних методiв СФ важливим аспектом дiяльностi лiкаря.
Хворi шизофренiСФю мають укорочену тривалiсть життя. Вiдомо, що серед цих хворих пiдвищена смертнiсть вiд фiзичних хвороб, нещасних випадкiв i, особливо, суСЧциду в порiвняннi з пацiСФнтами, що страждають iншими психiчними розладами. Пiдраховано, що вiд 9 до 24% пацiСФнтiв iз шизофренiСФю гинуть вiд своСЧх рук, а рейтинг суСЧциду серед хворих шизофренiСФю в 50 разiв вище, нiж у загальнiй популяцiСЧ населення США.
При розробцi ефективноСЧ превентивноСЧ стратегiСЧ для суСЧциду треба враховувати:
- фактори ризику для конкретного iндивiда або визначеноСЧ групи;
- взаСФмозвязок факторiв ризику i захворювання;
- актуалiзацiя одних i дезавуювання iнших факторiв ризику при рiзних умовах одного контингенту хворих.
Важливо, щоб превентивна стратегiя суСЧциду в хворих шизофренiСФю розроблялася б з облiком демографiчних i клiнiчних характеристик цiСФСЧ популяцiСЧ населення. Описуючи 20 клiнiчних випадкiв пацiСФнтiв iз шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, цей огляд пiдсумовуСФ фактори ризику суСЧциду при шизофренiСЧ для розробки превентивноСЧ стратегiСЧ.
Психологiчна аутопсiя (ПА) - це метод постановки дiагнозу, моделювання поводження i життСФвих обставин у жертв суСЧц?/p>