Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В°тивнi розлади, застосовують нейролептичнi препарати зi стимулюючою дiСФю. При депресивних i депрессивно-параноидних явищах призначають антидепресанти. При складних психопатологiчних синдромах комбiнують препарати включающая рiзнi нейролептики й антидепресанти.
Хворим з гострими проявами шизофренiчного процесу i соматично ослабленим прописуСФться iнсулiношокова терапiя, хворим iз хронiчними депресивними станами - електросудомна.
СамоСЧ ж важливоСЧ ролю в поверненнi хворих шизофренiСФю до повноцiнного життя СФ соцiально трудова реабiлiтацiя.
У багатьох хворих до початку захворювання виявляСФться так звана "шизоСЧдна структура особистостi" з явищами "аутизму" (слабостi контактiв, замкнутостi, майже винятковоСЧ зосередженостi на внутрiшньому свiтi), емоцiйноСЧ недостатностi, що сполучаться з пiдвищеною чутливiстю, слабкiстю сексуального потяга. Можливi й iншi типи особистiсних аномалiй. Досить характернi в тому або iншому ступенi вираженi ознаки психофiзичного iнфантилiзму або ювенiлiзму. Початковi прояви хвороби нерiдко визначаються або стають помiтним посиленням, або появою патологiСЧ особистiсного складу. При цьому, особливо в юнацькому вiцi, можливi порушення поводження з пiдвищеною емоцiйною збудливiстю, розгальмуванням потягiв, асоцiальними тенденцiями ("гебоСЧдний синдром"), що буваСФ важко вiдрiзнити вiд патологiчного пубертатного кризу. Дiагноз шизофренiСЧ стаСФ досить ймовiрним при наявностi рудиментарних або транзиторних галлюцинаторних, маревних або кататонiчних симптомiв, а також порушень мислення у видi несподiваних його перерв, зiсковзувань, неологiзмiв. При розвитку психозу особливе дiагностичне значення надаСФться таким симптомам, як слуховi псевдогалюцинацiСЧ (голосу "усерединi голови" або в iнших частинах тiла), вiдчуття "вiдiбрання", "читання" або "вкладання" думок стороннiми, почуттю "скованостi" рухiв, учинкiв, емоцiй, марення фiзичного впливу, вербальнi галюцинацiСЧ, що коментують поводження хворого, марення з абсурдним змiстом. Досить часто зустрiчаються i щирi галюцинаторнi i маревнi розлади з бiльш повсякденним правдоподiбним змiстом: переслiдування, отруСФння, ревнощiв i т.д. У мiру прогресування захворювання бiльш вираженими стають так називанi "негативнi" симптоми зi збiднiнням i неадекватнiстю емоцiйних реакцiй, зниженням рiвня спонукань, звуженням кола iнтересiв, що супроводжуються бiльш-менш значною соцiальною дезадаптацiСФю. У цiлому найбiльша активнiсть шизофренiчного процесу приходиться на першi 5-8 рокiв захворювання, пiсля чого настаСФ резидуальний перiод з вiдносною стабiлiзацiСФю хворобливих проявiв, з бiльш рiдкими загостреннями i можливою компенсацiСФю негативних симптомiв i реадаптацiСФю. У цьому перiодi тимчасове погiршення стану хворих може вичерпуватися депресивною симптоматикою (так називана "постшизофренiчна депресiя").
Клiнiчнi прояви шизофренiСЧ в окремих хворих, включаючи СЧСЧ симптоматологiю, перебiг i результати, вiдрiзняються винятковим рiзноманiттям. У залежностi вiд синдромологiчних особливостей розрiзняють параноСЧдну, гебефрену, кататонiчну i просту форми. При перших трьох домiнують вiдповiдно галюцинаторно-бредовi, кататонiчнi (ступор з восковою гнучкiстю або iмпульсивне порушення, повторення дiй i мови оточуючих - ехолалiя i ехопраксiя, негативiзм), гебефреннi (пустотливiсть, грубi порушення мислення, iмпульсивнiсть iз фрагментарними маревними iдеями i галюцинацiями) розладу. При простiй формi переважають негативнi симптоми.
Перебiг хвороби буваСФ безперервним, приступоподiбним, нерiдкi i промiжнi варiанти. Вона може бути рiзним i по темпах прогредiСФнтностi: злоякiсне з розвитком важкого дефекту через 1-3 року пiсля початку хвороби, середньопрогредiСФнтне з формуванням помiрного дефекту i малопрогредiСФнтне з неглибоким дефектом. Вiдповiдно до цього наслiдки хвороби варiюють вiд практичного видужання з малопомiтними змiнами особистостi до так званого "апатичного слабоумства" або хронiчного психозу з вираженими негативними симптомами ("кiнцевi стани").
Прогноз шизофренiСЧ, особливо вiддалений - досить поганий. Частiше бiльш сприятливо захворювання протiкаСФ у випадках його гострого розвитку, при наявностi психогенноСЧ або соматогенной провокацiСЧ, з вираженою флюктуацiСФю психотичних розладiв, при пiзньому (пiсля 30 рокiв) початку, у жiнок i особливо, що не виявляють виражених психопатичних (особливо шизоСЧдних) чорт до початку хвороби, з гарною соцiальною адаптацiСФю, при вiдсутностi спадкоСФмноСЧ обтяженостi шизофренiСФю.
Шизофренiчний психоз варто диференцiювати вiд симптоматичних шизофреноподiбних психозiв, що виникають у результатi органiчноСЧ, iнтоксикацiйноСЧ або iнфекцiйного ураження головного мозку (початковi етапи хореСЧ Гентингтона, хвороба Вильсона - Коновалова, скронева епiлепсiя, пухлини лобовоСЧ i скроневоСЧ долей, Порфирiя), прогресивного паралiчу, метахроматичноСЧ лейкодистрофiСЧ дорослих. Особливо ретельно варто виключати соматичну i неврологiчну патологiю (пухлини лобовоСЧ долi i мозолистого тiла) при наявностi кататонiчних i гебефренiчних розладiв, а також при простiй формi шизофренiСЧ.
СуСЧцид СФ головною причиною збiльшеноСЧ смертностi хворих шизофренiСФю. У пацiСФнтiв молодого i середнього вiку; з наявнiстю почуття безнадiйностi особливо часто вiдзначаються суСЧцидальнi спроби. Демографiчнi фактори ризику подiбнi з загальними в популяцiСЧ. Наявнiсть афективних розладiв, очевид