Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В°гав розiбратися в особливостях пiдлiткових переживань; вiн мiг констатувати вiдсутнiсть розладiв розумового процесу, характерних для шизофренiСЧ, психологiчний аналiз допомагав виявленню рис особистостi, характеру, усього поводження пiдлiтка. Звичайно з лiкарнi такi пiдлiтки виписувалися в гарному станi.
3.3 Психологiчнi рекомендацiСЧ
Задача психолога полягаСФ в ретельному дослiдженнi особистостi i мислення таких пiдлiткiв для диференцiювання виявлених у них особливостей вiд особливостей, характерних для хворих шизофренiСФю.
Потрiбно згадати, що пiдлiтковий вiк характеризуСФться пiдйомом життСФдiяльностi органiзму; усе в органiзмi пiдлiтка знаходиться в русi, у змiнi. Уся ця перебудова i веде пiдлiтка до особливого переживання своСФСЧ особистостi, своСЧх можливостей; у нього зявляються новi потреби, вiн ставить собi новi задачi.
Емоцiйнi переживання пiдлiтка, звязанi зi становленням його особистостi, характеризуються мiнливiстю, швидкiстю чергування протилежних настроСЧв. Переживання цiСФСЧ дисгармонiСЧ супроводжуСФться iнодi пiдвищеною дратiвливiстю; спостерiгаСФться швидкий пiдйом або занепад самопочуття, пiдвищена стомлюванiсть, зниження працездатностi, пiдлiтки стають особливо чуйними до оцiнки своСФСЧ особистостi i болiсно переживають усякi невдачi.
Якщо пiдлiток виховуСФться в правильних соцiально-побутових умовах, якщо навколишнi чуйно вiдносяться до його стану, то всi цi бурхливi переживання легко гармонiзуються; якщо пiдлiток втягнутий у громадське життя, якщо вiн продуктивно учиться i живе повним i цiкавим життям, тодi вiн мало зосереджуСФться на своСЧй особистостi, вiн тiльки, гострiше переживаСФ повноту СЧСЧ змiсту.
Але при наявностi несприятливого середовища, при нерозумiннi стану пiдлiтка i безтактному вiдношеннi до нього в цей час, при конфлiктних соцiально-побутових умовах i сiмейному розладi в пiдлiтка в станi бурхливоСЧ перебудови його органiзму можуть спостерiгатися патологiчнi реакцiСЧ.
У звязку з тим, що в цей перiод велика увага пiдлiтка буваСФ зосереджено на переживаннях своСФСЧ особистостi i своСЧх можливостей, цi особистiснi переживання можуть зробитися джерелом хворобливих станiв.
ВИСНОВКИ
Шизофренiя - психiчне захворювання не встановленоСЧ етiологiСЧ, схильне до хронiчного плину, що виявляСФться типовими змiнами особистостi хворого i рiзними по ступенi виразностi iншими психiчними розладами, що часто приводять до стiйких порушень соцiальноСЧ адаптацiСЧ i працездатностi.
Хворi шизофренiСФю стають замкнутими, утрачають соцiальнi контакти, губляться емоцiйнi реакцiСЧ. Також спостерiгаються рiзного ступеня виразностi розлади вiдчуттiв, сприйняття, мислення i рухомо-вольових функцiй.
Термiн "шизофренiя" запропонував цвейцарский психiатр Е. Блейлер (1911 рiк).
Блейкер вважав, що для цього захворювання характерна особлива дисоцiацiя психiчних процесiв особистостi i СЧСЧ специфiчна змiна в результатi хвороби.
Вiн видiляв первиннi ознаки захворювання, до якого вiн вiдносив утрату хворим соцiальних контактiв (так званий - аутизм), збiднiння емоцiйностi, розщеплення психiки (особливi порушення мислення i дисоцiацiя мiж рiзними психiчними проявами), що квалiфiкувалися як змiни особистостi по шизофренiчному типу. Цьому придiлялося вирiшальне значення в дiагностицi шизофренiСЧ.
Побiчнi ознаки шизофренiСЧ - виявляються сенестопатiСФю, iлюзiями i галюцинацiями, маревними iдеями i кататонiчними розладами, що були властивi i многим iншi хвороби, Блейлер не вважав СЧх обовязковими симптомами.
Форми шизофренiСЧ вiн роздiлив на три класичнi форми: гебефренична, кататонiчна i параноСЧдальна, пiзнiше була додана четверта форма - проста.
Через якийсь час були описанi й iншоСЧ форми, примiром, iпохондричнiй i перiодичний, котрi видiлялися на основi ведучого синдрому хвороби.
Як показали сучаснi медичнi спостереження, рiзнi форми шизофренiСЧ не вiдрiзняються стабiльнiстю, будь-яка форма може переростати в iншу або видозмiнюватися.
Найбiльш значимими розладами в хворих шизофренiСФю, СФ iнтелектуальнi й емоцiйнi змiни особистостi.
РЖнтелектуальнi розлади виявляються в рiзних варiантах порушення мислення хворого: некерований потiк думок, закупорку думок, паралелiзм, труднощiв зрозумiти змiст тексту з книг i фраз з розмов, мислення розпливчасте, утрата логiки мiркувань або зiсковзування з однiСФСЧ теми на iншу без видимого логiчного звязку.
Емоцiйнi розлади виявляються у втратi морально етичних властивостей, почуття прихильностi i жалю до близьких, iнодi це супроводжуСФться ворожiстю i злiсноСЧ. ЗнижуСФться iнтерес до улюблених справ, хворi стають неохайними, не дотримують елементарного гiгiСФнiчного догляду за собою. Ранньою ознакою його можуть бути виникнення замкнутостi, вiдчуженостi вiд близьких, незвичайнi вчинки i незвичайну манеру поводження. Початок розвитку шизофренiСЧ найчастiше приходиться на молодих людей у вiцi 20-25 рокiв, у жiнок ця хвороба протiкаСФ найбiльше гостро i виражено.
За допомогою великого арсеналу психотропних засобiв, можливо успiшне лiкування шизофренiСЧ, за допомогою диференцiйованоСЧ терапiСЧ. При виражених психотичних розладах i галюцинацiях застосовуються такi нейролептики, як тиопроперазин i галоперидол, з перевагою кататонiчних розладiв - етаперазiн i френолон. Для лiкування хворих з фебрильними приступами, застосовують амiназин i електросудомну терапiю.
Якщо в хворого переважають нег?/p>